06.03.2012
справа №11/2190/200/2012 головуючий в І-й інстанції
категорія ч.2 ст.125; ч.1 ст.122 Цесельська О.С.
КК України доповідач: Литвиненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
2012 року березня місяця “6” дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Литвиненко І.І.,
суддів Михайлюка М.І.,
Чупини С.П.,
за участю прокурора Старостенка Р.А.,
захисників ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від “24” листопада 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
цим вироком:
ОСОБА_6,
“30” березня ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопетрівка
Нижньосірогозького району Херсонської області, громадянина України, освіта повна середня, мешканця АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України призначено ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю один рік.
На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_6 такі обов'язки:
1. Не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
2. Повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3. Періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с. Верхні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області, громадянина України, освіта повна середня, мешканця АДРЕСА_2, пенсіонера, раніше не судимого,-
засуджено за ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України призначено ОСОБА_5 іспитовий строк випробування тривалістю один рік.
На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_5 наступні обов’язки:
1. Не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
2. Повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3. Періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Обрано запобіжний захід щодо ОСОБА_6 –“підписку про невиїзд”, запобіжний захід щодо ОСОБА_5 –“підписку про невиїзд” залишено без зміни до набрання вироком чинності.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 449 (чотириста сорок дев’ять) гривень матеріальної шкоди, 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди, 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги по справі.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 99 (дев’яносто дев’ять) гривень 90 копійок матеріальної шкоди, 350 (триста п’ятдесят) гривень витрат, пов'язаних з отриманням юридичної допомоги, 2000 (дві тисячі) гривень заподіяної моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за те, що “5” липня 2010 року близько 19:00 години по дорозі вулиці Купрія смт Нижні Сірогози Херсонської області під час сварки, яка виникла на основі неприязних відносин між ними та переросла в бійку, ОСОБА_5 навмисно наніс удар ногою в праву ногу ОСОБА_6, спричинивши ОСОБА_6 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я у вигляді травматичного внутрішньо-суглобного неповного перелому правої стегнової кістки -латерального надвиростка без зміщення. ОСОБА_6 під час зазначеної бійки також раптово навмисно наніс удар ногою по нозі ОСОБА_5, від якого ОСОБА_5 впав, а ОСОБА_6, вихопивши з рук лежачого ОСОБА_5 дерев'яну палицю, наніс ОСОБА_5 кілька ударів палицею по голові, тулубу та нозі ОСОБА_5, завдавши останньому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді струсу головного мозку, осадженого синця в ділянці гомілкостопного суглобу справа, синця на кордоні тім'яних ділянок, садна лівої вушної раковини.
Апеляція прокурора відкликана до початку розгляду в апеляційній інстанції.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 вважає вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від “24” листопада 2011 року в частині визнання його винним в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України та стягнення з нього на користь ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди та витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги, а також в частині призначення ОСОБА_5 покарання, в частині зменшення відшкодування ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката, незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення доведеності вини свідчення потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які містять протиріччя між собою. Покази свідка ОСОБА_7 суттєво відрізняються від свідчень потерпілого ОСОБА_5 стосовно нанесення потерпілому ударів, їх кількість, в якому положенні і чим; свідок ОСОБА_11 конфлікту не бачив; зі свідком ОСОБА_10 склались неприязні відносини; свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12 не бачили нанесення ударів та бійки між ним та ОСОБА_5; свідок ОСОБА_9 припускає, що він бив ОСОБА_5
Судом також не доведено умислу на спричинення тілесних ушкоджень. Не відповідає вимогам закону й рішення суду про стягнення матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу на користь потерпілого ОСОБА_5, оскільки шкода підлягає стягненню тільки з урахуванням ступеня вини засудженого.
Вважає, що судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 показанням яких, при винесенні вироку, судом не надано ніякої оцінки, а саме не наведені у вироку доводи про те, з яких підстав ці докази судом не були прийняті в основу вироку.
Судом також не надано ніякої оцінки висновкам судово-медичним експертизам №20/81 від 04.08.2010 року; №26/81 від 14.09.2010 року; №28/26 від 14.10.2010 року; №30/28 від 30.10.2010 року; протокол відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_20 та не наведені у вироку доводи про те, з яких підстав ці докази судом не були прийняті в основу вироку як за звинуваченням за ч.2 ст.125, ч.1 ст.122 КК України.
