СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2012 року Справа № 5002-23/3925-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Голика В.С.
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1)
відповідача: не з’явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп")
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-23/3925-2011
за позовом фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" (вул. Бархатової, 92, місто Сімферополь, 95000)
про стягнення 18685,6 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа–підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" про стягнення 18685,6 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп", у порушення умов договору оренди не сплатило у строк та у повному обсязі суму орендної плати та не повернуло у встановлений строк, після закінчення договору, орендоване майно.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-23/3925-2011 позов задоволено (а.с.50-52).
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 1512,00 грн. основного боргу, 17173,60 грн. неустойки, 186, 86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано з посилкою на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 509, 525, 526, 549, 610, 611, 785 ч.2 Цивільного кодексу України обґрунтованістю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки у розмірі 17173,6 грн. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з’ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. На думку сторони, суд неправомірно нарахував суму неустойки виходячи з 180 кв.м., загальної кількості будівельного обладнання, оскільки станом на 17 травня 2011 року частку орендованого майна було повернуто, та у відповідача відсутні 47 кв.м. Крім того, сторона вказує на те, що неповернення майна сталось внаслідок його крадіжки, а тому відсутні підстави для нарахування оскаржуваних сум.
Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.
У судовому засіданні представником відповідача заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи порушеної внаслідок крадіжки спірного майна. Судова колегія відхилила зазначене клопотання внаслідок необґрунтованості неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.
У судовому засіданні, яке призначене на 07 березня 2012 року, було оголошено перерву на 13 березня 2012 року.
Після оголошеної перерви представники сторін не з’явились. З урахуванням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої участь у судовому засіданні є правом, а не обов’язком сторін та їх явка не визнавалась обов’язковою судом апеляційної інстанції, а наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення справи, судова колегія вирішила провести розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
10 березня 2011 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Темірінвестгруп»(далі - орендар) укладений договір оренди майна, згідно умов якого орендодавець передає орендареві у тимчасове користування будівельні ліса, а орендар зобов’язаний використати майно за його цільовим призначенням та повернути його після закінчення строку договору. Ціна договору обумовлена пунктом 3 договору та становить 0,50 грн. за 1 кв.м., с 18 березня 2011 року ставка склала 0,60 грн. за 1 кв.м. Мінімальна добова плата складає 40,00 грн. Строк дії договору до 10 квітня 2011 року. Дія договору може бути продовженою за письмовою згодою сторін.
За період дії договору позивачем нарахована орендна плата на суму 3312,00 грн., яку відповідач не оскаржує. На підставі акту прийому – передачі від 10 березня 2011 року відповідачем отримано орендоване майно у кількості 180 кв.м. (а.с.12).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачена сума орендної плати лише у сумі 1800,00 грн. Таким чином, заборгованість з орендної плати складає суму у розмірі 1512,00 грн. Крім того відповідачем не здійснено повернення майна по закінченню строку дії договору.
Станом на 16 травня 2011 року відповідачем повернуто будівельні ліса площею лише 82 кв.м., станом на 18 травня повернено 159 кв.м. До цього часу не повернено 21 кв.м. будівельних лісов.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму заборгованості, що витикає з умов невиконання договору, а також 17173,60 грн. неустойки.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення неустойки не приймаються до уваги у зв’язку з наступним.
Стягнення неустойки передбачено пунктом 5.2 договору, а саме, у разі несвоєчасного повернення майна орендар сплачує орендодавцю неустойку згідно з пункту 2 статті 785 Цивільного кодексу України (а.с.9)
Відповідно до зазначеної статті якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речи, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок неустойки зроблений позивачем виходячи з суми орендної плати у подвійному розмірі, а також пропорційно фактичної кількості майна, не повернутого по закінченню дії договору.
Так за період з 11 квітня 2011 року по 16 травня 2011 року нарахована неустойка за 36 днів прострочення з урахуванням кількості неповернутих будівельних лісів 180,0 кв.м. у сумі 7776,00 грн.
17 травня 2011 року відбулось часткове повернення орендованого майна у кількості 82 кв.м., 18 травня повернуто 61 кв.м., залишок неповерненого майна за період 18 травня 2011 року по 10 вересня 2011 року складає 21,0 кв.м.
Тому за період з 16 по 17 травня 2011 року неустойка нарахована за 1 день прострочення виходячи з неповерненої кількості орендованого майна 98 кв.м. - 117, 60 грн.
За період з 18 травня 2011 року по 10 вересня 2011 року - за 116 діб прострочення неустойка нарахована виходячи із мінімальної добової суми 40,00 грн. та виходячи із кількості неповерненого майна 21,0 кв.м. у сумі 9280,00 грн.
Таким чином загальна сума неустойки складає 17173,60 грн.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що орендоване майно було у нього викрадено, за вказаним фактом порушено кримінальну справу, а тому відповідач не повинен здійснювати оплату, не приймаються до уваги у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Але відповідачем не доведено, що неповернення майна у встановлений договором строк відбулось внаслідок непереборної сили.
Так, за умов договору повернення майна повинно бути здійснено відповідачем по закінченню строку договору, тобто не пізніше 11 квітня 2011 року. Але орендарем повернення майна призводилось частками, 17 та 18 травня 2011 року. Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи крадіжка майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Темірінвестгруп” відбулась з 13 травня 2011 року по 16 травня 2011 року, тобто за межами договору оренди.
За таких обставин, що крадіжка майна сталася значно пізніше ніж обов’язок повернути орендоване майно, відсутні правові підстави для звільнення відповідача по сплаті неустойки.
У зв'язку з вищезгаданим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є повним, обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-23/ 3925-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді В.С. Голик
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Фізичній особі–підприємцю Тихонову Геннадію Володимировичу (АДРЕСА_1)
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Темірінвестгруп" (вул. Бархатової, 92, місто Сімферополь, 95000)
3. до господарського суду Автономної Республіки Крим