КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 25.07.2007                                                                                           № 23/193

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Лосєва  А.М.

 суддів:                                          Лосєва  А.М.

                                        Зубець Л.П.

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача - Пеньківський М.В. - дов. б/н від 13.07.2006р.;

 від відповідача - Кудлюк І.А. - ген.директор (протокол зборів №1 від 23.05.07р.);

від третьої особи -   1) не з'явились;

                                         2) не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2007

 у справі № 23/193 (Демидова А.М.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

 третя особа відповідача           Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

         ОСОБА_1

                       

 про                                                  визнання недійсними договорів та визнання права власності

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.03.2006р., від 21.07.2006р., від 21.07.2006р., від 24.10.2006р. та визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, розташовані у місті Києві по вул. Фрунзе, 160 згідно переліку, наведеного у позовній заяві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у 2006р. Ним були укладені Договори про відчуження (шляхом купівлі-продажу) на користь відповідача нежитлових приміщень загальною площею 8 867,3 м2., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160. На підставі цих договорів третьою особою-1 було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на вищевказані нежитлові приміщення та видано відповідні реєстраційні посвідчення.

Позивач зазначає, що дані договори були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, статуту позивача та не відповідають  вимогам п.1, п.2, п.3  ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки всі договори зі сторони відповідача були підписані особою, яка не мала повноважень та права на підписання таких договорів. До того ж, спірні договори укладались в порушення норм Статуту та всупереч інтересам акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Завод КІНАП”.

Представники відповідача та третьої особи-1 при розгляді справи в суді першої інстанції у судові засідання не з'являлись, відзиву на позов не надали, свою позицію у спорі не визначили.

Третя особа-2 в суді першої інстанції позовні вимоги підтримала, наголосивши, що твердження позивача про те, що спірні договори, від імені відповідача підписувала особа, яка не мала повноважень на здійснення таких дій від його імені, відповідає дійсності, оскільки Договори підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” громадянкою ОСОБА_2, яка в тексті цих договорів іменується генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”. Проте, дана фізична особа була обрана генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” від 28.04.2006р. Цими зборами також було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора Товариства. Саме цей протокол зборів (від 28.04.2006р.) ОСОБА_2 надавала нотаріусу та іншій стороні Договору під час укладання спірних Договорів для підтвердження її повноважень як генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”, який вправі підписувати від імені  Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” спірні Договори купівлі-продажу. Проте, наданням даного протоколу продавець був введений в оману стосовно нібито наявності у ОСОБА_2 повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”. Отже, прийняття зборами учасників як вищим органом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” зазначеного рішення, є необхідною та достатньою правовою підставою для підтвердження факту припинення повноважень ОСОБА_2 на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” з 03.05.2006р., а відповідно і для підтвердження факту припинення повноважень ОСОБА_2 з 03.05.2006р. вчиняти будь-які дії від імені Товариства, зокрема, укладати спірні Договори. Даний факт, у свою чергу, є необхідною та достатньою підставою для висновку про порушення вимог ст. 92 Цивільного кодексу України під час укладання спірних договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №23/193 від 29.05.2007р. позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №23/193 від 29.05.2007р., прийнявши нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на наступні обставини.

Голова правління Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП” ОСОБА_4 при укладені чотирьох договорів купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160 (літера А, Б та Б) від 31.03.2006р., два договори від 21.07.2006р. та один від 24.10.2006р. не мав належних повноважень, через відсутність рішення з погодженням укласти правочини від Спостережної ради Товариства.

На думку відповідача, суд першої інстанції порушив ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, де передбачено, що коли подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Відповідач вважає, що господарський суд повинен був витребувати докази існування погодження на укладення договорів у приватних нотаріусів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що засвідчували договори купівлі-продажу.

