ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2025 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/1351/25  

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВ МІТ АГРО"

про стягнення 690   697, 03 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.          Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОВ МІТ АГРО» (далі – відповідач) про стягнення 690     697, 03 грн, з яких: 590 120, 00 грн основний борг, 29   442, 86 грн інфляційні втрати, 64   349, 05 грн пеня та 6   785, 12 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України ст. 173, 177, 193, 222 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №1/3-23 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 01.03.2023, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

2.          Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що ним у порядку, передбаченому ст.601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського кодексу України було направлено на адресу позивача заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025, а тому провадження в даній справі в частині стягнення 590 120, 00 грн основного боргу підлягає закриттю, та відмові в задоволені решти позовних вимог.

3.          Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1351/25, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.05.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому заявлено клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення 590  120, 00 грн основного боргу.

19.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.05.2025  від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про зупинення провадження в даній справі.

11.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2025 залишено подану позивачем 11.06.2025 відповідь на відзив без розгляду та відмовлено в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження в справі, суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що ним, у порядку передбаченому ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, було направлено на адресу позивача заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025, а тому провадження в даній справі у частині стягнення 590 120, 00 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1  ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п.2 ч.1  ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження в справі  у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Позивач зазначає про існування заборгованості за договором, заперечує, щодо здійсненого відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 590 120, 00 грн основного боргу, 29   442, 86 грн інфляційних втрат, 64   349, 05 грн пені та 6   785, 12 грн 3% річних.

Отже, враховуючи зазначене, спір у даній справі не перестав існувати, а тому суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 590 120, 00 грн основного боргу.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.03.2023 між позивачем (далі – орендодавець) та відповідачем (далі – орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 (далі – договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець надає орендарю в оренду сільськогосподарську техніку з обслуговуючим персоналом в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове використання сільськогосподарську техніку: Трактор Джон Дір (далі – техніка) в кількості - 2 шт. (п.1.2. договору.

Згідно із п.3.1. договору техніка, зазначена в п.1.2. цього договору, передається орендареві протягом 1 дня з моменту підписання договору.

Строк дії договору оренди техніки: з 02.03.2023 по 01.02.2024 (п.3.2. договору).

Відповідно до п.4.1. договору договірна вартість виконаних робіт у розрахунку на 1 га з ПДВ, складає 800,00 грн.

Орендар зобов`язується забезпечити своєчасний розрахунок за виконані роботи згідно акта виконаних робіт. Загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати орендарем) обчислюється виходячи з актів виконаних робіт, що підписані сторонами (пп.4.2., 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.02.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Кожна із сторін має право розірвати договір попередивши про це кожну із сторін (п.8.1. договору).

Доказів передачі позивачем техніки відповідачу матеріали справи не містять.

Між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками без зауважень чи заперечень акти надання послуг за договором: №10 від 19.03.2023 на суму 327  200, 00 грн, №20 від 26.04.2023 на суму 44  000, 00 грн, №21 від 28.04.2023 на суму 48  000, 00 грн, №22 від 29.04.2023 на суму 92  000, 00 грн, №23 від 30.04.2023 на суму 55  000, 00 грн, №24 від 30.04.2023 на суму 4  000, 00 грн та №25 від 30.04.2023 на суму 19  920, 00 грн, що в загальній сумі складає 590 120, 00 грн.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №31 від 19.03.2023, №35 від 30.04.2023, №32 від 30.04.2023 та №33 від 30.04.2023, доказів отримання яких останнім матеріали справи не містять.

22.11.2024 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. №б/н від 18.11.2024 де, із посиланням на вказані вище акти, позивач просив сплатити в 7-ми денний термін з дня пред`явлення вимоги заборгованість за договором у розмірі 590  120, 00 грн.

Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа №0407143155601 та чеком поштового відділення №0407143155601, доказів її отримання відповідачем матеріали справи не містять.

Термін, за яким можливо від слідкувати поштове відправлення №0407143155601 на сайті Укрпошти сплинув.

03.04.2025 відповідачем, з посиланням на ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, на адресу позивача направлено заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025, зокрема, в наступних розмірах: за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 від 01.03.2023 в сумі 590  120, 00 грн.

