Справа № 1 - 43

2007 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 травня 2007 року   Тульчинський районний суд

Вінницької" області

В складі головуючого судді   Ковганича С.В.

при секретарі  Крецу Т.О.

з участю прокурора    Грималюка В.В.

адвоката          ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Тульчині кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, уродженець та житель АДРЕСА_1, освіта середня спеціальна, безробітний, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, не судимий, у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, гр.

України, уродженець та житель АДРЕСА_2, освіта середня спеціальна, безробітний, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, на підставі ст. 89 КК України не судимий,      у          вчиненні         злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України

 

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, гр. України, уродженець м. Санкт-Петербург, РФ, житель АДРЕСА_3, освіта незакінчена вища, студент 3 курсу Вінницького ТЕІ, не одружений, не судимий, у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, гр. України, уродженець с Піщане, Бахчисарайського району, АРК, житель АДРЕСА_4, освіта неповна середня, безробітний, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимий,     у          вчиненні         злочину передбаченого ст. 396 ч.1 КК України

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, українець, гр. України, уродженець та житель АДРЕСА_5, освіта середня спеціальна, працює завідувачем БК, одружений, постраждалий від аварії на ЧАЕС 4 кат., на підставі ст. 89 КК України не судимий, у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, українець, гр.

України, уродженець та житель АДРЕСА_6, освіта середня, не працює, одружений,  на        утриманні        одна неповнолітня дитина, постраждалий від аварії на ЧАЕС 4 кат., на підставі ст. 89 КК України, не судимий, у вчиненні злочинів передбачених ст. 185 ч.3 КК України

ВСТАНОВИВ:

В ніч з 3.03.2005 року на 403.2005 року в смт. Кирнасівка, Тульчинського району, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, вступивши

 

між собою у попередню злочинну змову, спрямовану на крадіжку чужого майна. З цією метою всі четверо підійшли до Кирнасівського селищного будинку культури, де ОСОБА_4 і ОСОБА_3 залишились дивитись, щоб ніхто не йшов, а ОСОБА_8 та ОСОБА_6 шляхом розбиття скла вхідних дверей проникли в середину приміщення, звідки таємно викрали п'ять моніторів „Samtron - 78D" вартістю 820 грн. кожен, п'ять системних блоків в зборі „Sempron" вартістю 1984 грн. за одну одиницю, п'ять пар акустичних колонок вартістю 100 грн. за пару, п'ять комп'ютерних „мишок" вартістю 40 грн. за одну одиницю, п'ять комп'ютерних клавіатур вартістю 56 грн. за одну одиницю, а всього викрали майна на загальну суму 15000 грн., чим спричинили ОСОБА_9 майнову шкоду на вказану суму. Після цього викрадені комп'ютери перевезли на автомобілі „УАЗ" під керуванням ОСОБА_7 в с Ілляшівку Тростянецького району, а згодом продали.

29.08.2005 року біля 1 год. в смт. Кирнасівка Тульчинського району, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, вступивши між собою у попередню злочину змову, спрямовану на крадіжку чужого майна. З цією метою, на автомобілі „Мерседес-Бенц" д.н.НОМЕР_1, вони під'їхали до домогосподарства АДРЕСА_7, де ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_5 від'їхав в заздалегідь обумовлене місце і там на них чекав. В цей час ОСОБА_8 за допомогою цвяходера зірвав вхідні двері будинку АДРЕСА_7, де проживає ОСОБА_10 та разом із ОСОБА_3 проник в середину, звідки повторно, таємно викрали золоту печатку вартістю 500 грн., мобільний телефон „Нокіа" вартістю 300 грн., гроші в сумі 14000 грн. та 600 доларів США (по курсу НБУ 5,05 грн. за 1 долар США), спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 17830 грн.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєних ним злочинах, передбачених ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 28.08.2005 року, він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 святкували свято в смт. Кирнасівка на ставку, що знаходиться біля Кирнасівської птахофабрики. Разом із ними відпочивали ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, хлопець по кличці «ОСОБА_14» та інші люди, згадати яких він не може. Під час святкування він вживав спиртне, а саме горілку. Скільки саме випив не пам'ятає, оскільки це було досить давно. Приблизно з 22:00 до 23:00 години його із дружиною підвезли до тещі ОСОБА_15, яка проживає АДРЕСА_8. Хто саме їх підвозив він не пам'ятає. Приїхавши до тещі він з ОСОБА_16 лягли спати. Коли він вже спав, то до нього на мобільний телефон зателефонував його троюрідний дядько ОСОБА_8 і сказав, щоб він вийшов до своїх воріт. Коли він вийшов на вулицю, то на дорозі біля воріт побачив автомобіль «Мерседес» білого кольору. Даний автомобіль він розпізнав, так як раніше бачив, що на ньому їздить ОСОБА_5 Коли він підійшов до вказаного автомобіля, то побачив, що в ньому знаходився сам ОСОБА_5 та ОСОБА_8. Хлопці запропонували йому сісти в салон. Коли він сів то, вони всі втрьох поїхали до будинку культури і зупинивши  автомобіль  почали  розмовляти.  Під час  розмови  ОСОБА_8.

 

запропонував йому та ОСОБА_5 здійснити крадіжку з будинку ОСОБА_10, пояснивши при цьому, що останній знаходиться в кафе «Зодіак» та грає в гральні автомати, а його син, з яким він проживає, знаходиться в цей час в кафе «Слобода» і святкує свій День народження. На його пропозицію вони погодились. Після цього ОСОБА_8 сказав, щоб він із ОСОБА_5 нікуди не їхали, а він тим часом перейде додому і візьме ліхтарик та рукавиці. Коли ОСОБА_8 повернувся , то запитав чи є у нього лом або цвяходер, на що він відповів що є. Тоді він запропонував проїхати до будинку його тещі. Під'їхавши до вказаного домогосподарства, в гаражі він взяв рукавиці, які одразу ж одягнув та цвяходер. Даний цвяходер був довжиною приблизно 1 м. З однієї сторони він був вигнутий та сплюснутий. В даній частині цвяходера на кінці була щілина для цвяхів. З іншого боку він був прямий, а кінець теж сплюснутий. Корпус був круглої форми. Взявши цвяходер в руку, вій повернувся до автомобіля. Рухаючись в напрямку місця знаходження будинку ОСОБА_10 вони домовились, що ОСОБА_5 буде на нього та ОСОБА_8 чекати у вуличці за пожежною частиною. Піднімаючись під гору та не доїжджаючи до будинку ОСОБА_10 біля 30 м, ОСОБА_8 сказав ОСОБА_5 зупинити автомобіль. Коли він разом із ОСОБА_8 вийшов, то ОСОБА_5 поїхав на домовлене місце. Підійшовши до домогосподарства ОСОБА_10 вони з ОСОБА_8 через хвіртку зайшли на подвір'я і направились до будинку. Це було біля 1:00 години ночі. На той час світло в даному будинку ніде не горіло і господарів вдома не було. Коли вони підійшли до вхідних дверей, то виявилось, що вони зачинені. На який саме замок він не бачив. Тоді ОСОБА_8 взяв у нього цвяходер і за допомогою нього відчинив двері. Він на той час знаходився біля хвіртки і дивився щоб ніхто не йшов. Коли ОСОБА_8 ввійшов в середину будинку, то він теж ввійшов вслід за ним. За вхідними дверима знаходились сіни, а праворуч був вхід в одну із кімнат. На той час праворуч від входу в дану кімнату біля ліжка стояв ОСОБА_8 і перебирав речі, які знаходились, як йому здалося, в тумбочці. Він направився прямо до шафи, яка знаходилась навпроти дверей під стіною. Відчинивши її, він почав шукати гроші при цьому перевертаючи різні речі. На шафі він знайшов печатку, яку поставив собі в кишеню. Після цього він розвернувся до столу, який знаходився праворуч від входу в кімнату і помітив на ньому мобільний телефон, який теж поклав собі в кишеню. Тоді він у ОСОБА_8 запитав чи щось знайшов, на що ОСОБА_5 відповів що нічого і сказав йому, щоб він йшов в іншу кімнату. Тоді він зайшов в наступну кімнату, яка знаходилась праворуч від вхідних дверей попередньої кімнати. В даній кімнаті знаходилось одне ліжко. Тоді він почав перевертати на даному ліжку матраци. При цьому там нічого не знайшов. Після цього він знову повернувся в кімнату, де знаходився ОСОБА_8 і почав обшукувати місце де знаходився телевізор. Пояснивши ОСОБА_8, що в попередній кімнаті він нічого не знайшов, ОСОБА_5 направився туди і через хвилину повернувся. При цьому ОСОБА_8 сказав, щоб він вслід за ним виходив з будинку. Тоді вони через хвіртку вийшли на дорогу і направились через кладовище до місця, де на них мав очікувати ОСОБА_5. Дійшовши до автомобіля, свої рукавиці він викинув на дорогу. На пропозицію ОСОБА_8 вони поїхали до нього додому. По дорозі вони ще зупинились біля будинку його тещі,

 

де він залишив цвяходер. Коли вони ввійшли в будинок ОСОБА_8, то пройшли в одну із кімнат і сіли на диван. При цьому із своєї кишені він витягнув мобільний телефон «Нокіа» сірого кольору та чоловічу печатку виготовлену із металу жовтого кольору. Верхня частина печатки була гладка і виготовлено у формі овалу, навколо якого був мережевий візерунок. ОСОБА_8 в свою чергу із пазухи витягнув поліетиленовий пакет прозорого кольору в якому були гроші. Коли він запитав, де він знайшов дані гроші, ОСОБА_8 відповів, що там де він не знайшов, тобто в другій кімнаті під матрацом ліжка. Коли він перерахував гроші, то з'ясувалось що було 14000 гривень та 600 доларів США, які вони розділили між собою порівну. Печатка залишилась у ОСОБА_8, а мобільний телефон він забрав собі. Після цього він із ОСОБА_5 поїхав додому. Ще через кілька днів викрадений ними мобільний телефон «Нокіа» він дав ОСОБА_5, так як останній мав його продати та отриманими коштами поділитись. З часом він із ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_8, щоб спитати чи він продав печатку, на що ОСОБА_8 пояснив що вона не золота, так як він її комусь показував. Коли минув певний проміжок часу, в салоні автомобіля ОСОБА_5 він бачив схожу печатку, але чи то була та сама, яку було викрадено стверджувати не може.

На початку березня 2005 року, точної дати згадати не може, біля 20:00 години він прийшов в гості до свого родича ОСОБА_8. Під час їхньої розмови вони із ОСОБА_5 вирішили піти в кафе «Зодіак ». На той час в кафе було мало відпочиваючих і вони вирішили поїхати в кафе, що знаходиться на СМУ. Побачивши в приміщенні ОСОБА_7, на якого в селищі кажуть «ОСОБА_11», ОСОБА_5 підійшов до нього і почав про щось із ним розмовляти. Про що саме вони говорили він не чув. Коли ОСОБА_5 повернувся, то вони вийшли на вулицю, де ОСОБА_8 розповів що на СМУ поїдемо разом із «ОСОБА_11». Коли ОСОБА_3 вийшов із кафе, то вони всі втрьох сіли в автомобіль «УАЗ» темно-зеленого кольору під керуванням ОСОБА_7 і поїхали в інше кафе. По дорозі ОСОБА_5 вирішив ще заїхати до їхнього знайомого ОСОБА_6 Приїхавши до нього, ОСОБА_5 вийшов з автомобіля і зайшов до ОСОБА_6 на подвір'я. Через кілька хвилин до автомобіля підійшов ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4. При цьому в руках у ОСОБА_6 був цвяходер та ножівка по металу. Сівши в автомобіль, вони всі п'ятеро поїхали в напрямку цукрового заводу. Під'їхавши в двір ОСОБА_7 пішов додому, а він, ОСОБА_4., ОСОБА_8. та ОСОБА_6 залишились на вулиці. Коли вони вже збирались йти в кафе, то у нього виникла думка здійснити крадіжку із комп'ютерного салону, що знаходиться в Кирнасівському будинку культури. Запропонувавши дану ідею хлопцям вони погодились. Проходячи через польову дорогу вони всі четверо звернули праворуч у вуличку і підійшли до будинку культури. Обійшовши приміщення із тильної сторони, ОСОБА_6 сказав йому щоб він залишився на лівому кутку і дивився, щоб ніхто не йшов, а ОСОБА_4. сказав стати праворуч. Це було біля 22:30 години. Тоді ОСОБА_8. та ОСОБА_6 підійшли до вхідних металевих дверей і почали пробувати їх зірвати цвяходером. При цьому він чув скрегіт металу. Після цього, він почув дзвін биття скла. Через 15-20 хвилин, хтось із хлопців, що знаходились в приміщенні підкликали його та ОСОБА_5 до дверей. Коли вони підійшли, то ОСОБА_6 та ОСОБА_8. через розбиту шибку в дверях почали їм

 

передавати картонні коробки із комп'ютерами. В свою чергу дані коробки вони з ОСОБА_4 почали переносити за приміщення туалету, який знаходився неподалік. Після цього вони всі четверо за туалетом перекурили і взявши в руки по одній коробці почали їх переносити до польової дороги, якою йшли до будинку культури. Склавши там коробки вони знову повернулись і взяли ще по одному ящику, які теж перенесли до польової дороги. Всього було вісім ящиків, в середині кожного із яких знаходились монітори та інші комплектуючі частини комп'ютерів. Всього ними було викрадено чотири комп'ютера, оскільки в ящиках було лише чотири монітори. Тоді ОСОБА_8 вирішив піти до ОСОБА_7, щоб останній автомобілем допоміг перевезти куди-небудь крадені комп'ютери. Через 10-15 хвилин ОСОБА_5 повернувся і вони знову взяли ящики і почали їх нести до автомобіля ОСОБА_3. Коли вони доходили до багатоповерхових будинків, то їм на зустріч заднім ходом виїхав ОСОБА_7. Зупинивши біля них автомобіль, він відчинив бокові двері та із середини почав приймати ящики. Завантаживши всі вісім ящиків вони сіли в автомобіль і хтось із хлопців запитав у ОСОБА_7, чи не знає він місця за межами смт. Кирнасівка, де можливо було б залишити комп'ютери. ОСОБА_3 запропонував перевезти їх в с Ілляшівка Тростянецького району до його бабки, прізвища якої він не знає. На його пропозицію всі погодились. При цьому ОСОБА_3 вони не розповідали, що дані комп'ютери крадені, так як він у них цього і не запитував. Приїхавши у вказане село, ОСОБА_3 автомобілем заїхав на подвір'я і вони почали розвантажувати комп'ютери в незнайомий йому будинок. Де саме знаходиться даний будинок він не пам'ятає, оскільки на той час було темно і дане місце згадати не зможе. Залишивши комп'ютери в с Ілляшівка вони всі п'ятеро повернулись в смт. Кирнасівка і розійшлись по домівках. Через тиждень після крадіжки до нього зателефонував ОСОБА_8. і сказав, щоб він знайшов ОСОБА_7 і перевіз із с Ілляшівки в смт. Кирнасівку комп'ютери. Перетелефонувавши ОСОБА_7 вони домовились зустрітись біля лікарні. Через кілька хвилин на вантажному автомобілі ГАЗ-53 приїхав ОСОБА_3 із яким він поїхав в с Ілляшівку і забрав викрадені комп'ютери. Повертаючись в смт. Кирнасівка, він сказав ОСОБА_3, що дані комп'ютери необхідно перевезти до нього на дачу, але для цього необхідно зачекати доки стемніє, щоб не бачили сусіди. Чого необхідно було, щоб стемніло і ніхто не бачив ОСОБА_3 у нього не запитував, оскільки з його розмови було зрозуміло, що він вже знав про крадіжку. Так як ОСОБА_7 кудись поспішав, то відмовив йому і залишив біля лікарні, після чого поїхав в напрямку СМУ. Наступного дня до нього знову зателефонував ОСОБА_8. і повідомив, що один комп'ютер знаходиться у ОСОБА_6, а решта три у ОСОБА_15. Коли він прийшов до ОСОБА_15, то пояснив, що дані комп'ютери йому дали знайомі із смт. Тростянця на реалізацію. Про те, що комп'ютери крадені він йому не говорив. При цьому він попросив Віталія, щоб той допоміг на своєму автомобілі ВАЗ-2108 перевезти комп'ютери на його дачу, яка знаходиться в смт Кирнасівка по вул. Зарічній, на що він погодився. Через деякий час один із комп'ютерів, який знаходився на дачі забрав ОСОБА_8. Зателефонувавши до свого знайомого ОСОБА_5, який

 

на той час знаходився в м. Вінниця на сесії, він попросив його, щоб останній допоміг йому знайти покупців на комп'ютери. Через кілька днів до нього зателефонував ОСОБА_5 і сказав щоб комп'ютери він привіз в м. Вінниця до їхнього спільного знайомого ОСОБА_17. Після цього він разом із ОСОБА_15 на його автомобілі перевезли два комп'ютери в м. Вінниця до ОСОБА_17. На той час у ОСОБА_17 знаходився і ОСОБА_5. В його присутності ОСОБА_17 до когось зателефонував і домовився, щоб оглянути комп'ютери. Приблизно через годину до ОСОБА_17додому приїхало два незнайомих йому хлопця і почали оглядати привезені ним комп'ютери. Один із них сказав, що один можна продати за 650 гривень, а інший за 750 гривень. При цьому дані хлопці сказали, щоб комп'ютери він залишив у ОСОБА_17, а коли вони їх проведуть, то гроші передадуть ОСОБА_17. Про те, що дані комп'ютери крадені ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_5, а ні незнайомим він не говорив.

Через тиждень він зателефонував до ОСОБА_5 і запитав у нього чи продались комп'ютери, на що ОСОБА_5 відповів, що так і гроші привезе, коли буде їхати додому. Не чекаючи доки приїде ОСОБА_5, він рейсовим автобусом поїхав в м. Вінниця і зустрівши ОСОБА_5 забрав у нього гроші в сумі 1300 гривень. При цьому ОСОБА_5 сказав, що 100 гривень він залишив хлопцям, які допомогли продати комп'ютери. За отримані гроші він придбав собі різний одяг та розтратив на власні потреби.

Підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що на початку березня 2005 року, точної дати згадати не може, біля 21:00 години він знаходився у свого знайомого ОСОБА_6, який проживає АДРЕСА_9 і допомагав йому стелити підлогу на оборі. В цей час до його домогосподарства на автомобілі "УАЗ" зеленого кольору приїхав ОСОБА_7. З автомобіля вийшов ОСОБА_8. і почав про щось розмовляти з ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_6 запропонував йому під'їхати разом із ними, щоб йому не йти додому пішки. Проходячи біля гаража ОСОБА_6 взяв цвяходер та ножівку, так як дані речі він не забув і мав забрати із собою додому. В автомобілі на той час за кермом сидів ОСОБА_7., а позаду ОСОБА_3. Тоді вони всі п'ятеро поїхали в напрямку цукрового заводу. Під'їхавши в двір, ОСОБА_7. пішов додому, а він, ОСОБА_3., ОСОБА_8. та ОСОБА_6 залишились на вулиці. Так як хлопці збирались йти в кафе, то він вирішив піти разом із ними. Побачивши у нього в руках інструменти, ОСОБА_3. запропонував їм скоїти крадіжку комп'ютерів, які знаходяться в Кирнасівському будинку культури, на що вони погодились. Проходячи через польову дорогу, вони звернули праворуч у вуличку і підійшли до будинку культури. Обійшовши дане приміщення із тильної сторони, вони підійшли до дверей. Це було біля 22.30 години. Він пам'ятає, що дані двері були металеві і розділені на дві половини, у кожній із яких була скляна шибка. Тоді ОСОБА_6 сказав ОСОБА_3, щоб він став на лівий куг приміщення і дивився, щоб ніхто не йшов, а йому сказав стати з правої сторони. Залишаючись на вказаному місці, він почув як ОСОБА_8 цвяходером почали зривати двері, при цьому було чути скрегіт по металу. Через мить він почув як біля дверей розбилось  скло.  Через   15-20 хвилин хтось  із  хлопців,  що знаходились в

 

середині приміщення сказав, щоб підійти до дверей. Коли він підійшов, то ОСОБА_3 також надійшов із-за кутка. На той час права шибка у дверях була розбита. Тоді через утворений отвір в дверях ОСОБА_8 йому та ОСОБА_3 почав передавати картонні коробки в яких знаходились складові частини комп'ютера. Дані коробки він та ОСОБА_3 перенесли за туалет, який знаходиться неподалік від будинку культури. Залишаючись за туалетом, до них підійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_6. Перекуривши вони всі четверо взяли по одному ящику і перенесли їх до польової дороги, після чого знову повернулися і взяли ще по одному ящику, які теж перенесли до польової дороги. Тоді ОСОБА_8 вирішив піти до ОСОБА_7, щоб останній автомобілем допоміг перевезти куди-небудь крадені комп'ютери. Через 10-15 хвилин ОСОБА_8 повернувся і вони знову взяли ящики і почали їх нести до автомобіля. Коли вони доходили до багатоповерхових будинків, то їм на зустріч заднім ходом виїхав на автомобілі ОСОБА_7. Зупинивши біля них автомобіль, ОСОБА_3 відчинив бокові двері і із середини почав приймати ящики. Він пам'ятає, що коли вони вантажили ящики в автомобіль, то всього було чотири монітора, тобто і в цілому чотири комп'ютера. Завантаживши всі 8 ящиків в салон, вони сіли в автомобіль і почали вирішувати, де їх заховати. Між ними була розмова, щоб комп'ютери перевезти за межі смт. Кирнасівка. Тоді ОСОБА_7. запропонував дані комп'ютери перевезти до його тещі чи бабки, точно не пам'ятає, яка проживає в с Ілляшівка Тростянецькогго району. На його пропозицію вони погодились. При цьому ОСОБА_7 вони не розповідали, що дані комп'ютери крадені. Приїхавши у вказане село, ОСОБА_3 автомобілем заїхав на подвір'я і вони всі четверо почали розвантажувати комп'ютери в незнайомий йому будинок. Де саме знаходиться даний будинок він не пам'ятає, оскільки на той час було темно і дане місце згадати не зможе. Залишивши комп'ютери в с Ілляшівка вони повернулись в смт. Кирнасівка і розійшлись по домівках. Після крадіжки ні грошей ні комп'ютера він не отримував і де вони на сьогоднішній день знаходяться йому не відомо. В скоєному ним злочині він щиро кається.

Підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що в серпні 2005 року, точної дати згадати не може, перебуваючи в смт. Кирнасівка, біля 23 години, він зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_8 та ОСОБА_3. Де саме вони зустрілись він не пам'ятає. Скоріше за все це було біля кафе "Зодіак", так як після розмови вони всі втрьох зайшли в приміщення даного кафе. На той час в кафе були відпочиваючі, серед яких і житель смт. Кирнасівка ОСОБА_10. Біля бар-стійки він з хлопцями випив по чашці кави і знову вийшли на вулицю. Коли вони знаходились на дворі, то хтось із хлопців запропонував здійснити крадіжку з будинку ОСОБА_10. При цьому ОСОБА_3 зауважив, що син ОСОБА_10 із яким він проживає, святкує свій День народження в кафе "Слобода". Тоді вони вирішили поїхати до тещі ОСОБА_3, яка проживає ліворуч від центральної дороги в напрямку СМУ. Приїхавши до неї додому, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і через кілька хвилин знову повернувся. Сівши в автомобіль він помітив, що у нього в руках знаходився металевий лом, який був загорнутий в ганчірку. Даний лом він поклав в салон автомобіля. Як йому здалося довжина даного лома була біля

 

1 м. Так як він знав, де приблизно живе ОСОБА_10, то розвернув автомобіль і розпочав рух в напрямку залізничного переїзду. Під час поїздки він із ОСОБА_8 та ОСОБА_3 домовились, що неподалік від будинку ОСОБА_10 їх висадить, а сам буде очікувати на них у вуличці, що знаходиться трішки вище ліворуч від головної дороги. Піднімаючись під гору, хтось із хлопців сказав, щоб він зупинив автомобіль. Зупинивши автомобіль, він вимкнув фари і хлопці вийшли з автомобіля. При цьому він не бачив чи вони ще щось крім лома брали із собою. Приблизно через 40 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підійшли до автомобіля. Сівши в автомобіль, ОСОБА_8 сказав, щоб їхати до нього додому. По дорозі він у них запитав чи все нормально, на що ОСОБА_3 відповів що так. По дорозі вони ще заїхали до ОСОБА_3 тещі, де він залишив лома. Приїхавши до ОСОБА_8 додому, вони ввійшли в будинок, де на той час нікого не було. Сівши на диван, що знаходився в одній із кімнат будинку, хлопці почали із одягу витягувати викрадене. ОСОБА_3 витягнув печатку, виготовлену із жовтого металу та мобільний телефон " Нокіа", який як йому здається був сірого кольору. ОСОБА_5 в свою чергу витягнув гроші, які знаходились в прозорому поліетиленовому кульку світло-рожевого кольору. Дані гроші були купюрами номіналом: 200, 100 та 50 гривень. Розділивши кошти порівну, він також забрав печатку та мобільний телефон. Печатку він мав продати і отриманими коштами поділитись із ОСОБА_3 та ОСОБА_5. За мобільний телефон із отриманих коштів, по 100 гривень він повернув хлопцям. Після цього він підвіз ОСОБА_3 до тещі і поїхав додому.

Приблизно через п'ять днів після крадіжки він поїхав в м. Тульчин і зустрівши біля палацу Потоцького свого товариша ОСОБА_19, подарував йому викрадений із будинку ОСОБА_10 мобільний телефон. Про те, що даний телефон крадений він йому не розповідав, а сказав лиш щоб він, якщо надумає його продавати, не робив цього в м. Тульчині. Чому саме він йому не пояснював.

Через два дні після цього, він пішов на ринок м. Тульчина і підійшовши до одного із чоловіків, який займався обміном валюти, запропонував йому купити у нього печатку, яку було викрадено теж з будинку ОСОБА_10. Оглянувши дану печатку незнайомий повернув йому її назад і пояснив, що вона не золота. В скоєному він щиро кається. Завдані збитки відшкодував в повному обсязі

Підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчинені злочину передбаченого ст. 396 ч.1 КК України визнав повністю, суду пояснив, що в перших числах березня 2005 року, точної дати згадати не може, біля 23 години, він перебував в смт. Кирнасівка в одному із кафе, назви якого не знає. В даному кафе він разом зі своїми знайомими розпивав спиртні напої. В цей час в кафе зайшов ОСОБА_8., який запитав у нього чи він ще не їде додому. На його запитання він відповів, що скоро буде їхати. Коли вони з ОСОБА_5 виходили із кафе, то на вулиці на них очікував ОСОБА_3. Вони всі втрьох сіли в його автомобіль «УАЗ-452 » темно-зеленого кольору і поїхали на СМУ, де він і проживає. По дорозі ОСОБА_8 попросив заїхати до їхнього спільного знайомого ОСОБА_6 і теж забрати його на СМУ. Коли вони під'їхали до домогосподарства ОСОБА_6, то ОСОБА_8 вийшов із автомобіля і направився на подвір'я кликати

 

ОСОБА_6. Коли ОСОБА_5 повернувся, то разом із ним вийшов ОСОБА_6 та ОСОБА_4. ОСОБА_8. сів на переднє сидіння, а ОСОБА_6 із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у фургон. Чи було у ОСОБА_6 щось у руках він не бачив, оскільки ОСОБА_6 сів на задню частину автомобіля і до того ж на той час вже було темно. Після цього вони всі п'ятеро поїхали в напрямку СМУ. По дорозі він чув як хлопці ніби збирались йти в кафе, що знаходиться неподалік від його будинку. Приїхавши в двір, автомобіль він залишив біля свого будинку і пішов додому спати, а хлопці залишились в дворі. Біля 3:00 години ночі до нього додому прийшов ОСОБА_8. і попросив його, щоб він автомобілем виїхав на польову дорогу, що знаходиться за будинком. При цьому ОСОБА_8 пояснив, що йому необхідно терміново щось перевезти. Одягнувшись він вийшов на вулицю і заднім ходом виїхав на польову дорогу, де неподалік від недобудованого будинку побачив ОСОБА_8., ОСОБА_3, ОСОБА_6 та картонні коробки. Відчинивши бокові дверцята він почав допомагати хлопцям вантажити дані коробки. Тоді хтось із хлопців запитав у нього чи він не знає куди дані коробки можна вивести за межі смт. Кирнасівка і на деякий час залишити. Він запропонував перевезти їх в с Ілляшівку Тростянецького району до його бабки ОСОБА_20. Хлопці погодились. Сівши в автомобіль вони поїхали с Ілляшівку. Що то були за коробки він не запитував, оскільки був дуже сонний. Приїхавши до його бабки, автомобілем він заїхав на подвір'я і розбудив господарку. Після того як вони перенесли коробки в одну із кімнат будинку, він побачив, що то були комп'ютери. Всього було 4 комп'ютера. Склавши комп'ютери під стіл в одній із кімнат, він накрив їх одіялом і вони поїхали в смт. Кирнасівка, де розійшлись по домах. Про те що комп'ютери, які вони перевезли були крадені, на той час він ще не знав, але здогадувався.

Через один день після цього, від свого сина ОСОБА_7 він дізнався про те, що кілька днів тому із Кирнасівського будинку культури було викрадено комп'ютери. Тоді він зрозумів, що дану крадіжку скоїли ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яким вночі допомагав перевозити ящики із комп'ютерною технікою.

Коли минув тиждень, в селищі він зустрів ОСОБА_8 у якого запитав що то за комп'ютери, які вони напередодні завезли в с Ілляшівку. На його запитання ОСОБА_5 відповів, що дані комп'ютери викрадені із будинку культури і попросив його, щоб він нікому про це не розповідав. Дізнавшись про те, що комп'ютери, які зберігаються у його бабусі в с Ілляшівка крадені, в міліцію він не повідомляв, так як боявся, що його притягнуть до кримінальної відповідальності як співучасника даної крадіжки.

Під час чергових зустрічей він неодноразово просив ОСОБА_5, щоб вони швидше забрали із с Ілляшівки викрадені комп'ютери, але він цього так і не робив. Лише, коли минув приблизно місяць, до нього зателефонував ОСОБА_3 і попросив переїхати в с Ілляшівку, щоб перевезти комп'ютери в смт. Кирнасівку. Так як на той час він знаходився в лісі на відпочинку і був без автомобіля, то попросив вантажний автомобіль ГАЗ-53 у ОСОБА_17, який відпочивав разом зі мною. Підібравши ОСОБА_3 біля лікарні, вони поїхали в с Ілляшівку, де завантажили комп'ютери. Повертаючись назад до

 

нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_17 і сказав, щоб він залишив його автомобіль у дворі і йшов до магазину «Оленка», де на нього очікуватиме ОСОБА_21. ОСОБА_3 сказав йому, щоб він зачекав доки стемніє, оскільки викрадені комп'ютери хотів залишити у себе на дачі і не хотів, щоб не бачили сусіди, як він їх буде переносити. Однак оскільки на нього чекали, то він ОСОБА_3 відмовив і висадивши біля лікарні поїхав на СМУ, де залишив автомобіль ОСОБА_17 в дворах багатоповерхових будинків Зателефонувавши до ОСОБА_8, він розповів йому де, знаходяться комп'ютери і сказав, щоб він їх швидше забрав. Після цього даних комп'ютерів він не бачив і де вони знаходяться на сьогоднішній день йому не відомо. В скоєному злочині він щиро кається.

Підсудній ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що в перших числах березня 2005 року, точної дати він згадати не може, після обіду до нього прийшов його знайомий ОСОБА_22, щоб допомогти стелити підлогу на оборі. Біля 21год. вони закінчили працювати і ОСОБА_5 вже збирався йти додому. В цей час до воріт його домогосподарства під'їхав автомобіль УАЗ із якого вийшов ОСОБА_8. Під час їхньої розмови ОСОБА_8. розповів йому, що він приїхав разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_5 запропонував йому поїхати разом із ними в кафе, що знаходиться на СМУ і відпочити. Він погодився і запропонував ОСОБА_22 під'їхати разом із ними, оскільки він проживає на СМУ. Проходячи біля свого гаража він ще по дорозі взяв цвяходер та ножівку по металу, оскільки дані інструменти забув забрати ОСОБА_22. Сівши в автомобіль, він разом із ОСОБА_3., ОСОБА_8., ОСОБА_4 та ОСОБА_7 направились на СМУ. Приїхавши в двір, де проживає ОСОБА_7, він залишив свій автомобіль під під'їздом і пішов додому, а вони залишились в дворі перекурити. Під час бесіди ОСОБА_3 побачив у ОСОБА_22 в руках інструмент і запропонував їм здійснити крадіжку комп'ютерів із грального салону, що знаходиться в приміщенні Кирнасівського будинку культури. На його пропозицію вони погодились. Тоді із дворів вони вийшли на польову дорогу і проходячи по ній звернули у вуличку праворуч. Проходячи по вказаній вулиці, вони підійшли до будинку культури із тильної сторони. При цьому ОСОБА_3 він сказав стати ліворуч за кутком і спостерігати, щоб ніхто не йшов, а ОСОБА_22 праворуч. На той час вже було біля 22:30 години. Тоді він з ОСОБА_8 підійшли до металевих двохстворчатих дверей і за допомогою цвяходера почали їх зривати. Так як у нього нічого не вийшло, то вони з ОСОБА_5 із правої половини дверей витягнули скляну шибку, яка на той час була тріснута, а уламки від неї викинули на сніг праворуч від входу. Тоді через утворений отвір вони перелізли в середину приміщення і праворуч, піднявшись по сходах, по коридору направились до дерев'яних двохстворчатих дверей, що знаходились по ліву сторону. Так як дані двері були зачинені, то він за допомогою цвяходера їх зірвав. Ввійшовши в кімнату, вони побачили комп'ютери, що знаходились на столах по ліву сторону. Тоді він та ОСОБА_5 взяли із коридору картонні коробки і почали в них складати комплектуючі частини комп'ютера, а саме: дві акустичних колонки, чотири монітора, чотири

 

системних блока, чотири клавіатури та чотири «мишки». Всі перераховані речі вмістились у вісім ящиків, які він та ОСОБА_5 перенесли до вхідних дверей. Покликавши ОСОБА_3 та ОСОБА_22 до себе, через отвір у дверях почали їм передавати коробки із комп'ютерами, а вони в свою чергу переносили їх за туалет, який знаходився неподалік. Перекуривши всі разом за туалетом, вони всі четверо взяли в руки по одній коробці і перенесли їх до польової дороги, якою йшли до будинку культури. Склавши там коробки вони всі четверо знову повернулись і взяли ще по одному ящику, які теж перенесли до польової дороги. Тоді ОСОБА_8 вирішив піти до ОСОБА_7 ОСОБА_3, щоб останній автомобілем допоміг перевезти куди-небудь крадені комп'ютери. Через 10-15 хвилин ОСОБА_5 повернувся і вони знову взяли ящики і почали їх нести до автомобіля ОСОБА_3. Коли вони доходили до багатоповерхових будинків, то їм на зустріч заднім ходом виїхав ОСОБА_7. Зупинивши біля них автомобіль, він відчинив бокові двері і із середини почав приймати ящики. Завантаживши всі вісім ящиків вони сіли в автомобіль і хтось із хлопців запитав у ОСОБА_7, чи не знає він місця за межами смт. Кирнасівка, де можливо було б залишити комп'ютери. ОСОБА_3 запропонував перевезти їх в с Ілляшівка Тростянецького району до його бабки, прізвища якої він не знає. На його пропозицію вони погодились. При цьому ОСОБА_3 ніхто не розповідали, що дані комп'ютери крадені, так як він у них цього і не запитував. Приїхавши у вказане село, ОСОБА_3 автомобілем заїхав на подвір'я і вони почали розвантажувати комп'ютери в незнайомий йому будинок. Де саме знаходиться даний будинок він не пам'ятає, оскільки на той час було темно і дане місце згадати не зможе. Залишивши комп'ютери в с Ілляшівка вони всі п'ятеро повернулись в смт. Кирнасівка і розійшлись по домівках.

Через тиждень після крадіжки до нього зателефонував ОСОБА_8 і сказав, щоб він під'їхав в двір , де проживає ОСОБА_7 та із кунга вантажного автомобіля, який там знаходиться, забрав один із викрадених комп'ютерів собі. Під'їхавши власним мотоциклом в зазначений двір, він дійсно помітив там вантажний автомобіль ГАЗ-53, відчинивши у ньому кунг, він забрав комп'ютер, який там знаходився. Даний комп'ютер він перевіз до одного із нежилих будинків, що розташований по сусідству із його місцем проживання.

Після цього дня, коли він зустрівся з ОСОБА_8, то під час розмови він йому розповів, що у нього теж є один із викрадених комп'ютерів. Тоді вони разом вирішили їх комусь продати. Роздивляючись один із журналів, назви якого він вже не пам'ятає, вони знайшли об'яву в якій було зазначено, що скуповують бувшу у використанні комп'ютерну техніку. Зателефонувавши на зазначений в об'яві номер телефону, вони домовились із незнайомим чоловіком зустрітись в смт. Кирнасівка. Того ж самого дня в центр селища під'їхав незнайомий їм чоловік на автомобілі ВАЗ-2104 білого кольору, реєстраційного номера якого він не пам'ятає. Продавши обидва комп'ютера за 200 доларів США даному чоловікові, вони розійшлись. Про те, що комп'ютери крадені, незнайомому вони не розповідали.

