ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 рокуСправа №160/7841/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7841/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області   про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови (рішення "Про надання відповіді" від 21.03.2024 року за №17126-9078/5-01/8-0400/24) у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах», у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , недоплаченої щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеною частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплат з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги, що разом становить до виплати 9 465 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій і у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Натомість у серпні 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій в розмірі - 1000 грн. З виплатою щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у зазначеному розмірі позивач не погоджується, у зв?язку з чим звернувся до суду.  

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7841/24. Розглядати справу вирішено за правилами загального позовного провадження. 

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог, 22.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що постановою № 754 встановлено чіткі повноваження Головного управління у процедурі виплати грошової допомоги. Бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень, Головним управлінням не допущено. Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги. Бюджетне фінансування для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі, заявленому у позові, Головному управлінню не передбачено. Доводи позивача у позовній заяві зводяться до неправомірності дій Кабінету Міністрів України, що полягають у прийнятті Постанови № 754 у чинній редакції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року зупинено провадження у справі № 160/7841/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності судовим рішенням у зразковій адміністративній справі № 440/14216/23. 

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/7841/24.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.09.1996 року та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.

У серпні 2023 позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік в розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись із розміром вказаної виплати, 21.02.2024 року позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату йому вказаної допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 21.03.2024 року повідомило позивачу, що Законом України від 20 березня 2023 року № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» внесено зміни до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, до статті 12, в якій зазначено: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». У серпні 2023 року позивачу була виплачена пенсія у розмірі 6697,57 грн та щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України у сумі 1000,00 грн. Враховуючи викладене, щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551 (зі змінами), позивачу проведена згідно з чинним законодавством.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні виплати до Дня незалежності України в належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.  

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, визначено  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини 5  статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги.

Водночас, 15.04.2023 набрав чинності Закон України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", яким частину п`яту  статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» від 21 липня 2023 року №754 затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Порядок).

Вказаною постановою встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2023 учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідачем у листі від 21.03.2024 року зазначено, а позивачем підтверджено, що в серпні 2023 року позивачу була нарахована разова грошова виплата до Дня Незалежності України, у розмірі 1000,00 грн., яку позивач отримав разом з пенсією.

Однак, позивач вважає, що розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України учасникам бойових дій у 2023 році не відповідає розміру такої допомоги, визначеної законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59,  60,  61,  62,  63  цієї  Конституції.

Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, що не передбачена частиною 2  статті 64 Конституції України.

Відповідно право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», пунктом 3 якого визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що потрібні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

Отже, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не передбачено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначених статтею 46 Конституції України, яка включає право громадян на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, та яка застосовується у поєднанні із  статтею 17 Конституції України, якою визначаються гарантії соціального захисту для особливої категорії осіб, які захищали та захищають Батьківщину.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 по справі №440/14216/23 зазначила, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої  статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального  Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Передбачена частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.

Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої  статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п`ятою  статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в  Конституції України  як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Відповідно до статті 17 Конституції України  захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Тому всебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які беруть участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.

Отже, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викликане об`єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави вважати, що держава не дотримала справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті обмеження праві позивача на мирне володіння своїм майном.

Водночас, встановлюючи чи не змушений був позивач нести надмірний індивідуальний тягар внаслідок такого обмеження, Велика Палата Верховного Судуу справі №440/14216/23  врахувала, що грошова виплата, передбачена частиною п`ятої  статті 13 Закону №3551-XII, не є основним джерелом існування позивача, а є додатковою соціальною гарантією; позивач не довів, що зменшення розміру такої виплати поставило його під загрозу нестачі коштів для існування або що його умови життя погіршилися настільки, що він ризикував опинитися нижче встановленого прожиткового рівня. Отже, позивач не змушений був нести надмірний індивідуальний тягар і втручання у його право на мирне володіння майном не порушило суті його соціальних прав.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 по справі №440/14216/23, врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов`язковою для застосування національним судом, дійшла висновку, що в цій справі не встановлено підстав вважати, що дії держави щодо зменшення розміру додаткових гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», призвели до позбавлення таких осіб свого майна в розумінні статті 1 Протоколу №1.

Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3  статті 116 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважала також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.

Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 1000,00 грн., Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосувало правила частини 5  статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Аналізуючи наведені вище норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» й Закону України №2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова учасникам бойових дій безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені  статтею 22 Конституції України  гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України правові висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі мають враховуватися судами під час ухвалення рішення в типовій справі, яка відповідає ознакам та обставинам, викладеним у цій постанові.

Позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік та отримав її у розмірі 1000,00 грн., що відповідає сумі, встановленій в додатку до Порядку, затвердженому Постановою №754.

Отже підстави для виплати позивачу у 2023 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відсутні.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 по справі №440/14216/23, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 С.І. Озерянська