УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 р.                                                                                  Справа № 64844/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:                                        Глушка І.В.

суддів:                                                             Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,-

  встановила:

В січні 2011 року позивач звернулася з позовом до відповідача про нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат.

Позивач посилалася на те, що вона є інвалідом ІІІ групи, захворювання якої пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2010 р. виплачувалась не у повному розмірі. Просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Оскаржуваною постановою позов задоволено. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів з управління є неможливим, оскільки застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги на

оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Законом, крім Закону про Державний бюджет України. Спірна допомога була отримана стороною позивача в 2010 році в розмірі встановленому постановою КМУ від 12.07.2005 року №562. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши  суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, захворювання якої пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням і відповідною довідкою.

Відповідно до довідки виданої відповідачем позивач в 2010 році отримала 90,00 грн., щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції зі змінами відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007) щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи виплачується в розмірі - чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Оскільки зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до цього діє редакція Закону, яка діяла до внесення змін до нього, а саме редакція від 09.07.2007 року відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи виплачується в розмірі - чотирьох мінімальних заробітних плат.

Однак всупереч вимог даної статті відповідач в 2010 році щорічну допомогу на оздоровлення виплачував в розмірах встановлених постановою КМУ від 12.07.2005 року №562, яка істотно зменшує розмір даної допомоги.

Колегія суддів вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2010 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,  суд –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28.01.2011 року у справі № 2а-194/11 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                      І.В. Глушко

Судді:                                                                                О.М. Довгополов

                                                                                В.В. Святецький