Просив постановити виправдовувальний вирок за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а відносно ОСОБА_5 постановити новий вирок, яким засудити останнього до позбавлення волі строком на два роки та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 9557 (дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім) грн. матеріальної шкоди, 5000 (п’ять тисяч) грн. на посилене харчування, 1057 (одну тисячу п’ятдесят сім) грн. на придбання ліків, 3500 (три тисячі п’ятсот) грн. витрат, отриманих на юридичну допомогу та 50000 (п’ятдесят тисяч)грн. завданої моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_4, яка просила апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити, думку захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_5, які просили апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, думку прокурора який просив залишити апеляцію засудженого ОСОБА_6 без задоволення, а вирок суду без зміни, в останньому слові засуджений ОСОБА_5 просив залишити вирок суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Невизнання вини засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих ним злочинах було предметом розгляду суду першої інстанції.
Їх вина підтверджена зібраними по справі доказами, а саме:
- свідченнями свідка ОСОБА_7 з яких вбачається, що 05.07.2010 року він бачив як ОСОБА_6, вдарив ОСОБА_5 в область голови, від удару ОСОБА_5 впав, а ОСОБА_6 завдавши кілька ударів ногами ОСОБА_5, вихватив у ОСОБА_5 дерев'яну палицю, та наніс ОСОБА_5 кілька ударів цією палицею;
- свідченнями свідка ОСОБА_8 з яких вбачається, що 05.07.2010 року почула лайку та побачила на дорозі подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, побачила ОСОБА_6, в руці якого була палиця та який махав нею згори донизу, роблячи рухи, як наче бив людину, в той час не бачила чи сидів ОСОБА_5 чи лежав, зрозуміла що там відбувалася бійка;
- свідченнями свідка ОСОБА_14 з яких вбачається, що 05.07.2010 року Бачила як ОСОБА_20 та ОСОБА_5, лаялися. ОСОБА_7, сказав що ОСОБА_6 побив ОСОБА_5 за собаку;
- свідченнями свідка ОСОБА_9 з яких вбачається, що 05.07.2010 року, побачила ОСОБА_5, який лежав на землі, ОСОБА_6 над ним розмахував палицею, з таких побачених дій ОСОБА_6 вона зробила висновок що ОСОБА_6 бив ОСОБА_5;
- свідченнями свідка ОСОБА_20 наданими в судовому засіданні про те, що 05.07.2010 року ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_6. ззаду по спині, а коли ОСОБА_6 повернувся до ОСОБА_5, останній вдарив його ногою по коліну, від чого ОСОБА_6 впав та в цей момент ОСОБА_7, який тримав собаку ОСОБА_5, відпустив собаку, собака підбігши до неї, штовхнула лапами в живіт, а потім собака кинулася на ОСОБА_5, штовхнула його, від такого поштовху ОСОБА_5 впав на спину, а собака лапами товклася по обличчю ОСОБА_5 ОСОБА_6 жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не завдавав та ударів не наносив;
- свідченнями свідка ОСОБА_11 з яких вбачається, що 05.07.2010 року, побачив ОСОБА_7 та ОСОБА_5, який зняв фуражку з голови та показав кров на голові. Пояснивши що його побив ОСОБА_6 Потім бачив і ОСОБА_6, який не хромав;
- свідченнями свідка ОСОБА_12 з яких вбачається, що 05.07.2010 року він зустрів ОСОБА_6, ОСОБА_6 не шкутильгав. Потім зустрів ОСОБА_5 з ОСОБА_7, ОСОБА_5 сказав що його побив ОСОБА_6 та зняв кепку з голови і показав садна на голові;
- свідченнями свідка ОСОБА_21 з яких вбачається, що він складі оперативно-слідчої групи райвідділу виїхав за викликом ОСОБА_6, який заявив що його побив ОСОБА_5 Тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не бачив, натомість у ОСОБА_6 бачив на спині полосу як від удару;
- свідченнями свідка ОСОБА_16 з яких вбачається, що разом з ОСОБА_21 05.07.2010 року був у складі слідчо-оперативної групи та за заявою ОСОБА_6 виїжджали до ОСОБА_5, якого доставили до райвідділу та відібрали письмові пояснення, не пам'ятає чи бачив того дня тілесні ушкодження у ОСОБА_5;
- свідченнями головного лікаря Нижньосірогозької ЦРЛ ОСОБА_17, наданими в судовому засіданні про те, що ОСОБА_6 звертався до лікарні в 2011 році та у останнього було діагностовано застарілий розрив меніска;
- свідченнями судово-медичного експерта ОСОБА_19 з яких вбачається, що отримання ОСОБА_5 05.07.2010 року тілесних ушкоджень від поштовхів та ударів лапами собаки виключається.
Свідчення щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 як потерпілим підтверджені ним та свідком ОСОБА_20 при проведенні відтворення обстановки та обставин події з їх участю.( а.с.32-43, а.с.47-53 т.1).
Крім свідчень свідків судом першої інстанції було належним чином перевірені висновки експертів, а саме:
- із висновку судово-медичної експертизи № 26/81 від 14/09/2010 року, вбачається, що у ОСОБА_6 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синців правого плеча, синця лівої лопаткової ділянки, садна лівої ліктьової ямки, які могли виникнути від дії дерев'яної палиці та середньої тяжкості тілесні пошкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я у вигляді травматичного внутрішньо-суглобного неповного перелому правої стегнової кістки-латерального надвиростка без зміщення. За часом виникнення зазначені ушкодження відповідають 05.07.2010 року, (а.с.18 т.1);
- із висновку додаткової судово-медичної експертизи № 28/26 від 14.10.2010 року, вбачається, що після отримання тілесного ушкодження у вигляді внутрішньо-суглобного неповного перелому правої стегнової кістки не виключається можливість ОСОБА_6 виконувати фізичні дії, в тому числі стояти на ногах, самостійно пересуватися, відповідно висновку додаткової судово -медичної експертизи № 30/28 від 30.10.2010 року, утворення перелому латерального над виростка правої стегнової кістки внаслідок удару ОСОБА_6 власною ногою по тілу іншої людини або об земельне покриття виключається, про що свідчить локалізація та механізм перелому, (а.с.22,26 т.1);
- відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04.08.2010 року №20/81, у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, осадженого синця в ділянці гомілкостопного суглобу справа, синця на кордоні тім'яних ділянок, садна лівої вушної раковини, які виникли від дії тупого обмеженого предмету, можливо дерев'яної палиці. За часом виникнення виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження відповідають 05.07.2010 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень які спричинили короткочасний розлад здоров'я, (а.с.25. т.2).
Судом першої інстанції належним чином досліджені матеріали справи та перевірені докази по справі, взяті до уваги одні докази та відкинуті інші.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що свідчення свідка ОСОБА_20, свідка ОСОБА_21, узгоджуються між собою та зі свідченнями ОСОБА_6 в частині того, що 05.07.2010 року ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження та не протирічать висновкам судово-медичних експертиз № 26/81 від 14/09/2010 року, №28/26 від 14.10.2010 року, № 30/28 від 30.10.2010 року, а також свідчення свідка ОСОБА_7 щодо того, що він бачив спричинення ударів ОСОБА_5 ОСОБА_6 05.07.2010 року, та послідовні свідчення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, які узгоджуються між собою та не протирічать свідченням ОСОБА_5 частині нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 узгоджуючись з висновками судово-медичної експертизи № 20/81 від 04.08.2010 року.
Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_6 про те, що судом першої інстанції не надано ніякої оцінки свідченням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, експертизам №20/81 від 04.08.2010 року, №26/81 від 14.09.2010 року, №28/26 від 14.10.2010 року, №30/28 від 30.10.2010 року, не наведенні у вироку доводи з яких підстав ці докази судом не були прийняті в основу вироку є безпідставними, так як вбачається з вироку, суд належним чином дослідив та дав оцінку всім доказам по справі, вказав чому прийняв одні докази та відкинув інші відповідно до вимог КПК України.
Висновок суду, щодо оцінки доказів викладені у вироку в точних і категоричних висновках, які виключають сумніви з приводу достовірності доказів. Судом першої інстанції виконанні вимоги ст.323 КПК України.
Крім того, всі потерпілі, свідки які були допитані у судовому засіданні попередженні за ст.ст. 384, 385 КК України, тому в колегії суддів немає підстав сумніватися в їх правдивості.
Суд першої інстанції не допустив порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при дослідженні і оцінки доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо винуватості підсудного ОСОБА_6 який завдав ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження які спричинили короткочасний розлад здоров'я та правильно кваліфікував за ч.2 ст.125 КК України; дій підсудного ОСОБА_5, який завдав ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я, вірно кваліфіковав за ч.1 ст.122 КК України.
Призначена міра покарання, судом першої інстанції обрана відповідно до вимог ст.65 КК України та в межах санкцій ст.ст. 122 ч.1, 125 ч.2 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_5, обтяжуючих чи пом’якшуючих вину засуджених обставин судом першої інстанції не встановлено.
Призначаючи покарання суд першої інстанції правильно врахував, що виправлення підсудних можливе шляхом застосування до них покарання в межах санкцій статей закону, які вони порушили, з застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України, як покарання, що є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Задовольняючи цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суд першої інстанції повно та об’єктивно врахував всі обставини та матеріальний стан підсудних, та правильно зменшив суму відшкодованих витрат за цивільним позовом ОСОБА_6
В зв’язку з викладеним колегія суддів, вважає доводи в апеляції засудженого ОСОБА_6 є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 365; 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області,-
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_6,- залишити без задоволення.
Вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від “24” листопада 2011 року, щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5,- залишити без зміни.
головуючий:
судді: