ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 червня 2025 рокуСправа № 160/15636/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 09 травня 2025 року №21677-14345/Р-01/8-0400/25, щодо незарахування для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи ОСОБА_1 з 11.09.2006 по 02.08.2009 згідно довідки №89/16-28 від 12.03.2025, з 01.09.2012 по 31.03.2013 згідно довідки №89/16-29 від 12.03.2025, з 01.04.2013 по 01.07.2013 згідно довідки №89/16-30 від 12.03.2025, з 03.12.2013 по 02.08.2016 згідно довідки №89/16-31 від 12.03.2025, з 03.08.2016 по 09.07.2018 згідно довідки №89/16-32 від 12.03.2025, з 10.07.2018 по теперішній час згідно довідки №5/1-20ДН від 14.03.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 19.03.2015 року перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 11.09.2006 по 02.08.2009 згідно довідки №89/16-28 від 12.03.2025, з 01.09.2012 по 31.03.2013 згідно довідки №89/16-29 від 12.03.2025, з 01.04.2013 по 01.07.2013 згідно довідки №89/16-30 від 12.03.2025, з 03.12.2013 по 02.08.2016 згідно довідки №89/16-31 від 12.03.2025, з 03.08.2016 по 09.07.2018 згідно довідки №89/16-32 від 12.03.2025, з 10.07.2018 по теперішній час згідно довідки №5/1-20ДН від 14.03.2025, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року адміністративний позов було залишено без руху. Встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропущення.

Позивачем було отримано копію зазначеної ухвали та 12.06.2025 року на її виконання подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначає, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській від 09.05.2025 року позивачу стало відомо про порушення її права щодо вірного обчислення пенсії. У зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду, оскільки позовна заява була подана протягом шести місяців з дня, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011    визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2024 року у справі №240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020    у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого    статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України    у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Слід вказати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від самого позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.01.2025 року по справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 у аналогічних правовідносинах.

Оскільки пенсія та її складові є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує, тобто, така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

З наявної в матеріалах позовної заяви форми РС-право вбачається, що 19.03.2015 року позивачу призначено пенсію за віком.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить здійснити з 19.03.2015 року перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 11.09.2006 по 02.08.2009 згідно довідки №89/16-28 від 12.03.2025, з 01.09.2012 по 31.03.2013 згідно довідки №89/16-29 від 12.03.2025, з 01.04.2013 по 01.07.2013 згідно довідки №89/16-30 від 12.03.2025, з 03.12.2013 по 02.08.2016 згідно довідки №89/16-31 від 12.03.2025, з 03.08.2016 по 09.07.2018 згідно довідки №89/16-32 від 12.03.2025, з 10.07.2018 по теперішній час згідно довідки №5/1-20ДН від 14.03.2025.

В той же час, з цією позовною заявою позивач звернулась до суду лише 28.05.2025 року, майже через 10 років після призначення пенсії, що свідчить про пропуск нею строку звернення до суду.

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що отримуючи з 19.03.2015 пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, нею без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, водночас, вперше позивачка звернулася до відповідача щодо спірного питання лише 09.05.2025 року, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.

Також суд вказує, що отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про припинення виплати пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Аналогічним чином застосовано норми права Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 року у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 року у справі №240/27663/23.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надала доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали їй звернутись до суду з дня коли вона дізналася, що її права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

Таким чином беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, пропуск позивачем строку звернення до суду є підтвердженим. А тому остання мала би подати до суду заяву про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин його пропуску.

Так, суд наголошує, що не доведення суду об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 зазначила, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивачем не усунуті недоліки зазначені в ухвалі від 02.06.2025 року, а  вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду  визнані судом неповажними.

Відповідно частин 1-2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України,  у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та  у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали та позовну заяву з додатками надіслати позивачу.

          Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 С.І. Озерянська