АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а
Справа № 11/2690/283/2012 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Мамонтова І.Ю. Доповідач: Мацелюх П.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Верховець Т.М.,
суддів - Мацелюха П.С., Юрдиги О.С.,
за участі прокурора - Отроша В.М.,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Будник О.М., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року.
Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, росіянина, громадянина України, який не працює, без реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, повернено прокурору Оболонського району м. Києва на додаткове розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 25.05.2011 року близько 10.00 год., під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, в ході словесного конфлікту з останнім, який переріс у бійку, на грунті неприязних відносин, що виникли раптово, усвідомлюючи та свідомо допускаючи настання наслідків у виді смерті потерпілого, будучи у стані алкогольного сп’яніння, умисно наніс ОСОБА_3 удари кухонним ножем в область живота, правого передпліччя, лівої кисті та лівої брови, спричинивши проникаюче колото-різане поранення живота, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
Після цього ОСОБА_2, бажаючи приховати сліди злочину, протягом кількох днів переховував труп ОСОБА_3, плануючи в подальшому позбутися його шляхом утоплення в озері.
Направляючи кримінальну справу на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, суд послався на те, що органом досудового слідства не було вжито заходів для перевірки можливої причетності до даного злочину інших осіб, зокрема, ОСОБА_4, на якого вказував ОСОБА_2 Також суд вказав на суперечності в показаннях свідка ОСОБА_5 щодо обставин вбивства, які свідку нібито повідомляв обвинувачений, та наявності в останнього тілесних ушкоджень після вчинення злочину. Окрім наведеного, суд послався на непроведення ідентифікації біологічного матеріалу, виявленого на ножах, полімерній трубі та вирізі з килимового покриття, які були вилучені з місця злочину, та поставив під сумнів висновок обвинувачення про вчинення вбивства в кімнаті квартири у зв’язку з виявленням слідів крові не у вказаному місці, а в коридорі даного приміщення.
При цьому суд вказав органу досудового слідства під час додаткового розслідування усунути зазначені недоліки шляхом проведення певних слідчих дій, вирішити питання про винуватість учасників подій та визначитися з правильною кваліфікацією їх дій.
В апеляції прокурор Будник О.М., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою у зв’язку з тим, що всі вказані судом недоліки досудового слідства можуть бути усунуті в ході судового розгляду справи.
Мотивуючи наведене, прокурор посилається на те, що органом досудового слідства вживалися заходи для встановлення місця знаходження та допиту ОСОБА_4, в ході яких було встановлено, що останній перебуває поза межами м. Києва. При цьому апелянт звертає увагу, що ОСОБА_2, висуваючи різні версії вчинення вбивства, вказував на причетність до нього не лише ОСОБА_4., але й ОСОБА_7, який був допитаний органом досудового слідства й судом та жодних обставин, які мають значення для справи, не повідомив. Також прокурор зазначає, що суперечності в показаннях свідка ОСОБА_5 можуть бути усунуті судом шляхом більш ретельного його допиту. А проведення експертиз генетичної ідентифікації слідів крові, виявлених на ножах та полімерній трубі, тривало на момент розгляду справи. Проте суд, не дочекавшись їх результатів, виніс постанову про повернення справи на додаткове розслідування. На предмет сумніву щодо місця злочину прокурор звертає увагу на дані висновку судово-медичної експертизи, згідно з якими потерпілий ОСОБА_3 після отримання тілесних ушкоджень протягом 30-40 хвилин міг вчиняти активні дії, в тому числі пересуватися в приміщенні.
Крім цього, апелянт вказує, що суд безпідставно залишив поза увагою показання ОСОБА_2 під час досудового слідства, в яких він визнавав вину у вчиненні злочину, та посилається на результати проведеної прокурором перевірки за заявами обвинуваченого про тиск на нього з боку працівників міліції.
З наведених в апеляції підстав прокурор просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
На апеляцію прокурора подано заперечення обвинуваченим ОСОБА_2, який вважає постанову суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без зміни, а апеляцію – без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 про законність і обґрунтованість постанови суду, залишення її без зміни, а апеляції без задоволення, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України та роз’яснень, наведених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин тощо).
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Повернення справи на додаткове розслідування з цих мотивів допускається лише тоді, коли виявлена неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути відповідні недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
У рішенні суду про направлення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтовано висновок про наявність підстав для цього. При цьому суддя (суд) не має права наперед вирішувати питання про формулювання та обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи перевагу одних доказів над іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.
Зазначених вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не дотримався та знехтував застереженнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України.
Зокрема, суд, за власною ініціативою вказавши органу досудового слідства про вирішення питання щодо винуватості у вчиненні злочину інших осіб, окрім ОСОБА_2, у тому числі ОСОБА_4, вийшов за межі судового розгляду та наданих законом повноважень.
Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. Питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб вирішується в порядку, встановленому ст. 278 КПК України, та лише за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника. Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, ні прокурор, ні потерпілі або представник потерпілого таких клопотань не заявляли.
Також заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляції про те, що у справі не було встановлено таких недоліків досудового слідства, які не можуть бути усунуті в ході судового розгляду.
Суд не позбавлений можливості усунути вказані ним протиріччя в показаннях свідка ОСОБА_5 шляхом більш ретельного допиту останнього, проаналізувавши його свідчення як у судовому засіданні, так і під час досудового слідства, в тому числі на очній ставці з обвинуваченим про те, що вказуючи на причетність до вбивства особи на ім’я ОСОБА_7, він помилився, будучи у стані алкогольного сп’яніння (т. 2, а. с. 120-122). Також відповідні свідчення можуть бути перевірені з урахуванням показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 про його непричетність до вбивства та відсутність на місці злочину (т. 3, а. с. 35-37, 73-74). А питання щодо наявності чи відсутності в ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та їх локалізації суд може вирішити, враховуючи дані висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 98-100).
