РІШЕННЯ

 іменем   України

Справа номер 2- 403/2007р.

13 вересня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: Малишенко Т.О. при секретарі: Дем'яненко Т.В. за участі сторін: позивача ОСОБА_1, відповідача: ОСОБА_2.

Розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про розірвання шлюбу,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу в зв'язку з тим, що сумісне життя з відповідачем не склалося в силу психологічної несумісності. З часом виявилось, що у них різні погляди на сімейне життя. Фактично припинили ведення сумісного господарства на час розгляду справи у суді біля одного року двох місяців, роз'їхались. Питання про виховання і утримання малолітньої дочки вирішили, дочка залишається жити із нею, а батько буде приймати участь у її вихованні і утриманні. Майнового спору на час звернення до суду немає.

В попередньому судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала в повному об'ємі. Просила розірвати шлюб з відповідачем, тому, що вони вже біля одного року двох місяців як не живуть разом, припинили сімейні стосунки і ведення сумісного господарства, роз'їхались. Раніше в сім'ї постійно виникали сварки, які привели до відчуженості. Майнового спору немає. Питання про виховання і утримання малолітньої дочки вирішили, вона залишається жити з нею, а батько буде приймати участь у її вихованні і утриманні. Просила шлюб розірвати, строк для примирення не надавати, так як сім'я розпалась остаточно.

Відповідач на попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю. Пояснив, що вони дійсно не живуть разом, припинили ведення сумісного господарства біля одного року, роз'їхались. Питання про виховання і утримання малолітньої доньки обговорили, вона залишається жити з матір'ю, а він буде приймати участь у її вихованні і утриманні. Майнового спору на час розгляду справи у суді немає.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав в повному об'ємі, то сторони просили розглянути справу по суті, тому при таких обставинах справи, суд вирішив продовжити слухати справу по суті і виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

2

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі з 12 березня 2005 року. Від сумісного шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Сторони припинили ведення шлюбних відносин, наполягають на розірванні шлюбу, причина в тому, що із-за психологічної несумісності вони припинили спілкування, не ведуть сумісного господарства біля одного року, роз'їхались. Майнового спору на час розгляду справи в суді немає. Питання про виховання і утримання малолітньої дочки вирішили, вона залишається проживати із матір'ю, а батько буде приймати участь у її вихованні і утриманні.

При таких обставинах справи, суд вважає недоцільним відкладати слухання справи і надавати сторонам строк для примирення.

Керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 130, 174, 209, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований у Відділі актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, Україна, актовий запис номер 42.

Звільнити ОСОБА_1, від сплати Державного Мита на підставі Декрету KM України "Про Державне Мито", стягнути з ОСОБА_2, при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу Державне Мито у сумі 17 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.