Також суд не виконав обов'язку залучення до участі у справі осіб які своїми поясненнями можуть допомогти об'єктивно вирішити спір. До числа таких осіб знову ж таки відносяться нотаріуси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На думку відповідача, при розгляді справи суд не встановив наступні факти:  чи є розпорядчий акт Спостережної ради ВАТ “Завод “КІНАП” з погодженням укласти договори купівлі-продажу у відповідача; чи є розпорядчий акт Спостережної ради ВАТ “Завод “КІНАП” з погодженням укласти договори купівлі-продажу у нотаріусів ОСОБА_5 та ОСОБА_6; на яких підставах нотаріуси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засвідчували договори купівлі-продажу. Окрім того, відповідач зазначає про те, що судом було порушено порядок об'єднання позовних вимог. Суддя об'єднав в одне провадження кілька позовних вимог, що підтверджуються окремими доказами та не пов'язані одними підставами   виникнення.  Оскаржуваним рішенням суду визнано недійсними чотири договори купівлі-продажу нежилих приміщень, що становлять окремі групи відносин між сторонами.

Також відповідач зазначає, що судом не застосовано норму права яка підлягала застосуванню до даного виду правовідносин. Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЛОНЖ” є добросовісним набувачем придбаної нежилої будівлі. Товариство уклало та нотаріально посвідчело договір купівлі-продажу, повністю здійснило розрахунки з ВАТ “Завод “КІНАП” по договору. Жодних підстав з перелічених у статті 388 Цивільного кодексу України для повернення майна відповідачу немає. Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЛОНЖ” є законним власником будівлі, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160 (літера А, Б та Б).

Таким чином, на думку відповідача, суд порушив вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечивши всебічний, повний та об'єктивний розгляд усіх обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2007р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2007р.

23.07.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №23/193 від 29.05.2007р., прийнявши нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва по справі №23/193 від 29.05.2007р. як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від третіх осіб о суду не надходило.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.05.2007р. на позачергових загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Завод КІНАП” розглядалось питання незаконного відчуження Товариством нежитлових приміщень майнового комплексу за адресою: м. Київ вул. Фрунзе, 160, що належав Відкритому акціонерному товариству “Завод КІНАП”.

Згідно з Протоколом №11 від 07.05.2007р., акціонери Товариства дізнались про відчуження нерухомого майна  в 2007р.

Акціонери надали оцінку діям Спостережної ради з приводу відчуження майнового комплексу як такі, що виходять за компетенцію Спостережної ради та такі, що призвели до матеріальних збитків акціонерів і в подальшому можуть заподіяти шкоду Товариству, а отже, і його акціонерам. Окрім того, акціонери надали оцінку договорам купівлі-продажу нежитлових приміщень майнового комплексу як таким, що є незаконними та направленими на незаконне заволодіння майном Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП”.

З даного питання було прийнято рішення про зобов'язання Правління оскаржити  договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, які можуть призвести до шкідливих (пагубних) наслідків для товариства.

У 2006р. позивач відчужив на користь відповідача нежитлові приміщення, загальною площею 8 867,3 м2 шляхом укладання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме:

- договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.03.2006р., відповідно до якого було продано нежитлове приміщення 1-го поверху (в літ. Б -виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею - 296,9 м2, приміщення 9 площею -18,1 м2, приміщення 4 площею 88,8 м2, загальна площа відчужуваних приміщень становить 403,8 м2, що становить 8/1000 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 м2), які розташовані за адресою: м. Київ вул. Фрунзе, 160 (далі за текстом - Договір-1). Даний договір з боку відповідача підписаний ОСОБА_3, який у тексті Договору іменується генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”;

          -  договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.07.2006р., відповідно до якого було продано нежитлові приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): I поверх - площею  621,9 м2, II поверх - площею 1 077,1 м2, III поверх -площею 1 230,6 м2, IV поверх - площею 10 33,0 м2, V поверх - площею 1 115,7 м2 , технічний поверх - площею 396,6 м2 . Загальна площа відчужуваних приміщень становить 5 474,9 м2, що становить 113/1000 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 м2), які розташовані за адресою: м. Київ вул. Фрунзе, 160; (далі за текстом - Договір-2). Даний договір з боку відповідача підписаний ОСОБА_2, яка у тексті Договору іменується генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”;

          - договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.10.2006р., відповідно до якого було продано нежитлове приміщення заводоуправління (в літ. А),  II-го поверху: приміщення 1 - площею 29,6 м2, приміщення 2 - площею 157,3 м2, (групи приміщень №1) - площею 186,9 м2  та приміщення 5а - площею 10,1 м2 . Загальна площа відчужуваних приміщень становить 197,00 м2, що становить 4/100 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 м2), які розташовані за адресою: м. Київ вул. Фрунзе, 160. (далі за текстом - Договір-4). Даний договір з боку відповідача підписаний ОСОБА_2, яка у тексті Договору іменується генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”.

На підставі вищевказаних договорів, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на вищевказані нежитлові приміщення та видано відповідні реєстраційні посвідчення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Покупець та продавець у даній справі є юридичними особами, які є господарськими товариствами.

Згідно з п.1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до цієї норми діями юридичної особи як суб'єкта цивільних відносин є відповідні дії її органів, що створені згідно із законом.

Відповідно до п.1 ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

З матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу від 31.03.2006р. (далі Договір-1) підписаний з боку відповідача громадянином ОСОБА_3 як генеральним директором Товариства. Зазначена особа була обрана генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” 17.09.2004р. Проте, наказом від 27.03.2006р. генеральний директор ОСОБА_3 був відправлений у відпустку на термін з 28.03.2006р. до 29.04.2006р. включно. На час відпустки, в тому числі і на 31.03.2006р., коли ОСОБА_3 був підписаний Договір-1 від імені Товариства, повноваження генерального директора згідно з зазначеним наказом були передані іншій особі - виконавчому директору ОСОБА_6, який на час відпустки ОСОБА_3здійснював усі повноваження, права та обов'язки генерального директора Товариства.

Видання даного наказу відповідає вимогам Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” у редакції, яка діяла на момент його видання. Згідно з пп.9.1-9.3 Статуту, призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора на період відпустки генерального директора Товариства не віднесено до компетенції загальних зборів учасників.

Наказ про відпустку ОСОБА_3від 27.03.2006р. не визнаний у встановленому порядку недійсним, отже є чинним.

Таким чином, станом на 31.03.2006р. ОСОБА_3 не мав повноважень на підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” Договору-1, тому спірний договір укладений з порушенням вимог п.1 ст. 92 Цивільного кодексу України та має бути визнаний недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від його імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, Договір-1 укладений всупереч положенням ст. ст. 92, 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” не мав повноважень на підписання оспорюваного договору, оскільки на час його укладення поклав виконання своїх обов'язків на іншу особу.

Договори купівлі-продажу від 21.07.2006р. та від 24.10.2006р. (далі за текстом - Договір-2, Договір-3, Договір-4) підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” ОСОБА_2, яка в тексті цих договорів іменується генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”. Дана фізична особа була обрана генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” від 28.04.2006р. Цими зборами також було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_3з посади генерального директора Товариства. Саме цей протокол зборів від 28.04.2006р. ОСОБА_2 надавала нотаріусу та іншій стороні договору під час укладання спірних Договорів 2, 3, 4 для підтвердження її повноважень як генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”, який вправі підписувати від імені  Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” спірні договори купівлі-продажу. Але, наданням даного протоколу продавець був введений в оману стосовно нібито наявності у ОСОБА_2 повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”, що випливає з наступного.

Згідно з рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” від 28.04.2006р., до складу його учасників увійшли: ОСОБА_2 (частка у статутному фонді 10%) та ОСОБА_1 (частка у статутному фонді 90%).

03.05.2006р. відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”, на яких був присутній учасник-власник 90% частки у статутному фонді - ОСОБА_1 за результатами зборів були ухвалені відповідні рішення, в тому числі про:

          - скасування рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.04.2006р. про звільнення ОСОБА_3з посади генерального директора Товариства та обрання генеральним директором Товариства ОСОБА_2 (рішення по питанню №3 порядку денного зборів учасників Товариства від 28.04.2006р.); поновити ОСОБА_3на посаді генерального директора Товариства та звільнити з посади генерального директора Товариства ОСОБА_2.

          - скасування та визнання нечинними усіх рішень, актів, наказів, повноважень та довіреностей, прийнятих органами управління або посадовими особами Товариства на підставі рішень зборів учасників від 28.04.2006р., зазначених в п.1, п.2, п.3, п.4 цього рішення;

          - заборону органам управління та посадовим особам, працівникам Товариства провадити будь-які дії, спрямовані на виконання рішень зборів учасників від 28.04.2006р., та визнано такі дії нечинними. 

