Номер справи: 2-158
Категорія: 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2008 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Покидюка М.В.,
при секретарі Зорі Н.М.,
з участю: представника позивача Місюри І.В.,
відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Волинське головне регіональне управління” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -
В С Т А Н О В И В:
25 лютого 2008 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії Волинське ГРУ (далі „ПриватБанк”) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1про звернення стягнення на предмет застави.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 8 вересня 2005 року між „ПриватБанком” таОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VOO0АК02000349, за яким відповідачу надано кредит на купівлю автомобіля в розмірі 27000 грн. на строк до 8 вересня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,25 % в місяць на суму залишку заборгованості та щомісячної комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту. Відповідач зобов'язалася щомісяця повертати банку кошти (щомісячний платіж) в розмірі 693,88 грн. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов'язання згідно умов договору належним чином не виконує і станом на 19 лютого 2008 року заборгованість за кредитним договором становить 20671,73 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між „ПриватБанком” таОСОБА_1 8 вересня 2005 року був укладений договір застави рухомого майна № VOO0АК02000349, згідно якого відповідач надала в заставу автомобіль марки „ВАЗ-21043”, який належить їй на праві приватної власності.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором та вказуючи на своє право на звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання відповідачем умов договору, позивач просить розірвати кредитний договір VOO0АК02000349 та звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки „ВАЗ-21043”, 2005 року випуску, номер кузова ХТКНОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії Волинське ГРУ з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також надання „ПриватБанку” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Представник позивача Місюра І.В. позовні вимоги підтримала повністю, з підстав наведених у заяві, пояснила, що відповідач взяті не себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, в наслідок чого виникла заборгованість в сумі 20671,73 грн., яку боржник погашати відмовляється. Просить розірвати вказаний кредитний договір та звернути стягнення на автомобіль „ВАЗ-21043”, який належить відповідачу, і є предметом застави по зазначеному вище кредитному договору та надати позивачу всі повноваження для здійснення продажу даного майна.
ВідповідачОСОБА_1 позовні вимоги визнала повністю, пояснила, що через фінансові труднощі не має змоги своєчасно погашати суму кредиту. Не заперечує проти дострокового розірвання кредитного договору та звернення стягнення за ним на автомобіль „ВАЗ”, що знаходиться у її власності.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З оглянутого в судовому засіданні кредитного договору № VOO0АК02000349 від 8 вересня 2005 року, укладеного між „ПриватБанком” таОСОБА_1, вбачається, що останній надавався кредит на купівлю автомобіля в розмірі 27000 грн. на строк до 8 вересня 2010 року зі сплатою процентної винагороди за користування кредитом в розмірі 1,25 % в місяць на суму залишку заборгованості та щомісячної комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту. Як вбачається з матеріалів справи кредит відповідачу був виданий у повному розмірі.
В свою чергу відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов'язання не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості по позичальнику ОСОБА_1, де вказано, що заборгованість відповідача по даному договору станом на 19 лютого 2008 року становить 20671,73 грн. Суму визначену кредитною заборгованістю суд вважає вірною, оскільки даний розмір підтверджено розрахунками, наведеними в довідці-розрахунку заборгованості по кредитному договору.
Відповідно до статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а ст. 530 ЦК України визначає строк виконання зобов'язання і вказує якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
В судовому засіданні поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами доведено факт неналежного виконання позивачем умов кредитного договору, зокрема пункту 1.1, що виразилось у несвоєчасній сплаті щомісячних платежів і як наслідок у виникненні заборгованості за договором. З таких підстав вимоги позивача про дострокове розірвання кредитного договору підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.
З дослідженого в суді договору застави рухомого майна № VOO0АК02000349 від 8 вересня 2005 року вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки „ВАЗ-21043”, 2005 року випуску, номер кузова ХТКНОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві приватної власності на підставі техпаспорта серії КХС № НОМЕР_3, виданого Луцьким МРЕВ 16 вересня 2005 року.
Згідно ст. 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що кредитний договір № VOO0АК02000349, укладений між „ПриватБанком” таОСОБА_1 8 вересня 2005 року, слід розірвати та звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки „ВАЗ”, модель 21043, 2005 року випуску, номер кузова ХТКНОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі техпаспорта серії КХС № НОМЕР_3, виданого Луцьким МРЕВ 16 вересня 2005 року, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії Волинське ГРУ з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також наданням „ПриватБанку” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 206,72 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 589, 590, 651, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про заставу”, ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити повністю.
Кредитний договір № VOO0АК02000349, укладений 8 вересня 2005 року між „ПриватБанком” та ОСОБА_1, розірвати.
Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки „ВАЗ”, модель 21043, 2005 року випуску, номер кузова ХТКНОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі техпаспорта серії КХС № НОМЕР_3, виданого Луцьким МРЕВ 16 вересня 2005 року, шляхом продажу вказаного автомобіля закритим акціонерним товариством КБ „ПриватБанк” в особі філії „Волинське головне регіональне управління” з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також наданням „ПриватБанку” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк” (р/р 64993919400001, МФО 305299, код 14360570) 206 (двісті шість) гривень 72 копійки судового збору та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: