Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8130/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11.50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дмитрієва В.С.
при секретарі Старостенко О.А.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення НОМЕР_2 від 16 травня 2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач займається адвокатською діяльністю та є членом Донецької обласної колегії адвокатів з серпня 1953 року. У зв’язку із погіршенням стану здоров’я на при кінці березня 2011 року, звіт за 2010 рік був зданий до відділу персоніфікованого обліку відповідача тільки 14 квітня 2011 року. Також позов мотивовано тим, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька безпідставно застосувало до неї штрафні санкції за неподання звітності за 2010 рік на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058- ІV , оскільки з 01 січня 2011 року дана норма права втратила чинність у відповідності до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
Позивач в судовому засідання підтримала заявлений позов та надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовні заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог
та пояснив, що згідно до п.5 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 3.1 Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, Позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є членом Адвокатського об’єднання «Донецька обласна колегія адвокатів» с 21 серпня 1953 року по теперішній час, здійснює адвокатську діяльність та перебуває на обліку управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька як платник страхових внесків.
Як вбачається із Акту перевірки, суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 надала звіт щодо сум нарахованих страхових внесків за 2010 рік до системи персоніфіковано обліку 14 квітня 2011 року за вхідним номером № 07-54/269. Встановлене є порушенням пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п. 2.2 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, який затверджений Постановою Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1.
16 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька винесено рішення НОМЕР_2 відносно позивача про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України на загальну суму 355,24 гривень, в той же день рішення було вручено особисто позивачу.
Відповідно до розрахунку фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством до СПД – ФО ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції, виходячи із розрахунку 3552,40 * 10% = 355 грн. 24 коп.
Як встановлено ст. 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до числа страхувальників належать особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
За правилами ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Постановою Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1 затверджений Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України.
За приписами п. 2.2 цього Порядку (в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.
Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно до п.5 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З набрання чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” з 01 січня 2011 року положення ст. 17 та п.5 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” втратили чинність.
Постанова Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1, якою затверджений Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України також втратила чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду України від 08.10.20109 року № 22-2.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 14 квітня 2011 року, жодним нормативно – правовим актом на позивача не покладений обов’язок щодо подання звіту до органів Пенсійного фонду України стосовно нарахованих страхових внесків за 2010 рік до 01 квітня 2011 року та жодним нормативно – правовим актом не передбачена відповідальність за несвоєчасне подання такої звітності.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Посилання представника відповідача на положення п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 є необґрунтованими. Вказана постанова Пенсійного фонду України прийнята відповідно до ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, за змістом якої Пенсійний фонд України визначає порядок, строки і форми подання звітності щодо нарахування страхувальниками єдиного внеску за цим Законом та не може застосовуватися до спірних правовідносин.
Також є необґрунтованими посилання представника відповідача на положення абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Суд вважає, що вказані положення встановлюють повноваження Пенсійного фонду стосовно стягнення заборгованості із сплати страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року та застосування штрафних санкцій за несвоєчасне або неповне нарахування страхових внесків строк сплати, яких не настав станом на 1 січня 2011 року.
Однак, зазначено норма права не регулює відносини стосовно подання страхувальниками звітності до органів Пенсійного фонду України щодо нарахованих страхових внесків за 2010 рік.
З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку про незаконність прийнятого відповідачем спірного рішення від 16 травня 2011 року НОМЕР_2, у зв’язку з чим у позовні вимоги слід задовольнити повністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька НОМЕР_2 від 16 травня 2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.
Постанова прийнята і підписана у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 16 червня 2011 року у присутності сторін. У повному обсязі постанова виготовлена 20 червня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до апеляційного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.