ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 12008/11

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 19.07.2010 року звернулася в суд з адміністративним позовом в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни за період з 01.01.2007 року по 31.05.2010 року.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано дії неправомірними, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.05.2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Нормами законів України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на її одержання. Відповідно Кабінетом Міністрів України затверджено механізм надання, порядок та джерело виплати по кожній категорії громадян у межах коштів передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Для виплати допомоги у збільшених розмірах необхідне внесення змін до вищезазначених Законів в частині збільшення видатків. Таким чином, керуючись нормами Бюджетного кодексу України та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік згідно яких розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а тому підвищення до пенсії позивачу призначено та виплачено вірно.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач громадянин України має статус дитини війни та, як вбачається з матеріалів справи, підвищення до пенсії дитині війни виплачувалось не у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими відповідно було зупинено та обмежено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 та 2008 роки відповідно, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведених рішень, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином нарахування та виплата підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни», повинно проводитись в 2007 році з 9 липня та в 2008 році з 22 травня.

Дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2009-2010 роки не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Таким чином, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України cуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10 березня 2010 року.

Цим Законом було встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п.3 ч.1 ст.18 КАС України виключено.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року та ЦПК України, відповідно до яких справи, пов’язані із соціальними виплатами, що підлягають розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства (пункти 1, 2 резолютивної частини зазначеного Рішення), визнано такими, що не відповідають Конституції України, а отже справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (в редакції до 07.07.2010 року).

Посилання відповідача на пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

Таким чином в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 18.07.2009 року включно слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду позивачем на чому наполягав відповідач.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 19.07.2009 року по 31.05.2009 року включно, з врахуванням виплачених сум.

Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата підвищення до пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2010 року у справі №2а-1387/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо ненарахування і невиплати в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 19 липня 2009 року по 31 травня 2010 року включно неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати і виплатити в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 19 липня 2009 року по 31 травня 2010 року включно з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                                       Д.М. Старунський

Судді                                                                                                                         В.М. Багрій

М.П. Кушнерик