ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2006 р. Справа № 53/42-06
вх. № 1725/3-53
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Альошин В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Таран М.Н. дов. № 01-62юр/6396 від 27.10.2005 року відповідача - Слапічин І.Г. - керівник; Синепольська О.В. за дов.
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Х-в
до ПВП "Харківенергоспецремонт" п. Комсомольське
про стягнення 5929,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору оренди автотранспортних засобів № 85 від 01.01.2001 року в сумі 5929,42 грн. Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання по договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
В судовому засіданні з 14.03.2006 року по 21.03.2006 року та з 17.05.2006 року по 08.06.2006 року оголошувалася перерва.
Відповідач 17.05.2006 року надав до суду заперечення проти позову в якому проти позову заперечує в повному обсязі з мотивів викладених у запереченні.
Позивач в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав письмові пояснення по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, заявив клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
01.01.2001 року між ПВП “Харківенергоспецремонт” та АК “Харківобленерго” був укладений договір оренди автотранспортних засобів № 85. Відповідно умов договору, позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) приймає в користування рухомий склад згідно додатку № 1 якій є невід’ємною частиною договору. Згідно п. 2.3.5 відповідач зобов’язаний щомісячно до 10-го числа з моменту передачі обладнання платити позивачеві орендну плату за користування автомобілями у розмірі 1659,26 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору передав відповідачеві автотранспортні засоби, визначені у додатку № 1 до договору. Позивач вказує на той факт, що відповідач в порушення п. 2.3.5 договору з травня 2002 року по листопад 2005 року не сплачує орендну плату за користування автотранспортними засобами згідно направлених йому рахунків – фактур за вказаний період. Доказами відправлення рахунків – фактур для сплати відповідачеві є копії реєстрів про відправлення, які додані до матеріалів справи.
Відповідач надав суду пояснення, в яких зазначив, що позивач за власною ініціативою розірвав договір № 85 від 01.01.2001 року у травні 2002 року. В підтвердження цього твердження надав суду копію листа позивача вих. № 15-58/21 від 14.05.2002 року, в якому позивач повідомляє, що у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 85 щодо оренди транспорту, зазначений договір розірваний.
Позивач в своїх поясненнях проти направлення відповідачеві зазначеного листа заперечував, зазначив, що згідно з реєстрацією відділу діловодства та контролю АК “Харківобленерго”вихідний лист № 15-58/21 від 14.05.2002 року ПВП “Харківенергоспецремонт”не відправлявся. В судовому засіданні представник позивача вказав, що книги реєстрації вихідної кореспонденції у 2002 році не велися, тому надати докази в підтвердження відсутності доказів відправки зазначеного листу відповідачеві він не має можливості.
Крім того, відповідач надав суду належним чином засвідчену копію сторінки журналу реєстрації вхідних листів по ПВП “Харківенергоспецремонт”, відповідно якої зазначений лист був отриманий відповідачем 15.05.2002 року.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивач не навів суду будь яких доказів в підтвердження своєї позиції, а саме, що лист № 15-58/21 від 14.05.2002 року ПВП “Харківенергоспецремонт” не відправлявся, суд приймає копію сторінки журналу реєстрації вхідних листів по ПВП “Харківенергоспецремонт” як належні докази по справі.
Згідно п.3.5.1 договору сторони встановили, що у разі насплати орендної плати на протязі 3-х місяців договір може бути достроково розірваний позивачем. Таким чином позивач скористався своїм правом та достроково розірвав спірний договір листом №15-58/21 від 14.05.2002 року. Оскільки відповідач отримав зазначений лист 15.05.2002 року, договір оренди автотранспортних засобів №85 від 01.01.2001 року вважається розірваним з 15.05.2002 року.
Крім того, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 5436,96 грн. суперечить положенням ст. 257 ЦК України, яка встановлює строк позовної давності три роки. Беручі до уваги те, що позовна заява була надана до господарського суду Харківської області 15.02.2006 року, а відповідно до вказаної норми права відповідач не може звертатися з вимогою про стягнення раніше ніж 15.02.2003 року. Таким чином вимоги про стягнення заборгованості за 2002 р. та січень 2003 р. суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з перебігом позовної давності.
Відповідно до договору купівлі - продажу № 215 від 12.03.2002 року та додаткової угоди до нього № 1 від 01.06.2002 року позивач продав, а відповідач придбав у власність автотракторну техніку за переліком, який відповідає повному переліку орендованого майна за договором № 85. Згідно п. 2.1 продавець зобов’язаний передати у власність покупця товар протягом 10-ти днів з моменту повної ого оплати, яка відбулася за графіком. Остання проплата була здійснена 23.12.2002 року. Таким чином, починаючи з 03.01.2003 року техніка, яка знаходилась в оренді у відповідача перейшла йому у власність, тому вимоги щодо стягнення орендної плати за неї суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач згідно ст. 625 ЦК України прохав суд стягнути з відповідача 492,46 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов’язання по сплаті орендної плати.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд також відмовляє в задоволення вимоги щодо стягнення 492,46 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне залишити на позивача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; ст.ст.257, 625 ЦК України,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Прохоров С.А.