Крім цього, визнавши показання свідка ОСОБА_5 суперечливими, суд передчасно вдався до оцінки доказів, що при направленні справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Щодо невиконання судового доручення про встановлення і допит ОСОБА_4, то, як вбачається з матеріалів виконання даного доручення, вказана особа була встановлена, проте не встановлене місце її перебування. Разом з тим, суд має можливість вжити додаткових заходів для забезпечення явки цього свідка до суду та його допиту, враховуючи, що в наданому суду витягу з бази даних «Армор» вказані 4 різних адреси його проживання, тоді як виїзди здійснювалися лише за однією з них – АДРЕСА_2 (т. 3, а. с. 21-33).
Крім цього, суд спроможний дати оцінку показанням ОСОБА_2 під час досудового слідства, в яких він спочатку заперечував свою причетність до даного злочину та вказував про його вчинення ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 82-83), в подальшому визнавав свою вину в його вчиненні, детально розповідаючи обставини вбивства, які підтверджував під час відтворення обстановки і обставин події (т. 2, а. с. 95-99, 100-108, 115-122), а в наступних свідченнях під час досудового слідства і в судовому засіданні, не визнаючи вину в інкримінованому злочині, вже не вказував про причетність до нього ОСОБА_4 або інших осіб, а натомість стверджував, що в час, який передував убивству, перебував у квартирі потерпілого вдвох з останнім, більше ніхто їх не відвідував та хто міг позбавити ОСОБА_3 життя, йому невідомо (т. 2, а. с. 136-137, т. 3, а. с. 46).
Всі наведені свідчення можуть бути перевірені з урахуванням, зокрема, даних висновку судово-медичної експертизи щодо кількості, характеру, локалізації виявлених у потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та механізму їх заподіяння (т. 1, а. с. 107-115).
Так само суд має можливість дослідити причини зміни показань ОСОБА_2, який під час досудового слідства нічого з даного приводу не зазначав, жодних скарг на дії працівників міліції не заявляв, а при проведені психолого-психіатричної експертизи та під час допиту в судовому засіданні, вказуючи про тиск з боку слідства, не конкретизував, в яких діях він виявлявся (т. 1, а. с. 228-231). Крім цього, за відповідними заявами ОСОБА_2 було проведено перевірку, в ході якої обвинувачений дав власноручні пояснення про відсутність будь-яких претензій до працівників міліції, в результаті чого старшим помічником прокурора Оболонського району м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 364, 365 КК України (т. 2, а. с. 251-252).
Поставивши під сумнів висновок обвинувачення про вчинення вбивства в кімнаті квартири у зв’язку з виявленням слідів крові не в даному приміщенні, а на килимовому покритті в коридорі, суд наперед вирішив питання про доведеність фактичних обставин справи, що при поверненні справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Натомість, суд не позбавлений можливості встановити місце злочину, давши оцінку показанням ОСОБА_2 на різних стадіях провадження у справі в сукупності з даними висновків експертиз, у тому числі судово-медичної, згідно з якими потерпілий після отримання тілесних ушкоджень протягом 30-40 хвилин міг здійснювати активні самостійні дії, в тому числі пересуватися (т. 1, а. с. 107-111).
Що стосується невстановлення належності біологічного матеріалу, виявленого на змивах із ножів та полімерній трубі, то, як слушно вказує прокурор в апеляції, для вирішення даних питань були призначені дві судові молекулярно-генетичні експертизи, виконання яких на момент розгляду справи тривало. В судовому засіданні прокурором було надано лист НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві про продовження терміну виконання даних експертиз у зв’язку з великою завантаженістю експертів (т. 3, а. с. 20, 74-звор.). При обговоренні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності висновків цих експертиз прокурор просив дочекатися їх результатів та його думку підтримали потерпілі (т. 3, а. с. 76). За таких обставин суд безпідставно виніс оскаржувану постанову, не дочекавшись результатів експертного дослідження, та послався на їх відсутність як на підставу повернення справи на додаткове розслідування. Крім цього, як зазначив прокурор в судовому засіданні апеляційного суду, на даний час відповідні експертизи проведені, а тому суд може дослідити їх висновки та дати їм оцінку в сукупності з іншими доказами у справі.
Посилання суду на невстановлення належності крові, виявленої на вирізі з килимового покриття в квартирі потерпілого, є також безпідставними, оскільки для вирішення даного питання органом досудового слідства проводилася судово-імунологічна експертиза та згідно з даними, що містяться в її висновку, визначення видової належності крові не проведено у зв’язку з відсутністю на даний час в Україні зареєстрованих сироваток, преципітуючих білки людини, рогатої худоби, свині, собаки кішки, коня, кроля, птиці (т. 1, а. с. 146, 149-151). Тобто зазначене неможливо усунути під час додаткового розслідування.
Невстановлення місця знаходження екземпляра ключів, якими користувався потерпілий, також не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, оскільки матеріали з даного приводу були виділені слідчим для проведення додаткової перевірки (т. 2, а. с. 77) та суд має можливість витребувати дані про результати її виконання.
Таким чином, у справі відсутні передбачені законом підстави для її повернення на додаткове розслідування. Тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі докази у справі, запропонувати учасникам судового розгляду надати додаткові докази і також дослідити їх, за необхідності з ініціативи суду витребувати й дослідити такі докази і, виходячи з доведеного обсягу обвинувачення, прийняти законне й обґрунтоване рішення у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 365, 366, 374, 382 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_8 скасувати , а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 в виді тримання під вартою залишити без зміни.
Судді:
__________________ __________________ __________________
Верховець Т.М. Мацелюх П.С. Юрдига О.С.