На зборах також були ухвалені рішення про звільнення ОСОБА_3за згодою сторін з посади генерального директора Товариства, посаду генерального директора та дирекцію як орган товариства ліквідовано, та утворено новий одноосібний виконавчий орган - директора Товариства; директором Товариства обрано ОСОБА_6.

Статтею 145 Цивільного кодексу України визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Створення та відкликання виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцією загальних зборів ТОВ (п.3 ч.4 ст. 145 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 статті 99 Цивільного кодексу України, члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків.

За таких обставин, прийняття зборами учасників як вищим органом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” зазначеного рішення є необхідною та достатньою правовою підставою для підтвердження факту припинення повноважень ОСОБА_2 на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” з 03.05.2006р., і, відповідно, для підтвердження факту припинення повноважень ОСОБА_2 з 03.05.2006р. вчиняти будь-які дії від імені Товариства, в т.ч. укладати оспорювані Договори 2, 3, 4. Дана обставина свідчить про порушення вимог ст. 92 Цивільного кодексу України під час укладання спірних договорів.

Окрім того, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що відомості відносно наявності в ОСОБА_2 прав керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру і були до нього внесені, але, починаючи з 03.05.2006р. були недостовірними. Отже, починаючи з 03.05.2006р., відомості щодо наявності у ОСОБА_2 статусу генерального директора не є такими, що могли міститись у Єдиному державному реєстрі (ЄДР). Натомість, з 03.05.2006р. до Єдиного реєстру мали бути внесені відомості про наявність повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” у ОСОБА_6. та їх відсутність у ОСОБА_2 

В ч.2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №755-IV від 15.05.2003р. (із змінами та доповненнями) встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Приписи ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” не обмежують можливість третьої особи посилатись у спорі на недостовірність відомостей, що містяться в ЄДР, а, навпаки, надають їй право посилатись на внесені  відомості як на достовірні, ґрунтуючись на факті їх внесення до ЄДР. Проте, позивач зазначає, не користується цим правом та вказує що дані, які містились в ЄДР щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”,  достовірними з 03.05.2006р. не були. До того ж, ст. 18 вищевказаного Закону не визначає наявності або відсутності у певних осіб повноважень діяти від імені юридичної особи, оскільки це не є предметом регулювання згаданого Закону, а є предметом регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів законодавства.

Згідно з п.1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Тобто, діями юридичної особи як суб'єкта цивільних відносин є відповідні дії її органів, що створені згідно із законом. Наведені правові норми вказують на припинення повноважень гр. ОСОБА_2 здійснювати дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” як генерального директора останнього, у зв'язку з рішенням зборів учасників щодо її відкликання з посади. Отже, з моменту прийняття рішення загальних зборів товариства про створення (обрання) нового виконавчого органу саме через дії новообраного виконавчого органу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” реалізує свою цивільну дієздатність як юридична особа, одночасно дії бувших членів ліквідованого (відкликаного) виконавчого органу перестають бути діями органу юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” (оскільки призначено іншого голову виконавчого органу) та з цього часу не створюють для юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” юридичних наслідків у вигляді створення або припинення її прав та обов'язків. 

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані Договори укладені 21.07.2006р. та 24.10.2006р.,  суперечать загальним вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки всупереч ст. 92 Цивільного кодексу України ці договори підписані (вчинені) від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” фізичною особою, яка не мала будь-яких на те повноважень. 

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 99 Цивільного кодексу України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків за рішенням вищого органу. Порядок утворення виконавчого органу товариства та його відкликання (припинення повноважень) регулюється не трудовим законодавством, а відповідними нормами Цивільного кодексу України.

З вищенаведеного вбачається, що оспорювані Договори 2, 3, 4 було укладено з порушенням вимог п.1 ст. 92 діючого Цивільного кодексу України, тому вони повинні бути визнані недійсними, такими, що не створюють правових наслідків.

Окрім того, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено наступне.

