Справа № 2-17/10

Провадження № 22-ц/0290/446/2012Головуючий в суді першої інстанції:Дєдов С.М.

Категорія: 27  Доповідач: Шемета Т. М.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.02.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Вінницької області у складі:

         головуючого: Шемети Т.М.,

         суддів: Чуприни В. О., Марчук В. С.,

при секретарі: Сніжко О. А.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача –адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи Державна іпотечна установа, ОСОБА_6 про захист прав споживачів ,-  

          за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"  на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.09.2010 року ,-  

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом зазначивши, що   04.12.2007 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк»було укладено договір за № V1GOGI000001982 про іпотечний кредит. Поручителем по даному кредитному   договору  є ОСОБА_6  у  відповідності до договору поруки №VIGOGIOOOOO1985 від 04.12.2007 року. У відповідності до умов договору про іпотечний кредит позивач отримав від відповідача кредит в сумі 100 000 грн. та до 10.10.2008 року щомісячно сплачував відповідачу відповідно до умов договору кредитні кошти та відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних. Наприкінці вересня 2008 року він отримав від відповідача лист № 20.1.2/6-22461 від 24.09.2008 р., у відповідності до якого ставку за договором було збільшено до 2,09 % у місяць. Первинно, відсоткова ставка становила 15 % річних. Підставою зазначеного підвищення відсоткової ставки, відповідно до змісту листа, зокрема, є відсутність можливості у Державної Іпотечної Установи викупити у відповідача його кредит. Також у листі зазначено, що нова відсоткова ставка починає діяти з 10.10.2008 року. Однак з моменту отримання вказаного листа, він не був згодний з підвищенням відсоткової ставки за кредитом, тому до початку настання зазначеної дати, звернувся до банку із запереченнями проти підвищення відсотків за користування кредитом. На неодноразові звернення до ЗАТ КБ «Приватбанк»із заявами про його незгоду із підняттям ставки по кредиту до 25,08% річних, відмовою сплачувати кредит по новій підвищеній ставці, відповідач будь-якої відповіді ОСОБА_5 не надав. Не погоджуючись з підвищенням банком відсотків за кредитом, він із жовтня 2008 року по день розгляду даної справи у суді продовжував сплачувати усі чергові платежі по даними кредиту на рівні первинної домовленості сторін на момент укладення договору кредиту щодо розміру    відсотків    за    користування    кредитом    -    15%    річних,  а відповідач ЗАТ КБ «Приватбанк»приймав вказані платежі та нараховував пеню в зв'язку із неповною сплатою позивачем збільшеної відсоткової ставки за кредитом в розмірі 25,08% річних, яку відповідач змушений був сплачувати, оскільки в разі несплати пені, чергові платежі по кредиту банком не приймались взагалі. Всього ним було сплачено банку незаконно нарахованої йому пені 4 327 грн. 89 коп. у період із 10.10.2008 р. по 11.05.2010 р.. Також він  звернувся до Державної іпотечної установи з проханням пояснити чому не проводиться рефінансування його іпотечного кредиту, на що отримав 13.04.2009 року відповідь з ДІУ про те, що договір про іпотечний кредит  № VIGOGI000001982 від 04.12.2007 року відповідачем ЗАТ КБ «Приватбанк»на розгляд Державній іпотечній установ з пропозицією про рефінансування не надавався. На основі викладеного, збільшивши позовні вимоги  (а.с.171), він просив визнати недійсними зміни до п. 1.1 договору про іпотечний кредит № VIGOGI000001982 від 04.12.2007 року про підвищення процентної ставки до 2,09% у місяць, внесені в односторонньому порядку ЗАТ «Приватбанк»згідно із листом №20.1.2/6-22461 від 24.09.2008 p.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок із 10.10.2008 року відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 15% річних за договором про іпотечний кредит № VIGOGI000001982 від 04.12.2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_5; стягнути із відповідача на його користь 3 698 грн. 62 коп. завданих збитків у виді безпідставно нарахованої та сплаченої ним пені за договором про іпотечний кредит № VIGOGI000001982 від 04.12.2007 року.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2010 року збільшені позовні вимоги ОСОБА_5 до ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ КБ "Приватбанк" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить рішення Гайсинского районного суду Вінницької області від 14 вересня 2010 року скасувати, та постановити нове, у якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що сторони договору визначили порядок зміни умов договору і форму вираження незгоди позичальника з пропозицією про підняття відсоткової ставки - письмове повідомлення, направлене на зазначену в договорі адресу рекомендованим листом. Банком цілком правомірно було встановлено ставка по іпотечних кредитних договорах на рівні 25% , передбачений п. 8.9 договору на підставі зазначеній у п. 8.8. Сторони погодили, що факт неподання Позичальником письмового повідомлення (відповіді) про його незгоду із такою новою ставкою, вважається згодою Позичальника на встановлення кредитором такого нового розміру відсоткової ставки з дати, що зазначена у повідомленні кредитора, оскільки, в строк, встановлений договором, позивач не надіслав належне письмове повідомлення про незгоду з новою відсотковою ставкою, такий новий розмір відсоткової ставки був встановлений з 10.02.2008 р..  Представник відповідача ОСОБА_4 повністю підтримав подану апеляційну скаргу.

