Справа №: 486/1891/24 Провадження № 1-кп/486/132/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року         м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відносно обвинуваченого  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, маючого інвалідність 3-ї групи, офіційно не працевлаштованого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про продовження строку тримання під вартою,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До суду від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 30.06.2025.

Клопотання обгрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, які існували при застосуванні запобіжного заходу, та менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам. Вказує, що ОСОБА_3  обвинувачується у тому, що, він, не маючи законних джерел прибутку, володіючи злочинними зв`язками із особами, які займаються незаконним виготовленням та збутом особливо небезпечних психотропних речовин та особами, які є наркозалежними, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного збагачення, обрав джерелом доходу діяльність, пов`язану із незаконним збутом на території м. Південноукраїнськ Миколаївської області особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, – PVP. На думку сторони обвинувачення на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3  на більш м`який не встановлено, не відпали та продовжують існувати передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики щодо дій ОСОБА_3 , наявність яких під час досудового розслідування встановлено відповідно до ухвали слідчого судді Южноукраїнського міського суду від 18.09.2024, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкодити провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор вважає, що обвинувачений  ОСОБА_3  може переховуватися від суду під тяжбою отримання покарання, оскільки обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна; незаконно впливати на свідків, які не допитані у суді, оскільки в ході досудового розслідування встановлено та допитано свідка ОСОБА_6 , який повідомив обставини, що мають значення для досудового розслідування, а тому у випадку не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_3 матиме змогу здійснювати вплив як на даного свідка, так і інших осіб із числа наркозалежних, які також допитані як свідки щодо протиправної діяльності ОСОБА_3 , який має досвід протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 307 КК України, яке перебуває на розгляді в суді, свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, джерело походження психотропних речовин не вказав; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_3 не пішов на співпрацю зі слідством, свою вину не визнав, джерело придбання психотропних речовин для подальшого їх продажу наркозалежним особам не вказав, збував психотропні речовини значній кількості осіб, свою протиправну діяльність здійснював систематично, сам вживає наркотичні засоби та психотропні речовини, не працевлаштований, офіційних доходів не має, тобто не взмозі самостійно забезпечити себе, міцних соціальних зв`язків не має, систематично вживає наркотичні засоби (психотропні речовини), у зв`язку з чим перебуває на обліку як наркозалежна особа, а відповідно має нестабільну поведінку та постійно потребує коштів на придбання психотропних речовин. Раніше він притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України та визнався винним судом, а також на даний час перебуває у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 307 КК України, яке перебуває на розгляді в суді, при цьому йому раніше вже обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 09.02.2023, був звільнений з-під варти 30.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, проте на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність у сфері незаконного обігу психотропних речовин, що свідчить про його стійку та цілеспрямовану протиправну діяльність. На думку сторони обвинувачення запобігти ризикам шляхом обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу не є можливим, у зв`язку з тим, що такі не є достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки, обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити, вважає, що ризики не відпали.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, про які зазначає прокурор необгрунтовані, наміру впливати на свідків не має, тому просив замінити йому запобіжний захід на більш м`який.

Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не має наміру впливати на свідків, не погодилася з ризиками, вказаними прокурором, вважає їх необгрунтованими, просила застосувати до обвинуваченого цілодобовий домашній арешт.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.09.2024 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до 16.11.2024 включно. В подальшому строк тримання під вартою був неодноразово продовжений.

Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, покарання за які передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також те, що останній офіційно не працює, відносно нього Південноукраїнським міським судом Миколаївської області розглядається кримінальне провадження за ч. 3 ст.307 КК України, може переховуватись від суду, здійснювати вплив на свідків, які перебувають під захистом відповідно до положень Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про обґрунтованість і доведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Також суд враховує, що нових ризиків прокурор не навів, проте з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не могли виникнути нові ризики. Суд вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цей час залишаються реальними та продовжують існувати. На даний час відсутні підстави вважати, що ризики, встановлені слідчим суддею, а саме ризик переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, відпали, а отже відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.

Будь-яких достатніх даних про зменшення чи відсутність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які існували під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, внаслідок чого існували б підстави для відмови прокурору в продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Жодних правових підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу судом також не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 217, 314-316, 331,336 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів по 22.08.2025 року включно, з можливістю звільнення під заставу в сумі 242 240 грн., за умови внесення якої залишити чинними обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, які були покладені на нього ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.05.2025.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Суддя:                                                                                         ОСОБА_1