АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

       У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

         Головуючого судді: Стрижко С.І.

         суддів: Юденко Т.М. та Журавля О.О.

         за участю прокурора: Мінакової Г.О.

         захисника: ОСОБА_1

         засудженого: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду  м. Києва  кримінальну  справу  за  апеляціями  засудженого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року, яким

                                           ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Сухумі Республіки Грузія, проживаючий без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше не судимий,  

засуджений  за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Вироком  суду  ОСОБА_2  визнаний  винним  у   тому,  що  він 15 вересня 2010 року приблизно о 12 год. 10 хв., за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, знаходячись на території не охоронюваної автостоянки по вул. Академіка Булаховського, 2-А в м. Києві діючи умисно, таємно, викрав майно із салону автомобіля «Тойота Лендкрузер» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 на загальну суму 6306 грн. 13 коп., заподіявши матеріальну шкоду, після чого з місця вчинення злочину зникли.

В апеляціях:

- засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, просить  вирок суду змінити в частині призначеного покарання, звільнити його від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просять вирок суду змінити в бік пом’якшення, застосувавши до засудженого ст. 75 КК України і звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовом строком та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію засудженого і захисників, пояснення прокурора про залишення апеляцій без задоволення, а вироку суду без зміни, провівши судове слідство в частині дослідження характеризуючих засудженого даних, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, за обставин викладених у вироку, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах по справі,  є правильним і в апеляціях не оспорюється.

Кваліфікація дій засудженого за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, є правильною, що також не оспорюється в апеляції.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність і в межах, установлених санкцією інкримінованої статті відповідно до положень КК України.  

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, посередньо характеризується, не має в Україні постійного місця проживання та реєстрації, наявність пом’якшуючих обставин у справі – щирого каяття та добровільного відшкодування шкоди і відсутність обтяжуючих обставин, і на думку колегії суддів правильно обрав йому покарання у виді позбавлення волі, підстав для пом’якшення якого не вбачається, а тому доводи апеляцій про це є необґрунтованими.

Так, довід захисників в апеляції на неповноту вироку через те, що у ньому  не зазначено, що засуджений працює, є безпідставними, так як не підтверджені документально, а тому задоволенню у цій частині не підлягають.

Також у вироку вірно зазначено, що засуджений ОСОБА_2 в Україні не зареєстрований та тимчасово проживає в АДРЕСА_1, тобто не має постійного місця проживання та проживає без реєстрації, з огляду на що доводи апеляції захисників про невідповідність цих висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів апеляції захисників про те, що засуджений позитивно характеризується, у той час як у вироку вказано, що посередньо, то вони спростовуються матеріалами справи, а саме характеристикою (т.1 а.с. 209), у якій зазначено, що ОСОБА_2 зарекомендував себе посередньо, що правильно відображено у вироку.

Так само є безпідставними посилання в апеляції на неврахування судом стану здоров’я дитини засудженого, оскільки суду не було надано відповідних документів про це.

            Таким чином,   підстав для зміни рішення суду та призначення засудженому більш м’якого покарання, ніж визначено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 не вбачається, а тому він має бути залишений без зміни, а апеляції засудженого та його захисників без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду міста Києва, -

                                                    У Х В А Л И Л А:

Апеляції  засудженого  ОСОБА_2  і  його  захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Святошинського  районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Судді:      _____________      ____________      _____________