ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р.
о 10:05год. Справа № АС-41/185-06
вх. № 5986/1-41
Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.
за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.
представників сторін :
позивача - Лунева Т.В., Поветкина Г.І. дов.
відповідача - Онопрієнко Л.М., Бабін С.І. дов.
по справі за позовом Повне товариство "Ломбард "Вента.Л.", ТОВ Компанія "Даніс.Київ" і Компанія", м. Х-в
до ДПІ у Київському р-ні, м. Х-в
про визнання нечинним повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Повне товариство компанія "Venta L" звернувся до суду з позовом про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова № 0004261702/0 від 05.12.2005р.
15.06.2006р. позивач повідомив суд про те, що згідно рішення учасників повного товариства № 25/2006 від 25.04.2006р. позивач змінив назву на Повне товариство "Ломбард "Вента.Л.", ТОВ Компанія "Даніс.Київ" і Компанія", що підтвердив свідоцтвом про державну реєстрацію, засновницьким договором, протоколом № 25/2006 зборів Учасників повного товариства компанії "Venta L".
З огляду на наведене, суд визнає за необхідне здійснити заміну позивача на його правонаступника - Повне товариство "Ломбард "Вента.Л.", ТОВ Компанія "Даніс.Київ" і Компанія" (код 23452992) в порядку ст. 55 КАС України.
Відповідач у відзиві на позов та судових засіданнях проти вимог позивача заперечує, посилаючись на результати перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства та зафіксовані в акті перевірки № 2636/17-218 від 22.11.2005р. порушення, на підставі чого ним винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 34602,16грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 17301,08грн.
З огляду на матеріали справи судом встановлено, що на підставі посвідчення від 09.11.2005р. № 3802 фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.09.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт № 2636/17-218 від 22.11.2005р.
В ході перевірки встановлено, що підприємство позивача у перевіряємий період надавало фізичним особам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому), та мали місце випадки, коли особи, яким надавалися позики, своєчасно не повертали суму позики, і в цих випадках підприємство реалізовувало предмети застави Державній скарбниці при Національному банку України.
Відповідач вважає, що підприємство позивача у випадках реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом та зобов’язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб в момент видачі грошових коштів, однак у вищезазначених випадках податок не утримувався. На підставі викладеного, відповідач розцінив дії позивача як порушення ст. 8 та ст. 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, та виніс оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 17301,08 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 34602,16грн.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” дохід фізичної особи - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно приписам п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, дохід платника податку від продажу об’єкта рухомого майна на протязі звітного податкового періоду оподатковується податком за ставкою, встановленою пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону. При цьому доходи, вказані в цій статті, підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті (п.12.6).
Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” ломбарди відносяться до кредитних установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до приписів Цивільного кодексу УРСР (ст. 374) та Цивільного кодексу України (ст.ст. 589, 1046) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Одним із засобів забезпечення зобов’язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами в договорі позики.
Разом з тим, Законом України „Про заставу” (ст.ст. 19,25) та ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок отриманих від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків і т.і. Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, що підлягає поверненню, та на протязі строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, що отримала таку позику.
Положення вказаних норм кореспондують зі змістом підпункту 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається, крім інших, зазначених в цьому підпункті доходів, основна сума кредиту, що отримується платником податку.
Суд визнає за необхідне зауважити, що по заставним операціям ломбард не є податковим агентом, оскільки в даному випадку він не може виконувати обов’язку з нарахування, утримання та перерахування податку в бюджет від імені та за рахунок платника податку, оскільки при наданні позики грошові кошти не є доходом позичальника, а при невикупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких слід утримати податок. В даному випадку у фізичної особи – позичальника, який не виконав договірні зобов’язання по викупу застави та у якого залишилася сума займу, виникає дохід у вигляді суми такого займу тільки після звернення ломбардом стягнення по невиконаним зобов’язанням на предмет застави.
Таким чином, дохід фізичної особи, отриманий від ломбарду у зв’язку з невиконанням їм своїх зобов’язань по договорам позики відносно викупу заставлених речей, є доходом, отриманим не від податкового агенту, а тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного прибутку такого платника податку, в порядку, встановленому в п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно якого такий платник податку повинен подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму вказаного прибутку та сплатити з неї відповідний податок.
Дані висновки підтверджуються матеріалами справи, а саме договорами застави, які використовувались позивачем, заставними квитками, описами майна до заставних квитків, що підтверджують юридичний зміст відносин позивача з заставодавцями.
Скасуванню або визнанню нечинним підлягає акт ненормативного характеру у разі його невідповідності вимогам чинного законодавства. На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про саме таку невідповідність при визначенні позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 17301,08грн. З цих же підстав суд зазначає про неправомірність застосованих до позивача штрафних санкцій у відповідності до норми п.п. 17.19 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова № 0004261702/0 від 05.12.2005р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем присуджуються йому з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 4, 8, 51, 55, 69, 86, 94, 160- 163 , Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0004261702/0 від 05.12.2005р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Повне товариство "Ломбард "Вента.Л.", ТОВ Компанія "Даніс.Київ" і Компанія" (м.Харків, вул.Сумська, 78, код 23452992) 3,40грн. судового збору.
4. На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова у повному обсязі складена 26.06.2006р.
Суддя Мінаєва О.М.