ОСОБА_5 та його представник –адвокат ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

          Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи,

-2-

доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

 Так, суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що 04.12.2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «Приватбанк»(далі Банк) було укладено договір за № VIGOI000001982 про іпотечний кредит, за умовами якого Банк надав позивачеві кредит в сумі 100 000 грн. під 15% річних на строк 10 років. Поручителем по даному кредитному договору є ОСОБА_6 у відповідності до договору поруки № VIGOGI000001985 від 04.12.2007 року. Банк своїм листом №20.1.2/6-22461 від 24.09.2008 р. повідомив позивача, що він збільшує відсоткову ставку за договором кредиту до 2,09% у місяць (25,08% річних). При цьому підставою такого підвищення зазначив відсутність можливості у Державної Іпотечної Установи (надалі - ДІУ) викупити у відповідача кредит позивача. Розмір відсотків за користування кредитом було змінено ЗАТ КБ «Приватбанк»в односторонньому порядку з 10 жовтня 2008 року. З моменту отримання вказаного листа, ОСОБА_5 не був згідний з підвищенням відсоткової ставки за кредитом, тому до початку настання зазначеної дати, звернувся до банку із запереченнями проти підвищення відсотків за користування кредитом, на неодноразові звернення позивача до ЗАТ КБ «Приватбанк»із заявами про його незгоду із підняттям ставки по кредиту до 25,08% річних, відмовою сплачувати кредит по новій підвищеній ставці. Не погоджуючись з підвищення банку відсотків за кредитом, позивач із жовтня 2008 року по день розгляду даної справи у суді продовжував сплачувати усі чергові платежі по даному кредиту на рівні первинної домовленості сторін на момент укладення договору кредиту щодо розміру відсотків за користування кредитом - 15% річних, а відповідач ЗАТ КБ «Приватбанк»приймав вказані платежі та нараховував пеню в зв'язку із повною сплатою позивачем збільшеної відсоткової ставки за кредитом в розмірі 25,08% річних, яку відповідач змушений був сплачувати, оскільки в разі несплати пені, чергові платежі по кредиту банком не приймались. ОСОБА_5 у період із 10.10.2008 р. по 11.05.2010 р. було сплачено Банку нарахованої йому пені 4 327 грн. 89 коп. Державна  іпотечна установа не є і не була раніше стороною за договором про іпотечний кредит № VIGOGI000001982 від 04.12.2007 року, не набувала права вимоги за цим договором, а також прямо чи опосередковано не пов'язана із виконання сторонами умов цього договору. Позивач ОСОБА_5 під час укладення із ЗАТ КБ «Приватбанк»договору про іпотечний кредит № VIGOGI000001982 від 04.12.2007 року був впевнений, що Державна іпотечна установа здійснювала викуп у відповідача його кредиту з моменту укладення цього кредитного договору, про те, що рефінансування кредиту не проводилося. він не знав, відповідач про це його не інформував.

Однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та характеру спірних правовідносин.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки слід розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, які встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Як вбачається з укладеного сторонами договору про іпотечний кредит від 04.12.2007 року  № V1GOGI000001982, а саме п. 8.8, сторони при укладенні договору домовилися, що у випадку, якщо права кредитора за цим договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, Кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру звичайної процентної ставки, що встановлена у Кредитора для таких видів кредитів. При цьому застосовуються механізми зміни, що вказані в п.8.9. Як вбачається з листа банку (а.с.17),  відповідач при визначенні причини збільшення відсоткової ставки посилався на п.8.8. Таким чином, п.8.9 в даному випадку слід застосовувати лише для оцінки правильності механізму зміни відсоткової ставки, а не причин її зміни, що зробив суд першої інстанції, невірно витлумачивши умови договору.

Пунктом 8.9. Договору закріплений механізм зміни відсоткової ставки Кредитором в сторону збільшення, та механізм прийняття чи неприйняття таких змін Позичальником, а саме:

-          кредитор не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє Позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою Позичальника. Як вбачається з матеріалів справи, такий лист відповідного змісту було направлено Позичальникові 24.09.2008 року, тобто в строк, зазначений в договорі, ОСОБА_5 не заперечує отримання такого листа;

-          новий розмір відсоткової ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Кредитора до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору. Таким чином,  при зміні відсоткової ставки укладення додаткової угоди умовами Договору не  було передбачено і це положення  договору є спеціальним та застосовується тільки при зміні відсоткової ставки. Тому посилання суду першої інстанції на те, що згідно п. 10.3 всі зміни та доповнення до Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін, не відповідає умовам Договору та є самовільним трактуванням його положень;

-          у разі незгоди з новим розміром відсоткової ставки Позичальник у строк не пізніше 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні, зобов’язується надати Кредитору письмове повідомлення (відповідь) про свою незгоду із новою ставкою. ОСОБА_5 підтвердив, що такого повідомлення він не надсилав, відповідного підтвердження у нього не має, він продовжував сплачувати відсотки за раніше встановленою ставкою –15 % та в подальшому неодноразово (після початку дії нової відсоткової ставки) звертався до Кредитора з листами про свою незгоду. Таким чином, це доводить, що позивач з свого боку не виконав вимоги умов Договору про порядок повідомлення про його незгоду з підвищенням відсоткової ставки.

Відповідно до абз. 5 п.8.9. Договору, Сторони погодили, що факт неподання Позичальником у строк не пізніше 7 календарних днів до дати початку дії нової відсоткової ставки письмового повідомлення про його незгоду з такою новою ставкою, вважається згодою Позичальника на встановлення Кредитором такого нового розміру відсоткової ставки з дати, що зазначена у Повідомленні. Таким чином, відповідач, не отримавши незгоди Позичальника, правомірно підвищив відсоткову ставку з 10.10.2008 року (з дати, вказаної у Повідомленні), а висновки суду першої інстанції в цій частині є невірними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно абз. 4 п.8.9. Договору, Позичальник в разі незгоди не лише мав би повідомити про це Кредитора, але й у дату, яка у Повідомленні була визначена як дата початку нової ставки, повинен був повернути Кредитору суму кредиту в повному обсязі, повністю виконати інші зобов’язання за Договором, що не було зроблено ОСОБА_5 Натомість суд посилався на те, що позивач продовжував сплочувати раніше встановлену відсоткову ставку, що, на його думку, також свідчить про незгоду останнього та недійсність зміни про підвищення відсоткової ставки.  Однак, підстави недійсності договору (його частини) чітко зазначені в ст.ст. 203, 215 ЦК України. Згідно з п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, а в абзаці 4 цього пункту чітко зазначено, що «виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним». Такої підстави недійсності правочину (його частини) не існує. Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, не навів підстав недійсності правочину, крім незгоди ОСОБА_5 з підвищенням відсоткової ставки.

За таких обставин, апеляційна скарга  ПАТ КБ «Приватбанк»підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню як таке, що постановлене без повного з’ясування обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Невірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"   задовольнити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.09.2010 року скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи Державна іпотечна установа, ОСОБА_6 про захист прав споживачів, - відмовити.

-3-

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:                                                                                   Т.М. Шемета

Судді:                                                                                             В. О. Чуприна

                                                                                                                 В. С. Марчук