Справа № 461/7611/24                                Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/1360/25                 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Марко О. Р.,

з участю – представника відповідача Качмарика Б. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення коштів в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення коштів в порядку спадкування, в якому просив суд стягнути з відповідача недоотриману пенсію у розмірі 211 269, 47 грн, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову покликалися на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії на підставі наданої довідки від 01.07.2021 № С/1249 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019, за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, на підставі довідки від 01.07.2021 № С/1249 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 1 073, 60 грн судових витрат.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

З довідки, виданої приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Мартинюк О. Є. 14.08.2024 за № 246/02-14 вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом до майна померлого ОСОБА_2 .

Згідно розрахунку сума невиплаченої пенсії на виконання рішення суду у справі № 380/4347/23 становить 211 269, 47 грн.

Відтак, позивач просив позовну заяву задовольнити повністю.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 березня 2025 року позов Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення коштів в порядку спадкування, задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію у розмірі 211 269 грн 47 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969 грн 00 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило таке в апеляційному порядку, подавши в квітні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 березня 2025 року, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року в справі № 380/4347/23, в якому предметом розгляду було право ОСОБА_2 на перерахунок пенсії, носило зобов`язальний характер. Останньому на виконання вищевказаного рішення суду проведено відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених сум, в порядку встановленому законодавством. Сума доплати пенсії на виконання судового рішення за період з квітня 2019 року по червень 2023 року становить 211 269 грн 47 коп. ОСОБА_2 до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії в розмірі 211 269 грн 47 коп. не звертався. Судового рішення з цього приводу не існує.

Мотивують апеляційну скаргу також і тим, що відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Закон - 2262 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону-2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Вказана норма закону є спеціальною щодо інших норм законодавства України і виключно нею регламентовано порядок виплати сум пенсії за вислугу років, які залишилися недоодержаними у зв`язку з смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Така процедура не підлягає вирішенню в порядку заміни сторони у справі чи стягувача у виконавчому листі за рішенням суду, за яким пенсіонеру зараховано відповідні суми пенсійних виплат, та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Вважають, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Щодо стягнення коштів саме із Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, вказують, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Окрім того, стягнення з рахунків Пенсійного фонду призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувати за судовим рішенням, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій.

15 травня 2025 року зареєстровано відзив ОСОБА_1 , який підписаний представником ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Відзив обґрунтований законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим р/б ЗАГС м. Броди, актовий запис № 22.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Бродівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області ЗМУЮ Міністерства юстиції 25.07.2023, актовий запис 311.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії на підставі наданої довідки від 01.07.2021 № С/1249 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019, за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, на підставі довідки від 01.07.2021 № С/1249 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 1 073, 60 грн судових витрат.

На підставі рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2023.

З листа Юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.04.2024 вбачається, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі №380/4347/23 виконано. З 01.07.2023 розмір пенсійної виплати становить 12460, 66 грн. Доплата до пенсії на виконання судового рішення за період з квітня 2019 року по червень 2023 року становить 211 269, 47 грн. Крім того, вказано, що спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено здійснення виплати неодержаної суми пенсії, в порядку спадкування.

З Розрахунку, наданого Автоматизованою системою розрахунку пенсій Пенсійного Фонду України, доплата за пенсійною справою № ХВ № 42865 пенсіонера ОСОБА_2 за період з квітня 2019 року по червень 2023 року становить 211 269, 47 грн.

З листа приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Львівської області № 246/02-14 від 14.08.2024 вбачається, що у його провадженні перебуває спадкова справа № 164/2023 року, відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Єдиним спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_2 є його син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачами свого права на спадкування за заповітом, а саме стягнення невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього, як спадкоємця за заповітом після смерті батька, права на спадкування і виплату недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої–п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості – переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї – спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено та набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, місцевий суд прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2023, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, на підставі довідки від 01.07.2021 № С/1249 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019, з урахуванням виплачених сум.

Вищенаведене рішення набрало законної сили, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

У справі, що переглядається встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт, яким все належне йому майно заповів своєму синові позивачу по справі ОСОБА_1 . Дружина спадкодавця а мати позивача - ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги, як особа, яка за наявності заповіту має право на обов`язкову частку в спадковому майні, від такої відмовилась. Таким чином, єдиним спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Мартинюка О. Є., який зареєстрував спадкову справу у Спадковому реєстрі за №164/2023 року, де ОСОБА_1 визначений як єдиний спадкоємець. Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, то сума недоотриманої пенсії, що належала померлому за життя і залишилась недоотриманою, у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.

А тому, з урахуванням вищевстановлених обставин справи, позивач успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 червня 2025 року.

Головуючий                                                         С.М. Копняк

Судді:                                                                        С.М. Бойко

А.В. Ніткевич