РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14 березня 2012 року Справа № 12/46/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Дужич С.П.
секретар судового засідання Бугай Н.С.,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.11 р. у справі №12/46/2011/5003 (суддя Кожухар М.С.)
за позовом державного підприємства "Крижопільське лісове господарство", смт.Крижопіль, Вінницька область;
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця
про стягнення 40 028,00 грн.
за участю представників сторін:
Позивача - ОСОБА_2 (довіреність №7 від 01.02.2012р.);
Відповідача - не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.11.2011р. у справі №12/46/2011/5003 позов державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 40 028,00 грн. - задоволено.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" 38 028,00 грн. боргу, 380,28 грн. витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Повернуто державному підприємству "Крижопільське лісове господарство" з Державного бюджету України 20,00 грн. державного мита, зайво сплаченого за платіжними дорученнями №970 від 25.08.2011р.
Відмовлено у відшкодуванні позивачу витрат на оплату юридичної допомоги суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 88-90).
Не погоджуючись з рішенням, відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2011р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення (арк.справи 125-127).
Скаржник стверджує, що на судових засіданнях не був присутній тому, що не отримував відповідних ухвал суду з призначеним часом судових засідань. Про рішення суду дізнався тільки коли воно надійшло поштою. Тому суд виніс рішення лише на підставі документів наданих позивачем, а у відповідача не було можливості дати свої пояснення, які мають істотне значення для даної справи.
Стверджує, що накладні №044069; №044383; №044382; №044070, згідно яких прийнято рішення, не підписував. Підпис на накладних, що містяться в матеріалах справи вважає підробленим. На примірниках товарно-транспортних накладних відсутній підпис про отримання товару. Апелянт пояснює, що продукцію дійсно мав наміри закупити, але у відповідача не було продукції в наявності.
Також скаржник зазначає, що з приводу підробки підпису та фінансових махінацій звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.
Отже, апелянт вважає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у справі №12/46/2011/5003 від 16.02.2012р. поновлено строк на подання апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, справу призначено до слухання (арк.справи 123, 124).
В судовому засіданні 14.03.2012р., позивач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Вінницької області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 146-148).
У відзиві позивач зазначає, що 30.03.2011 року відповідачу було надіслано претензію №107 з повідомленням про вручення, в якій було зазначено суму боргу (38028,00 грн.), проте ніяких заперечень та доказів про відсутність заборгованості отримано не було, що свідчить про те, що заборгованість у відповідача перед позивачем існує. Також вважає недоведеним той факт, що відповідач не отримував ухвал господарського суду Вінницької області які містяться в матеріалах справи, а отримав лише рішення, хоча всі листи надсилались на одну і ту саму адресу відповідача.
Щодо накладних №044069; №044383; №044382; №044070 стверджує, що підписи на них ідентичні з підписами на інших накладних, які відповідачем визнаються.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.03.2012р. представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене на 14.03.2012р. судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги повідомлявся у встановленому порядку, на адресу: 21000, Вінницька область, Вінниця, АДРЕСА_1 (арк.справи 143, 144). Дану адресу зазначено скаржником в апеляційній скарзі.
Крім цього, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вчинено усі можливі дії для повідомлення про час і місце розгляду справи.
Зокрема, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (АДРЕСА_1), повернуті підприємством зв'язку з відміткою на конверті: "повернуто за закінченням терміну зберігання".
Державним реєстратором відділу державної реєстрації департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Лисак Т.В. надано на запит суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1.
Також адресно-довідковим сектором ВГІРФО УМВС України в Вінницькій області на вимогу місцевого господарського суду надано інформацію щодо місця проживання ОСОБА_1, яким є: АДРЕСА_1.
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №12/46/2011/5003 від 16.02.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
09.04.2009р. між державним підприємством "Крижопільське лісове господарство" (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №62 (арк.справи 8), відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
Предметом договору є пиловик дуб, технологічна сировина для ВТП обсягом 540 м.куб, загальною вартістю з ПДВ 469 900,00 грн. (відповідно п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, оплата товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати за кожну партію підготовленої до відправки та прийнятої покупцем товару.
Покупець проводить оплату вартості товару в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівковими коштами, шляхом внесення їх в касу продавця (п. 2.2. договору).
Строки оплати після отримання рахунку від продавця - 5 банківських днів. (п.2.3. договору)
Платіжною одиницею є гривня. (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 2.5. договору, загальна сума договору орієнтовано становить: 469 900 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч) гривень.
Згідно п. 3.1. договору, поставка товару по даному договору здійснюється на умовах франко-верхній склад продавця, партіями, як правило пропорційними частинами.
Комплект товаросупровідних документів: рахунок-фактура; специфікація; товарно-транспортна накладна (п. 3.4 договору).
З моменту підписання даного договору обома сторонами всі переговори, які проводились раніше, втрачають свою силу (п. 7.1. договору).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до даного договору будуть дійсні лише після підписання їх обома сторонами. Даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє протягом 2009 року або до повного виконання зобов'язань, але у будь-якому випадку до 31 грудня 2009 року (п. 7.3 Договору).
На виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату за товар, що стверджується платіжними дорученнями: № 63 від 14.04.2009р. на суму 50 000,00 грн., № 67 від 15.04.2009р. на суму 17 000,00 грн., № 70 від 15.04.2009р. на суму 23 000,00 грн. (арк.справи 63-65).
В свою чергу, на виконання умов договору, на підставі товарно-транспортних накладних №044382 від 15.04.2009р., №044383 від 15.04.2009р., №044384 від 16.04.2009р., №044385 від 16.04.2009р., №044444 від 21.04.2009р., №044070 від 22.04.2009р., №044069 від 22.04.2009р., №044443 від 27.04.2009р., позивач передав, а відповідач, через представника, що діяв на підставі довіреності ЯПО № 629019 від 15.04.2009р., прийняв товар, на загальну суму 128 028,00 грн.
30.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 38028 грн. боргу, яка отримана відповідачем 06.04.2011р., що стверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції № 2460012496883 (арк.справи 21-23).
Однак, станом на день подачі позову та розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена і становила 38 028,00 грн.
Наведене стверджується матеріалами справи: договором купівлі-продажу №62, товарно-транспортними накладними, довіреністю ЯПО № 629019, платіжними дорученнями, - а також відсутністю заперечень відповідача на отриману претензію.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено обовязок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
06.04.2011р. відповідач отримав вимогу позивача про сплату боргу в сумі 38028 грн. (арк.справи 21-23).
В силу ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідача у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 38 028,00 грн. боргу правомірно задоволено судом першої інстанції.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що витрати у розмірі 2000 грн. позивач поніс не на оплату послуг адвоката, що стверджується наданими ним договором № 4 про надання юридичних послуг, що укладений між ДП "Крижопільське лісове господарство" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, та видатковим касовим ордером від 26.08.2011р. про оплату послуг юриста приватному підприємцю ОСОБА_3.
З урахуванням наведеного, дані витрати не відносяться до судових витрат і розподілу на підставі ст. 49 ГПК України не підлягають.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.11 р. у справі №12/46/2011/5003 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Дужич С.П.