 

Підсудній ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 3.03.2005 року, біля 20:00 години до нього в гості прийшов ОСОБА_3. Під час розмови вони вирішили піти в кафе «Зодіак». На той час в кафе було мало відпочиваючих і вони захотіли поїхати в кафе, що знаходиться на СМУ. Побачивши в приміщенні ОСОБА_7, він підійшов до нього і попросив його підвести їх на СМУ. ОСОБА_3 погодився і вони всі втрьох вийшли на вулицю. Сівши в його автомобіль УАЗ, по дорозі він вирішив заїхати до свого знайомого ОСОБА_6 і теж забрати його в кафе. Приїхавши до нього, він вийшов з автомобіля і зайшов до ОСОБА_6 на подвір'я. На той час у нього знаходився житель смт. Кирнасівка ОСОБА_4. Запропонувавши ОСОБА_6 поїхати в кафе відпочити він погодився і в свою чергу запропонував ОСОБА_22 під'їхати з ними на СМУ. Взявши ножівку по металу та цвяходер ОСОБА_22, вони всі сіли в автомобіль і направились на СМУ. Під'їхавши в двір, ОСОБА_7 пішов додому, а він, ОСОБА_22, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишились на вулиці. Коли вони вже збирались йти в кафе, то ОСОБА_3 розповів їм, що в приміщенні будинку культури нещодавно відчинився комп'ютерний салон і запропонував їм здійснити крадіжку комп'ютерів. На його пропозицію вони погодились. Пройшовши через польову дорогу, вони звернули праворуч у вуличку і підійшли до будинку культури. Обійшовши приміщення із тильної сторони, ОСОБА_6 сказав ОСОБА_3 та ОСОБА_22, щоб вони залишились на вулиці і дивились, щоб ніхто не надійшов. На той час вже було біля 22:30 години. Він із ОСОБА_6 в свою чергу підійшли до металевих двохстворчатих дверей. Спочатку ОСОБА_6 спробував цвяходером їх зірвати, але у нього це зробити не вийшло. Тоді вони із правої половини дверей витягнули скляну шибку, яка на той час була тріснута, а уламки від неї викинули на сніг праворуч від входу. Через утворений отвір вони перелізли в середину приміщення і піднявшись праворуч по сходах пройшли в коридор. Підійшовши до дерев'яних двохстворчатих дверей, де знаходились комп'ютери, з'ясувалось, що вони зачинені. Тоді ОСОБА_6 за допомогою цвяходера їх зірвав і вони пройшли в середину кімнати. Ліворуч від входу під стіною знаходились столи на яких було чотири комп'ютера. Знайшовши в коридорі картонні ящики, вони склали в них чотири комп'ютера, а саме: дві акустичних колонки, чотири монітора, чотири системних блока, чотири клавіатури та чотири «мишки». Всі перераховані речі вмістились у вісім ящиків, які ми перенесли до вхідних дверей. Покликавши ОСОБА_3 та ОСОБА_22 до себе, він та ОСОБА_6 через отвір у дверях почали їм передавати коробки із комп'ютерами, а вони в свою чергу переносили їх за туалет, який знаходився неподалік. Перекуривши за туалетом, вони всі четверо взяли в руки по одній коробці і перенесли їх до польової дороги, якою йшли до будинку культури. Склавши там коробки вони всі четверо знову повернулись і взяли ще по одному ящику, які теж перенесли до польової дороги. Тоді він вирішив піти до ОСОБА_7 ОСОБА_3, щоб останній автомобілем допоміг перевезти куди-небудь крадені комп'ютери. Прийшовши до ОСОБА_3 додому, він попросив його, щоб він взяв ключі від свого автомобіля і виїхав на польову дорогу. При цьому він пояснив йому, що йому терміново потрібно перевезти деякі речі. Повернувшись

 

до хлопців, вони знову взяли ящики і почали їх нести до автомобіля ОСОБА_3. Коли вони доходили до багатоповерхових будинків, то їм на зустріч заднім ходом виїхав ОСОБА_7. Зупинивши біля них автомобіль, ОСОБА_3 відчинив бокові двері і із середини почав приймати ящики. Завантаживши всі вісім ящиків вони сіли в автомобіль і хтось із хлопців запитав у ОСОБА_7, чи не знає він місця за межами смт. Кирнасівка, де можливо було б залишити комп'ютери. ОСОБА_3 запропонував перевезти їх в с. Ілляшівка Тростянецького району до його бабки, прізвища якої він не знає. На його пропозицію вони погодились. При цьому ОСОБА_3 вони не розповідали, що дані комп'ютери крадені, так як він у них цього і не запитував. Приїхавши у вказане село, ОСОБА_3 автомобілем заїхав на подвір'я і вони почали розвантажувати комп'ютери в незнайомий йому будинок. Де саме знаходиться даний будинок він не пам'ятає, оскільки на той час було темно і дане місце згадати не зможе. Залишивши комп'ютери в с Ілляшівка вони всі п'ятеро повернулись в смт. Кирнасівка і розійшлись по домівках.

Після даної крадіжки в селищі він зустрів ОСОБА_7, який під час їхньої розмови запитав, що то за комп'ютери, які вони напередодні перевозили в с Ілляшівка. У відповідь ОСОБА_3 він розповів, що вони їх викрали з будинку культури і попросив його, щоб він про це нікому не розповідав.

Через тиждень після крадіжки він зателефонував до ОСОБА_3 і попросив його, щоб останній знайшов ОСОБА_7 і на його автомобілі із с Ілляшівка перевезли викрадеш комп'ютери до нього на дачу, що знаходиться в смт. Кирнасівка. Того ж самого дня до нього подзвонив ОСОБА_7 і повідомив, що комп'ютери знаходяться в автомобілі ОСОБА_17, який припаркований у нього в дворі і попросив його, щоб він їх швидше забрав.

Під'їхавши в двір, він із кунга автомобіля ГАЗ-53 витягнув три комп'ютера і переніс їх в квартиру до свого знайомого ОСОБА_15 і залишив їх у нього на тимчасове зберігання. Про те, що дані комп'ютери крадені він йому не розповідав і пообіцяв, що ОСОБА_3 незабаром їх забере. Зателефонувавши до ОСОБА_6 він сказав йому забрати із автомобіля, що знаходиться в дворі ОСОБА_7 четвертий комп'ютер собі. Наступного дня він знову подзвонив до ОСОБА_3 і повідомив йому, що три комп'ютера знаходиться у ОСОБА_15 і сказав йому щоб він їх забрав від нього. З часом один із комп'ютерів він забрав у ОСОБА_3 з дачі, яка знаходиться в смт. Кирнасівка. Даний комп'ютер він перевіз в будинок своєї бабусі, в якому ніхто не проживає.

Зустрівшись через деякий час із ОСОБА_6 вони вирішили викрадених два комп'ютери, які знаходились у них комусь продати. Роздивляючись один із журналів, назви якого він вже не пам'ятає, вони знайшли об'яву в якій було зазначено, що скуповують бувшу у використанні комп'ютерну техніку. Зателефонувавши на зазначений в об'яві номер телефону, вони домовились із незнайомим чоловіком зустрітись в смт. Кирнасівка. Того ж самого дня в центр селища під'їхав незнайомий їм чоловік на автомобілі ВАЗ-2104 білого кольору, реєстраційного номера якого він не пам'ятає. Продавши даному чоловікові обидва  комп'ютера  за   200  доларів  США  вони   розійшлись.   Про  те,   що

 

комп'ютери крадені вони незнайомому не розповідали. Отримані гроші в сумі 100 доларів США він витратив на власні потреби.

28.08.2005 року, біля 23:00 години в центрі смт. Кирнасівка він зустрів своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_3. В той вечір вони вирішили зайти в кафе «Зодіак», щоб подивитись чи там хтось відпочиває. Зайшовши в кафе, на той час там було багато людей серед яких і ОСОБА_10. Помітивши його, ОСОБА_3 запропонував йому та ОСОБА_5 скоїти крадіжку з будинку ОСОБА_10. При цьому він зауважив що його син із яким він проживає знаходиться в кафе і святкує свій день народження. На його пропозицію вони погодились. З цією метою вони всі втрьох поїхали до нього додому, де він взяв ліхтар та рукавички. По дорозі вони ще заїхали до ОСОБА_3, де він взяв цвяходер. Рухаючись в напрямку місця знаходження будинку ОСОБА_10 вони домовились, що ОСОБА_5 буде їх чекати у вуличці за пожежною частиною. Піднімаючись під гору та не доїжджаючи до будинку ОСОБА_10, він сказав ОСОБА_5 зупинити автомобіль. Коли вони із ОСОБА_3 вийшли, то ОСОБА_5 поїхав на домовлене місце. Підійшовши до домогосподарства ОСОБА_10 вони з ОСОБА_3 через хвіртку зайшли на подвір'я і направились до будинку. Це було біля 1:00 години ночі. На той час світло в даному будинку ніде не горіло і господарів вдома не було. Коли вони підійшли до вхідних дверей, то виявилось що вони зачинені. Навісного замка на дверях не було. Тоді він взяв у ОСОБА_3 цвяходер і за допомогою нього зірвав вхідні двері. Спочатку в будинок ввійшов він, а вслід за ним ОСОБА_3. Ввійшовши в кімнату він побачив трюмо і почав у ньому шукати цінні речі. ОСОБА_3 в свою чергу обдивлявся шафу та стіл. Коли ОСОБА_3 знайшов на шафі печатку, а на столі мобільний телефон, то він сказав йому йти в іншу кімнату і шукати далі. Повернувшись ОСОБА_3 йому повідомив, що нічого не знайшов. Тоді він особисто ввійшов в іншу кімнату, де праворуч помітив ліжко. Відгорнувши матрац він побачив поліетиленовий пакет із грішми. Після цього разом із ОСОБА_3 вони вийшли на вулицю і через кладовище направились до ОСОБА_5. Сівши в автомобіль вони всі втрьох поїхали до нього додому. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_3 в свою чергу із кишені витягнув мобільний телефон «Нокіа» сірого кольору та печатку виготовлену із жовтого металу. Він в свою чергу витягнув гроші. Перерахувавши, з'ясувалось, що всього було 14000 гривень та 600 доларів США. Гривні були купюрами по 200, 100 та 50 гривень, а долари купюрами по 100, 50 та 20. Розділивши кошти порівну, ОСОБА_5 також забрав собі мобільний телефон, за який йому та ОСОБА_3 повернув по 100 гривень та печатку, яку пообіцяв продати і отримані гроші розділити між ними. В скоєному щиро кається, завдані збитки відшкодував в повному обсязі.

Крім повного визнання своєї вини підсудними, їх вина у вчиненні інкримінованих злочинів також підтверджується матеріалами справи:

Протоколом огляду місця по /т.1 а.с. 4-6, 81-82; т.2 а.с. 4-6, 29-30/, протоколом відтворення обстановки і обставин події /т.1 а.с. 118-121, 132-134, 146-147, 209-212; т.2 а.с. 74-75, 119-121/, протоколом виїмки/т.1 а.с. 76, 144; т.2 а.с. 24, 50/ та іншими матеріалами справи.

 

У відповідності до вимог ст. 299 КПК України, суд обмежив дослідження доказів допитом підсудних та оголошенням матеріалів справи.

Дослідивши зібрані докази, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікуючими ознаками якого є проникнення у житло та інше приміщення доведена в судовому засіданні в повному обсязі і їх дії слід кваліфікувати за ст. 185 ч.3 КК України.

Також в судовому засіданні доведена вина і ОСОБА_7 в заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину і його дії слід кваліфікувати за ст. 396 ч.1КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудним ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, суд враховує суспільну небезпеку скоєних злочинів і особу підсудних, які за місцем свого проживання характеризується позитивно, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, щире каяття у вчинених злочинах, відшкодування завданого збитку, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 мають на утриманні неповнолітніх дітей, всі підсудні, крім ОСОБА_5 являються постраждалими від аварії на ЧАЕС.

До обставин, що пом'якшують відповідальність підсудних, суд відносить щире каяття в скоєних злочинах, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків, вчинення злочину вперше ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено. Визначенні в обвинувальному висновку слідчим та зазначені в судовому засіданні державним обвинувачем обтяжуючі обставини: вчинення злочину повторно, групою осіб та особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, судом не визнано обтяжуючими обставинами. Відповідно до ст. 67 п.4 КК України обставини передбачені в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, не може бути врахована обтяжуючою обставиною. Крім того, в даній статті не зазначено, як обтяжуючу обставину - вчинення злочину особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, суд враховує всі обставини справи, за наявності ряду пом'якшуючих вину обставин, щире каяття підсудних, повне відшкодування завданих збитків, суд вважає, що виправлення підсудних можливе без реального відбуття покарання та ізоляції від суспільства, а тому застосувати відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ст. 75 КК України і звільнити їх від відбуття покарання з випробуванням.

Стосовно запобіжних заходів обраних відносно підсудних, то суд вважає, що підстав для їх зміни немає.

Стосовно речових доказів, то суд вважає, що мобільний телефон „Нокіа" слід повернути потерпілому ОСОБА_10, а цвяходер - знищити.

 

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає, що кошти в сумі 423,69 грн., за проведення дактелоскопічної експертизи необхідно стягнути солідарно із підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324, 330, 331 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на два роки, з покладенням на нього обов'язку відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на три роки, з покладенням на нього обов'язку відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на один рік, з покладенням на нього'обов'язку відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі  України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 396 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на один рік, з покладенням на нього обов'язку відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на три роки, з покладенням

 

на нього обов'язку відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на три роки, з покладенням на нього обов'язку відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.

Речові докази мобільний телефон „Нокіа" повернути потерпілому ОСОБА_10, а цвяходер - знищити.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишити без змін -підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.