Направлення вказаної заяви про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025 підтверджується описом вкладення цінного листа №0214901187614 та накладною №0214901187614.

Поштове відправлення №0214901187614 із заявою про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025 отримано позивачем 08.04.2025 (08.04.2025 повернуто відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою»), що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0214901187614.

Відповіді позивача на вказану вище заяву матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного, як вказує позивач, виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 від 01.03.2023, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 590 120, 00 грн основного боргу, 29   442, 86 грн інфляційних втрат, 64   349, 05 грн пені та 6   785, 12 грн 3% річних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами укладено договір оренди, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1  статті 759 Цивільного кодексу України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені в частині 1  статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5  статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1  статті 286 Господарського кодексу України  орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.4  ст.286 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до  статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1  статті 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з оренди техніки на загальну суму 590 120, 00 грн, що підтверджується акти надання послуг за договором: №10 від 19.03.2023 на суму 327  200, 00 грн, №20 від 26.04.2023 на суму 44  000, 00 грн, №21 від 28.04.2023 на суму 48  000, 00 грн, №22 від 29.04.2023 на суму 92  000, 00 грн, №23 від 30.04.2023 на суму 55  000, 00 грн, №24 від 30.04.2023 на суму 4  000, 00 грн та №25 від 30.04.2023 на суму 19  920, 00 грн.

Суд зауважує, що вказані акти підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача без зауважень чи заперечень.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тлумачення статті 601 Цивільного кодексу України  свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного суду від 15.01.2020 в справі №209/3022/16-ц.

Відповідно до частини п`ятої        статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У постановах від 28.02.2018 у справі №    910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №    910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №    914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №    910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №    910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №    918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.  Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні,  здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та  не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.  Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду    щодо застосування норм права (статей 601, 602 Цивільного кодексу України) таким чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і  не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України,  незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав,  має бути аргументована,  підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням  не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони  щодо зарахування  не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог  за заявою іншої сторони,  відмова цієї сторони від прийняття заяви  про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування  не має юридичного значення.

Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 в справі №    911/618/20.

03.04.2025 відповідачем, з посиланням на ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, на адресу позивача зазначену в ЄДР направлено заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025, зокрема, в наступних розмірах: за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 від 01.03.2023 в сумі 590  120, 00 грн.

Направлення вказаної заяви про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025 підтверджується описом вкладення цінного листа №0214901187614 та накладною №0214901187614.

Суд звертає увагу, що самим позивачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Поштове відправлення №0214901187614 із заявою про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025  повернуто відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» - 08.04.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0214901187614.

Позивач неотримуючи поштове відправлення №0214901187614 проявив бездіяльність та неотримання вказаного поштового відправлення є наслідком діяння (бездіяльності) самого позивача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим позивачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Отже, суд дійшов висновку, що поштове відправлення №0214901187614 із заявою про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025 отримано позивачем 08.04.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0214901187614.

Враховуючи викладене вище, суд звертає увагу, що заява про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025, зокрема, за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 від 01.03.2023 в сумі 590  120, 00 грн, є одностороннім правочином.

З огляду на те що, відповідачем заявою про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих.№7/03-2025 від 31.03.2025, зокрема за спірним договором на суму 590  120, 00 грн, вчинено односторонній правочин, доказів оскарження якого матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення 590  120, 00 грн основного боргу.

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення вказаних сум також не підлягають задоволенню.

Крім цього, суд звертає увагу позивача, що умовами договору не встановлено строку оплати отриманих послуг оренди, позивач посилаючись на норми статті 530 Цивільного кодексу України, у вимозі просив відповідача сплатити заборгованість у 7-ми денний термін з дня пред`явлення вимоги, проте в матеріалах справи відсутні докази отримання такої вимоги відповідачем, з яких суд міг би встановити дату настання строку виконання зобов`язання, задля здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Також, суд зауважує, що договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/3-23 від 01.03.2023 не погоджено можливості сплати пені за порушення виконання зобов`язань.

Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені в розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18. 

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “РуїсТоріха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВ МІТ АГРО" про стягнення 690   697, 03 грн відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя                                                                                                                     В.М. Антонова