ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/490/20 Номер провадження 22-ц/814/896/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар:Грицак А.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року по справі за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Полтавська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що наказом Головного управління Держземагенства в Полтавській області(правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області) від 10.07.2014 за №16199-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр.  ОСОБА_1  земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва», надано у власність останньому земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер 5324081900:00:001:0037) для індивідуального садівництва в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за №6664506 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна за №430357253240. Наказ за №16199-СГ від 10.07.2014 прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст.84 ЗК України не може передаватись у приватну власність. За цим фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, що внесене в ЄРДР від 18.05.2017 за №42017171010000088, досудове розслідування до цього часу триває. Надалі, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.10.2015, ОСОБА_1 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 . Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки Коломак, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року позовну заяву першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки – задоволено частково.

Зобов`язано  ОСОБА_2  повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0037 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Полтавської міської ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2  та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 5763 грн, по 1921 грн з кожного.

В апеляційному порядку рішення оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Скарга мотивована тим, що в частині розподілу судових витрат рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без врахування позиції Верховного суду викладених у Постановах прийнятих по аналогічним справам. Оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №16199-СГ від 10.07.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва».

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак , судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно розподілено судові витрати та безпідставно стягнуто судовий збір з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

У зв`язку з цим , скаржник просить скасувати рішення Полтавського районного суду від 13 листопада 2024 року в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судових витрат, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення судового збору.

За змістомст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року позов першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки  - задоволено частково та вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме про стягнення в рівних частках з відповідачів (по 1921 грн) судового збору в сумі 5763 грн.

При ухваленні рішення суду в частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати у сумі 5763 грн підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах, по 1921 грн з кожного.

У відповідності з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті141ЦПК України).

Відповідно до частини першої-другої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статях 141-142 ЦПК України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні з позовом у лютому 2020 року прокурором підлягав до сплати судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року за кожну вимогу немайнового характеру (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб на 01 січня 2020 року становив 2102 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»). Отже при зверненні прокурора з чотирма позовними вимогами немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір на загальну суму 8 408 грн (2102 грн *4).

Відповідно до платіжних доручень від 12 лютого 2020 року № 159 та від 26 грудня 2019 року № 2324 Полтавська обласна прокуратура сплатила 8408 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів ГУ Держтеокадастру у Полтавській, на незаконність дій якого посилається суд в описовій частині рішення, рішення в цій частині є чинним та не оскаржено сторонами, районний суд дійшов вірного висновку про стягнення судового збору не тільки з фізичних осіб, а й з іншого відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Посилання в апеляційні скарзі на судову практику у справі № 545/1450/20 апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не є релевантними до даної справи.

Відтак, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374 , 375, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді:    А.І. Дорош

О.А. Лобов