ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 4222/11/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                              Шавеля Р.М.,

суддів                                                  Ліщинського А.М. та Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської обл. на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 02.12.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської обл. про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.10.2010р. ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської обл. (надалі – відповідач, пенсійний орган) нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., та з 01.01.2010р і надалі виплачувати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 02.12.2010р. позов задоволено частково, визнано неправомірними дії пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії; зобов’язано відповідача здійснити нарахування і виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.04.2010р. на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив пенсійний орган, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що чинним законодавством не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого повинно обчислюватися підвищення пенсії за віком дітям війни; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено, які органи зобов’язані виплачувати спірне підвищення, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.

На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

В частині дотримання строку звернення до суду колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України, останнім не наведено поважних причин його пропуску, також обґрунтовані підстави для поновлення вказаного строку не наведені судом першої інстанції у судовому рішенні.

          Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи ст.100 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання дій протиправними, зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити підвищення до пенсії підлягають задоволенню лише за період з 01.04.2010р. до 02.12.2010р. включно (по день винесення судом першої інстанції рішення); з урахуванням проведених виплат за вказаний період.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне визначити кінцеву дату здійснення перерахунку відповідачем розміру призначених позивачу виплат, що відповідає вимогам визначеності судового рішення щодо меж зазначених нарахування та виплат. Наведене не позбавляє права позивача на звернення до суду у випадку порушення його прав з боку відповідача, допущених в майбутньому.

Стосовно підставності та обгрунтованості заявлених вимог колегія суддів враховує, що відповідно до ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право КМ України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, тому її дія не поширюється на спірні відносини.

За таких умов виплата спірного підвищення за вищевказаний період повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що питання фінансування відповідних видатків з державного бюджету не виступає предметом даного спору; проблеми надання бюджетних коштів пенсійному органу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог; також суд першої інстанції не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування пенсійного органу, а тому покликання останнього на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України є безпідставними.

Покликання апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, із залишенням частини позовних вимог без розгляду.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.99, 100, 160, 195-197, п.п.3, 4 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.1 ст.203, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської обл.   задоволити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 02.12.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської обл.  щодо нездійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.04.2010р. до 02.12.2010р. включно, із урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», - протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської обл. провести нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.04.2010р. до 02.12.2010р. включно, із урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.

Позовні вимоги про зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене, як дитині війни, підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. та з 01.01.2010р. до 31.03.2010р. включно, - залишити без розгляду.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя:                                                                                                 Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                             А.М.Ліщинський

                            Р.М. Гулид