Справа № 2-373/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 року Соломянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кізюн Л.І.

при секретарях:     Рівному Є.О., Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до ОСОБА_1 про стягнення залишку коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження, у розмірі 12 352, 94 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач працював у ДП «Нафтогазбезпека»на посаді інспектора охорони загону швидкого реагування Київського регіонального підрозділу охорони і неодноразово здійснював виїзди у відрядження, у зв’язку з чим авансом отримував у позивача кошти. На запит позивача готелі «Надія»(м. Івано-Франківськ), «Національ»(м. Харків), «Москва»(м. Сімферополь), «Алмаз»(м. Полтава), де відповідно до звітів про використання коштів, наданих на відрядження, проживав відповідач під час відряджень, повідомили, що відповідач під час перебування у відрядженнях там не проживав.

Вважаючи, що кошти, надані відповідачеві на відрядження, понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, останній звернувся з позовом до суду.

Представник позивача підтримав позов та просив про його задоволення, посилаючись на викладені у позові обставини.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність.  

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ДП «Нафтогазбезпека»на посаді інспектора охорони загону швидкого реагування Київського регіонального підрозділу охорони і неодноразово здійснював виїзди у відрядження, у зв’язку з чим авансом отримував у позивача кошти.

Згідно з наданими ним звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.а.с.7, 14, 20, 26, 32), ОСОБА_1 під час перебування у відрядженнях з 09 серпня 2010 року по 14 серпня 2010 року, з 20 червня 2010 року по 23 червня 2010 року, з 18 травня 2010 року по 21 травня 2010 року, з 05 травня 2010 року по 08 травня 2010 року, з 27 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року проживав у готелі «Алмаз»(м. Полтава).

Зазначені обставини підтверджуються даними квитанцій (а.с.а.с.11, 18, 24, 30, 36) та рахунків.

На запит позивача директор готелю «Алмаз»повідомила, що підтвердити проживання відповідача у готелі під час перебування його у відрядженнях не можливо, із-за відсутності інформації в журналах обліку громадян, які проживають у готелі.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно зі ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовим відрядженням.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Порядок забезпечення працівника коштами для поточних витрат під час службового відрядження (авансом) та відшкодування витрат на відрядження регулюється Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена Наказом №59 від 13.03.1998 року Міністерства фінансів України.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ зазначеної Інструкції відрядженому працівникові перед від’їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення п’ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.

Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат.

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що витрати, понесені у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Позивачем не надано суду доказів повідомлення готелів «Надія»(м. Івано-Франківськ), «Національ»(м. Харків), «Москва»(м. Сімферополь) про те, що відповідач там не проживав, перебуваючи у відрядженнях та надання відповідачем звітів про проживання у зазначених готелях.

Повідомлення директора готелю про те, що неможливо підтвердити проживання відповідача у зв’язку з відсутністю записів у журналах обліку громадян не спростовує надані суду квитанції та рахунки на проживання у готелі, на підставі яких було подано відповідачем звіти про відрядження.

Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів виплати позивачу  сум, які він просить з нього стягнути, та дати здійснення такої виплати.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 212, 127 КЗпП України, ст.ст. 11, 60, 212- 215, 224 ЦПК України, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена Наказом №59 від 13.03.1998 року Міністерства фінансів України, суд  

                                       в и р і ш и в :

У позові Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до ОСОБА_1 про стягнення залишку коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя                                                                                                  Л.І. Кізюн