ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"24" жовтня 2006 р. | Справа № 6/210/6 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
прокурор не з’явився
від позивача: Клис А.А., Михайлов В.Л.
від відповідача: Синєок В.В., Єленич О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 27.07.2006 р.
у справі № 6/210/6
за позовом ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль”
до Держаної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
за участю прокурора Миколаївської області
про скасування податкових повідомлень –рішень
Прокурор та сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В с т а н о в и л а:
26.04.2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0000012370/0 від 13.03.2006 р. Одночасно позивач звернувся до суду з позовними заявами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0001282370/0 від 10.04.2006 р., № 000127370/0 від 10.04.2006 р. та № 0000022370/0 від 13.03.2006 р.
При цьому обґрунтовуючи свою правову позицію по чотирьом позовам позивач посилався на правомірне зарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань по ПДВ, ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3, п. 4.8 ст. 4, п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, ст. ст. 1, 104 КАС України.
Ухвалами суду від 27.04.2006 р. відкрито провадження по адміністративним справам № 6/210/06, № 6/211/06, № 6/212/06 і № 6/213/06 за вказаними вище позовними заявами.
В подальшому ухвалою суду від 25.05.2006 р. справи №№ 6/210/06, 6/211/06, 6/212/06 та № 6/213/06 об’єднано у спільне провадження з присвоєнням справі № 6/210/06.
18.05.2006 р. прокуратура Миколаївської області звернулась до господарського суду з повідомленням про вступ у справу.
Постановою господарського суду від 27.07.2006 р. по справі № 6/210/6 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги ЗАТ „Миколаївський суднобудівний завод „Наваль” до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі –ДПІ) задоволені, податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000012370/0 та № 0000022370/0 від 13.03.2006 р., № 0001282370/0 та № 000127370/0 від 10.04.2006 р. скасовані з посиланням на необґрунтованість останніх (повідомлень-рішень) та прийняття їх без урахування усіх обставин.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, а в позові відмовити. При цьому, скаржник вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права ( п. 1.17, п. 1.4, п. 1.5, ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.8 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п. 7.1, пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі –Закон „Про ПДВ”), п. 1.6, п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р., ст. 3 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 р. № 1201-ХІІ (із змінами та доповненнями).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, приходить до наступного.
Постановою суду позовні вимоги задоволенні з підстав, котрі наведені вище в даній постанові. Колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а отже підстави для зміни або скасування рішення відсутні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної ДПІ позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2005 р. встановлені порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.2 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ” із-за не включення до складу податкових зобов’язань за грудень 2005 р. суми ПДВ у розмірі 2206000 грн. з вартості реалізованого підприємству ВАТ „Газавто”, відповідно до акту прийому-передачі векселів від 30.12.2005 р., простого векселя № 7432661022055 від 30.12.2005 р. на суму 11030000,00 грн. емітованого підприємством ДАХК „ЧСЗ”; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ” із-за віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду (грудень 2005 р.) суми ПДВ у розмірі 2988560 грн. з вартості придбаного крану „КОНЕ”, так як позивач не підтвердив факт подальшого використання крану в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності. Наведені обставини зафіксовані в акті перевірки № 2/23-700/33188230 від 03.03.2006 р., на підставі якого ДПІ прийняла податкові повідомлення –рішення: № 0000012370/0 від 13.03.2006 р. про зменшення позивачем суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 1050000 грн. у зв’язку з порушенням пп. пп. 7.2.1, 7.2.2 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ” зі змінами та доповненнями; № 0000022370/0 від 13.03.2006 р. про визначення до позивача суми податкового зобов’язання за платежем: ПДВ в сумі 2067123 грн. та штрафні санкції в сумі 1653698 грн. за порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” ( № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями).
З матеріалів справи також вбачається, що за результатами проведеної ДПІ позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2006 р. з врахуванням результатів попередньої позапланової виїзної документальної перевірки за грудень 2005 р. встановлені порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону „Про ПДВ” в частині не включення до складу податкових зобов’язань за грудень 2005 р. суми ПДВ у розмірі 2206000 грн. з вартості реалізованого підприємству ВАТ „Газавто”, відповідно до акту прийому-передачі векселів від 30.12.2005 р., простого векселя № 7432661022055 від 30.12.2005 р. на суму 11030000,00 грн., емітованого підприємством ДАХК „ЧСЗ”; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ” із-за віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду (грудень 2005р.) суми ПДВ у розмірі 2988560 грн. з вартості придбаного крану „КОНЕ” без документів, які підтверджують факт його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ЗАТ „МСЗ „Наваль”. Наведені обставини зафіксовані в акті перевірки № 2/23-700/33188230 від 03.03.2006 р., на підставі якого ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001282370/0 від 10.04.2006 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 2014299 грн. у зв’язку з порушенням пп. пп. 7.2.1, 7.2.2 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ” зі змінами та доповненнями; № 000127370/0 від 10.04.2006 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: ПДВ в сумі 63208 грн. та штрафні санкції в сумі 18962,4 грн. за порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ” ( № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями).
Приймаючи оспорювані повідомлення-рішення, а також не погоджуючись з судовим рішенням (доводи відповідача в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі співпадають), скаржник виходить з правової позиції, за якою: 1) операція з продажу векселя являється об’єктом оподаткування, 2) купуючи кран „КОНЕ” позивач отримує право на податковий кредит лише в разі, коли зразу ж документально підтвердить подальше використання крану в оподатковуваних операціях.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що наведена вище правова позиція скаржника не відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, про що правомірно відзначив в оскаржуваному рішенні і суд першої інстанції. Отже, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ” містить перелік операцій, які не являються об’єктом оподаткування ПДВ, а абзац 2 пп. 3.2.5 наведеної норми до таких операцій відносить операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (виключення, котрі наведені в пп. 3.2.5 не відносяться до предмету даного спору з врахуванням обставин справи та цим виключенням, з огляду на відсутність з боку сторін на них будь-яких посилань, правова оцінка не надається). Саме на пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ” посилався позивач, обґрунтовуючи правову позицію щодо правомірності своїх дій, з якою погодився і суд першої інстанції.
Судова колегія, вважаючи наведений вище висновок суду першої інстанції правомірним зазначає наступне.
Скаржник як суб’єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову під час розгляду даної справи, всупереч приписам ст. 71 КАС України, фактично не довів, чому саме він вважає вексель майном та відносить зазначену вище операцію з цим векселем до операцій, що є об’єктом оподаткування. Так, ДПІ, обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на приписи ст. 1 Закону „Про ПДВ”, яка надає визначення термінів та в п. 1.17 якої законодавець визначив, що термін „цінні папери” вживається в наведеному законі і розуміється у значенні, визначеному Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” (сторони правомірно вважають вексель цінним папером). Отже, п. 1.17 ст. 1 Закону „Про ПДВ” є відсильною нормою і для визначення значення, в якому цей закон вживає термін „цінні папери” слід звернутись до іншого, наведеного вище закону. Таким чином, посилання скаржника на Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон про оподаткування), який не регулює правовідносини щодо ПДВ, слід визначити правомірним. Але далі в своїй правовій позиції скаржник здійснює заміну понять та посилається на п. 1.6 ст. 1 Закону про оподаткування, котрий визначає в якому значенні вживається термін „товари”, а не термін „цінні папери”. При цьому, визначення значення терміну „цінні папери” законодавець надає в п. 1.4 ст. 1 Закону про оподаткування та визначає, що згаданий термін вживається в наступному значенні: „Цінний папір –документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери”. З огляду на викладене, наступні доводи скаржника суперечать вимогам чинного законодавства, законам логіки та їх (доводи) слід визнати хибними, а тому судова колегія не надає таким доводам правового аналізу.
Відтак, враховуючи, що докази визнання векселя таким, що не має вексельної сили в матеріалах справи відсутні, як не вбачається з наявної в матеріалах справи копії векселя і дефекту його форми (тобто вексель відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери і сторони з цього приводу не спорять), простий вексель № 7432661022055, емітований ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод” на користь позивача, у відповідності до приписів наведеного вище п. 1.4 ст. 1 Закону про оподаткування, засвідчує позику (борг) емітента перед позивачем в сумі 11030000,00 грн. і саме в цьому значенні, у відповідності до приписів п. 1.17 ст. 1 Закону „Про ПДВ”, вживається в наведеному законі. Таким чином, позивач, продаючи вексель № 7432661022055 ВАТ „Газавто”, фактично здійснив операцію з торгівлі борговими зобов’язаннями, що виникли перед ним у ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод”, а тому, згідно до приписів наведеного вище пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ” така операція не є об’єктом оподаткування. Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність дій позивача при здійсненні зазначеної вище операції є правомірним.
Аналогічно, відповідає вимогам чинного законодавства і висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача при здійсненні ним операції купівлі крану „КОНЕ. Так, скаржник не врахував приписи ч. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про ПДВ”, якою визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, наявний в матеріалах справи договір оренди майна (крана „КОНЕ”) № 123/6-01 від 09.01.2006 р. та розрахунок орендної плати по зазначеному договору свідчать саме про використання позивачем крану „КОНЕ” в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.
З огляду на викладене, доводи скаржника суперечать вимогам чинного податкового законодавства та до уваги судовою колегією не приймаються, а суд першої інстанції правомірно скасував оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
У х в а л и л а :
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 р. по справі № 6/210/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.
Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено протягом 5 днів з дня проголошення її вступної та резолютивної частини.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.