Справа № 22-ц-2690/2542/12
Головуючий у 1 інстанції: Вовк С.В.
Доповідач: Махлай Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.
при секретарі: Дем`яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_2, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та зобов’язання вчинити дії , -
в с т а н о в и л а:
у жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та зобов’язання зробити перерахунок за договором кредиту. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що банк незаконно підвищив процентну ставку за договором кредиту з 12, 25 % до 14 % річних, у зв’язку з чим змінилася загальна вартість кредиту.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з цим рішенням позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. А саме, судом не враховано, що банк в односторонньому порядку не має права змінити процентну ставку згідно з ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України. Підписання ж додаткових угод не відбувалося.
У судове засідання апелянт не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 44.29-48-244/І, за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 59 067 доларів США зі сплатою 12, 25 % річних та кінцевим терміном погашення криту до 20.03.2033 року.
Листом від 21 жовтня 2008 року банк повідомив ОСОБА_1 про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту до 14 % річних з 03 листопада 2008 року та до листа було додано додаткову угоду до договору кредиту в двох примірниках (а.с. 9).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зміна відсоткової ставки була передбачена умовами договору кредиту та позичальник своєчасно до підвищення процентної ставки був повідомлений про таке підвищення. Кредитний договір укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1-6 ст. 203 ЦК України. Підвищення процентної ставки відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а положення ст. 1056-1 ЦК України не можуть бути засновані до спірних правовідносин, оскільки ця норма не діяла на час укладення договору та підвищення ставки.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки вони суперечать встановленим обставинам справи.
Так, кредитним договором передбачено право банку змінювати розмір процентної ставки, проте цим же договором передбачений порядок такої зміни та час, з якого змінена процентна ставка нараховується.
Згідно з п. 2.7. кредитного договору у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також у разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора та яка не залежить від волі сторін, кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку за користування кредитом, що визначена у п. п. 1.1. цього договору.
Про намір змінити розмір процентної ставки кредитор зобов`язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати початку їх введення, а також надати позичальнику для укладення проекти двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору.
У разі якщо позичальник погодиться з запропонованими кредитором змінами розміру процентів він протягом 10 календарних днів з дня отримання від кредитора двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору підписує їх, повертає їх кредитору для підписання з боку кредитора. Цей договір вважається зміненим в частині розмірів процентів після підписання позичальником та кредитором і скріплення його печаткою відповідної додаткової угоди (договору). Зазначені зміни вводяться в дію з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді (договорі).
У разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими змінами розмірів процентів і не укладе відповідної додаткової угоди кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому договором та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного договору. При цьому вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим договором підлягає задоволенню у тридцятиденний строк від дня її пред`явлення.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отримавши повідомлення про зміну процентної ставки ОСОБА_1 надіслав банку листа, у якому зазначив про фінансову неспроможність сплачувати кредит за зміненою процентною ставкою та просив розглянути питання щодо можливості зменшення такої ставки.
Письмова переписка між сторонами продовжувалася тривалий час та листом від 21.09.2010 року банк повідомив позичальника про прийняте рішення щодо зниження відсоткової ставки до рівня 12,25 % (а.с. 28).
Разом з тим, банк, не отримавши згоду позичальника на підвищення процентної ставки, без підписання додаткової угоди, незважаючи на прийняте рішення щодо повернення ставки до рівня 12,25 % підвищив відсоткову ставку до 14 % з 03.11.2008 року та виставляв до сплати суми за новим графіком погашення кредиту відповідно до змінених умов кредитного договору.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором кредиту передбачено право банку змінити в односторонньому порядку розмір процентної ставки, проте цим же договором передбачено, що нарахування по зміненій процентній ставці банк може проводити лише з дати підписання позичальником додаткової угоди (договору про внесення змін). Суд першої інстанції не звернув увагу на дане положення договору кредиту та безпідставно визнав нарахування процентів по зміненій процентній ставці таким, що відповідає вимогам договору та закону. Дії по нарахуванню підвищеної процентної ставки до підписання додаткової угоди є фактично односторонньою зміною умов кредитного договору, що ні законом, ні договором не передбачено.
Передбачене договором та чинним на час укладення договору законом право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку ніким мне оспорюється. Разом з тим договором передбачено, що при такій зміні сторони вносять зміни до кредитного договору шляхом укладання додаткової угоди та до підписання такої додаткової угоди банк не має права нараховувати проценти за користування кредитом по підвищеній процентній ставці. У випадку відмови позичальника він підписання додаткової угоди банк має право на розірвання кредитного договору в односторонньому порядку та стягнення достроково всієї суми кредиту.
З листів, направлених на адресу банку вбачається, що позивач не погодився на підписання додаткової угоди. Той факт, що банк не скористався своїм правом на розірвання договору кредиту та дострокове стягнення всієї суми кредиту, не дає права останньому на нарахування процентів по підвищеній процентній ставці та не позбавляє їх права на розірвання договору.
Доводи представника відповідача про те, що оскільки позивач сплачував проценти за користування кредитом по підвищеній відсотковій ставці, то він вважається таким, що погодився з таким підвищенням колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки у жодному з листів позичальник не висловив згоду на сплату кредиту по підвищеній відсотковій ставці, додаткову угоду не підписав, натомість просив розглянути його звернення щодо незгоди з підвищенням такої ставки. У листі від 09.01.2009 року позивач повідомив банк про те, що незважаючи на його заперечення банк виставляє до сплати рахунки по підвищеній відсотковій ставці, а тому, з метою уникнення нарахування пені до вирішення спірних питань він буде сплачувати по тим рахункам, які виставляються банком. При цьому у листі зазначено, що позивач наполягає на проведенні перерахунку, а саме перерахуванню зайво сплачених процентів за кредитом на погашення основної суми боргу (а.с.11). Таким чином не приймаючи змінених умов договору, позичальник сплачував кошти по підвищеній процентній ставці лише з метою уникнення нарахування штрафних санкцій, що не може розглядатися за даних обставин як згода на таке підвищення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Оскільки суд при постановлені рішення не звернув увагу на умову договору, яка забороняє проводити нарахування процентів за користування кредитними коштами до дати підписання додаткової угоди, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним нарахування Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» процентної ставки за договором кредиту від 01.03.2008 року № 44.29-48-244/1, укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 14 %.
Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» провести перерахунок сплачених ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту коштів по процентній ставці, встановленій у договорі кредиту від 01.03.2008 року № 44.29-48-244/1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді