КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2008 № 35/218-39/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_2- представник, дов. № 2-905 від 18.04.2007;
від відповідача 1 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача 2 - Пристрома Є.В. - заступник начальника юридичного відділу, дов. № 05-30/51 від 08.01.2008;
від третьої особи - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від Державного казначейства України - Осадчук С.В. - гол. спеціаліст-юрисконсульт, дов. № 4.3-22/8499 від 29.12.2007,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного казначейства України
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 14.01.2008
у справі № 35/218-39/83
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва
Головне управління Державного казначейства України у м. Києві
третя особа Київське міське управління юстиції
про стягнення 204227,98 грн.
за участю Державного казначейства України
за заявою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі № 35/218-39/83 від 13.07.2006.
Розпорядженнями В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 № 01-23/1/1 та від 08.04.2008 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінювався.
На підставі ст.ст. 53, 69, 99, 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги у справі № 35/218-39/83 продовжено.
Згідно зі ст.ст. 77, 99 ГПК України 18.03.2008, 01.04.2008, 08.04.2008 розгляд справи відкладався на 01.04.2008, 08.04.2008, 22.04.2008.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2008 у справі №35/218-39/83 задоволено заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі № 35/218-39/83 Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на Державне казначейство України; замінено сторону виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі № 35/218-39/83 від 31.07.2006 - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на Державне казначейство України; зобов'язано Державне казначейство України провести відповідні виплати на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвала суду мотивована тим, що, як встановлено судом, на момент звернення позивача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі № 35/218-39/83 від 13.07.2006 Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на Державне казначейство України та про зобов'язання Державного казначейства України провести відповідні виплати на користь позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі № 35/218-39/83 не виконано; Управління Державного казначейства у м. Києві внаслідок реорганізації 11.10.2006 перетворено на Головне управління Державного казначейства України у м. Києві і останнє діє відповідно до Конституції України, згідно із нормами законодавства та Положенням про нього є юридичною особою, яка виконує відповідні завдання та функції, існує та не ліквідована на момент подання заяви; Головне управління Державного казначейства України у м. Києві відповідно до ст. 31 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” не може виконувати функції, покладені зазначеним Законом на Державне казначейство України, а отже на Головне управління ДКУ у м. Києві не може бути покладено обов'язок по виконанню рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2006 у справі № 35/218-39/83, таким чином, відповідно до наданих повноважень Головне управління ДКУ у м. Києві не може бути стороною у встановленому рішенням Господарського суду м. Києва правовідношенні, оскільки стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, віднесено до компетенції Державного казначейства України, то суд, керуючись ст. 25 ГПК України, задовольнив заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі № 35/218-39/83 від 13.07.2006.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Державне казначейство України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2008 у справі № 35/218-39/83 з підстав невідповідності висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник зазначає, що судом неправильно застосовано ст. 25 ГПК України та ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”; місцевий господарський суд безпідставно замінив Головне управління ДКУ у м. Києві на Державне казначейство України.
Заявник посилається на те, що суд, зобов'язуючи Державне казначейство України вчинити певні дії за рахунок коштів Державного бюджету України, не врахував, що ч. 2 ст. 95 Конституції України закріплює виключно законом про Державний бюджету України визначення будь-яких видатків держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а стаття 23 Бюджетного кодексу України встановлює, що будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюється законом про Державний бюджет України.
Заявник вказує на те, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України та ст. 31 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державним казначейством лише з відповідного рахунку державного бюджету за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань, однак, місцевий господарський суд не встановив наявність бюджетних асигнувань та відповідного рахунку, на якому вони повинні обліковуватися, для відшкодування з державного бюджету шкоди, завданої органами державної виконавчої служби, що призвело до неправильного вирішення питання та безпідставного покладення на Державне казначейство України обов'язку провести відповідні виплати на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Заявник посилається на те, що судом не були враховані пояснення Державного казначейства України щодо відсутності повноважень на виконання судових рішень про відшкодування з державного бюджету шкоди, завданої органами державної виконавчої служби, оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” бюджетні призначення (які мають кількісні та часові обмеження) для відшкодування з державного бюджету такої шкоди не передбачені.
У відзиві на апеляційну скаргу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки вважає, що вони суперечать положенням ст.ст. 41, 56, 124 Конституції України та §1 ст. 6 Конвенції „Про захист прав і основних свобод людини” та зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою від 24.09.2005 № 983 „Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства фінансів” із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1232 п. 4, утворив комісію з реорганізації Державного казначейства України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 затверджено Положення про Державне казначейство України, на підставі вказаних постанов була проведена реорганізація, за результатами якої Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, ідентифікаційний код 24262621, номер запису 1 074 123 0000 020202, враховуючи викладене, посилання Державного казначейства України на те, що Господарським судом м. Києва при винесенні ухвали від 14.01.2008 у справі № 35/218-39/83 неправильно застосовано положення ст. 25 ГПК України, є безпідставними.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державного казначейства у м. Києві посилається, зокрема, на те, що згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення; бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України на відповідний рік; рахунки, на яких повинні обліковуватися кошти Державного бюджету для відшкодування шкоди, завданої органами Державної виконавчої служби, у Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві не відкриті; враховуючи те, що Головне управління ДКУ у м. Києві самостійно встановлювати або змінювати видатки державного бюджету не має права, оскільки такі дії останнього залежать виключно від бюджетних призначень, затверджених у законі по Державний бюджет України на відповідний рік, Головне управління ДКУ у м. Києві не має можливості виконати рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2006 у справі № 35/218-39/83.
Усі інші учасники судового процесу відзив на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві про стягнення 204 227,98 грн. збитків та судових витрат.
На підставі ст. 22 ГПК України позивачем подано до суду заяву від 16.06.2005 про зменшення розміру позовних вимог до суми 149 694,00 грн., а 10.07.2006 позивачем подана заява про уточнення розміру позовних вимог, якою позовні вимоги змінено до суми 137 025,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі № 35/218-39/83 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 83 731,00 грн. матеріальної шкоди, 837,31 грн. державного мита, 48,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 151,14 грн. за проведення судової експертизи; зобов'язано Управління державного казначейства у м. Києві провести відповідні виплати на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1за рахунок коштів Державного бюджету України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.07.2006 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 видано накази про примусове виконання рішення.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі № 35/218-39/83 від 31.07.2006 Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на Державне казначейство України та зобов'язання Державного казначейства України провести відповідні виплати на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, оскільки Головне управління Державного казначейства України у м. Києві листом від 05.10.2007 за № 05-25/9542 повернуло на адресу підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ Ю у м. Києві оригінали наказів про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2006 у справі № 35/218-39/83 без виконання з посиланням на ст. 33 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до ст.ст. 8, 124 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950, ратифікованою згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР зі змінами, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "ОСОБА_4 проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
На виконання Указу Президента України від 20 квітня 2005 р. N 676 „Питання Міністерства фінансів України” Кабінет Міністрів України постановою від 24.09.2005 № 983 „Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства фінансів” постановив утворити у складі Міністерства фінансів Державне казначейство України як урядовий орган державного управління.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується (п. 1); Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням (п. 2); Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування (пп. 4 п. 4).
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що матеріалами справи доведено невиконання судового рішення у справі № 35/218-39/83 від 13.07.2006, апеляційна інстанція погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2008 у справі № 35/218-39/83 і не вбачає підстав для її скасування або зміни.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне казначейство України останнє є урядовим органом державного управління.
Статтею 95 Конституції України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Державним казначейством України не доведено того, що є інший орган, крім нього, у системі виконавчої влади, який відповідно до покладених на цей орган виконавчої влади обов'язків повинен виконати вищезазначене судове рішення.
Як вже зазначалось статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України, тому немає підстав погодитись із тим, що невстановлення судом наявності бюджетних асигнувань та рахунків, на яких вони повинні обліковуватися має значення для прийняття правильного рішення.
Статтею 1 Бюджетного кодексу України встановлено, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Однак, у справі № 35/218-39/83 спірні відносини не виникли з підстав, зазначених у ст. 1 Бюджетного кодексу України, тому відсутні підстави керуватись його нормами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі № 35/218-39/83 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 83 731,00 грн. матеріальної шкоди, 837,31 грн. державного мита, 48,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 151,14 грн. за проведення судової експертизи; зобов'язано Управління державного казначейства у м. Києві провести відповідні виплати на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Отже позов задоволено у справі № 35/218-39/83 за рахунок Державного бюджету, а Державне казначейство України є органом, який здійснює відповідні функції щодо Державного бюджету України, в силу чого є стороною виконавчого провадження по виконанню зазначеного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2008 у справі № 35/218-39/83 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 35/218-39/83 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді