КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-194/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Чичирко В.А.     

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"22" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                                                                    Гром Л.М.

суддів:                                                                                  Денісова А.О., Міщука А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 11.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, –

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 11.01.2011 року позов задоволено, зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити на користь позивача доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, постійно проживає на території, яку віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Встановлено, що вказані виплати нараховувались та виплачувалась позивачу в порядку та у розмірах, визначених постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№836.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.   

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області –залишити без задоволення.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 11.01.2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Гром Л.М.

Судді:                                                                                              Денісов А.О.
                                                                                                              Міщук М.С.