В пп. “д” пп.8.2.14. статуту Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП” передбачено, що операції про передачу під заставу, надання в оренду, продаж і відчуження іншим способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10 % підсумку балансу, мають бути погоджені Спостережною радою, а якщо балансова вартість перевищує 10% підсумку балансу то такі угоди мають бути затверджені Загальними зборами. У відповідності до Статуту Спостережна рада є органом Відкритого акціонерного товариства “Завод КІНАП”, який представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів акціонерів і в межах компетенції, визначеної Статутом, контролює і регулює діяльність Правління.

Оспорювані договори укладались з метою відчуження нежилих приміщень які, являються частинами єдиного майнового комплексу, що підтверджується Свідоцтвом на право власності серії МК №010002033 від 03.02.1999р., виданого Головним управлінням майна Київської міської державної адміністрації.

Покупець за цими договорами є одна й та сама  юридична особа, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Аллонж”, а продаж за оскаржуваними договорами відбувався протягом семи місяців в 2006 році, з березня по жовтень включно.

Проаналізувавши оспорювані договори та обставини їх укладання, суд дійшов висновку про те, що продавець та покупець, укладаючи ці договори, мали на меті здійснення  відчуження майнового комплексу всупереч інтересам акціонерів підприємства, якому належить майновий комплекс. Оскільки відповідно до балансу Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП” сума загального балансу підприємства станом на 01.01.2006р. складала 13 776 500 грн., а загальна сума за оспорюваними договорами становить 2 086 340,84  грн., що в свою чергу складає 15,1442 % від загальної суми балансу.

Доказом цього є штучне подроблення майнового комплексу на окремі приміщення, балансова вартість яких на час оформлення кожного з договорів купівлі-продажу не перевищувала 10% підсумкового балансу.

Укладання договорів купівлі-продажу здійснювалось на підставі рішень Спостережної ради, що є порушенням положень статуту Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП”, оскільки у відповідності до  пп. “д” пп.8.2.14. Статуту, операції про передачу під заставу, надання в оренду, продаж і відчуження іншим способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10 % підсумку балансу, мають бути погоджені Спостережною радою. Як вбачається з Протоколів Спостережної ради, рішення про продаж нежитлових приміщень приймалось безпосередньо Спостережною радою, хоча остання  повноважна лише погоджувати відчуження. Згідно зі Статутом, Спостережна рада є контролюючим органом, тобто не має виконавчо-розпорядчих повноважень. Рішення про необхідність відчуження майна Товариства мало прийматися Правлінням Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП”.

З матеріалів справи вбачається, що Правління (колегіальний орган) не приймало жодних рішень та не направляло на погодження до Спостережної ради умови відчуження нежитлових приміщень. До того ж, Правління не мало компетенції приймати рішення про продаж нежитлових приміщень, оскільки у відповідності до пп. “є” пп.8.3.14. Статуту Правління має право приймати рішення про розпорядження майном, балансова вартість якого не перевищує 1% підсумку балансу, що складає 137 765 грн.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що товариство набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють згідно установчих документів та закону.

Таким чином, рішення про відчуження нежитлових приміщень мало бути вирішуватись виключно Загальними зборами, оскільки Спостережна рада не наділена повноваженнями приймати рішення про відчуження, а Правління Відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП” не могло прийняти рішення про відчуження майна, оскільки його вартість перевищує 1 % підсумку балансу.

Згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Окрім того, всі оскаржувані договори, всупереч вимог п.9.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”, не затверджувались вищим органом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” - загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”.

У відповідності зі ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані Договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними у зв'язку з порушенням під час їх укладання вимог п.1, 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України. За таких обставин, право власності на майно, яке було предметом купівлі-продажу за оспорюваними договорами, у встановленому порядку до іншої особи не переходило, отже позивач є власником вказаного вище майна, а оскільки ці договори є недійсними, то вони не породжують будь-яких правових наслідків, у т.ч. зміни або припинення прав власності позивача на дане майно або виникнення у будь-яких інших осіб права власності на це майно.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позові, відповідач суду не надав.

Таким чином, Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2007р. по справі №23/193 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж”залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2007р. по справі №23/193 - без змін.

2. Матеріали справи №23/193 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

 

 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

 

                                                                                          Зубець Л.П.

 

 31.07.07 (відправлено)