ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 675/298/25

Провадження № 11-кп/820/521/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду

в складі:        головуючої – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря – ОСОБА_4 ,

з участю:        прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» та за допомогою власних засобів зв`язку кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року,

у с т а н о в и л а :

Цією ухвалою

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Молочанськ Токмацького району Запорізької області, зареєстрованому у АДРЕСА_1 , що проживає по АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, не працевлаштованому, раніше судимому:

- вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 23 травня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі;

- вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 25 вересня 2019 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 серпня 2025 року включно та визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.

Продовжуючи ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків та тяжких злочинів; ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати; більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти таким ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Як вбачається із клопотання, на розгляді Ізяславського районного суду Хмельницької області перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025244060000082 від 04 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та за № 12025244060000101 від 10 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року продовжено дію обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що 16 червня 2025 року закінчується дія запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , прокурором заявлене клопотання про продовження строків його тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник – адвокат ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просили оскаржувану ухвалу змінити та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, перебуває у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_8 , має тимчасові заробітки.

Вказані обставини, на переконання сторони захисту, дають підстави застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має розцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.

Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як убачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків та тяжких кримінальних правопорушень. Зважаючи на те, що у справі не з`ясовані усі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати.

Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись суддею. При цьому, був допитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому суд першої інстанції врахував, що підстави, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, продовжують існувати вищенаведені ризики.

Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.

Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для продовження йому найсуворішого запобіжного заходу, на увагу суду не заслуговують, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Нечипорук та Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Із матеріалів провадження вбачається, що причетність ОСОБА_6 до інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами, зокрема даними: протоколу прийняття заяви від 10 лютого 2025 року, протоколу проведення обшуку від 12 лютого 2025 року, висновку експерта № СЕ-19/123-25/2556-БЛ від 24 лютого 2025 року, висновку експерта № СЕ-19/123-25/2694-НЗПРАП від 21 лютого 2025 року, протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 27 лютого 2025 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 27 лютого 2025 року, інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.

Разом з тим, на даному етапі провадження суд не вирішує питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого усіх ознак складу кримінального правопорушення, з огляду на те, що обставини вчинення ним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, зібраними під час досудового розслідування.

Матеріали, додані прокурором в обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

А тому, питання щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушення, що йому інкримінуються, підлягають з`ясуванню в процесі досудового розслідування та судового розгляду.

Доводи апелянтів про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, перебуває у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_8 , має тимчасові заробітки, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказані обставини не є беззаперечною підставою, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного підозрюваному запобіжного заходу, оскільки наведене враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема: тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, фактичними обставинами кримінального провадження, суворістю можливого покарання, які стали підставою для задоволення клопотання слідчого.

Що ж стосується доводів сторони захисту про необхідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Так, колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження та не встановлено підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, унеможливить запобігання існуючим ризикам, оскільки обвинувачений не перебуватиме під наглядом правоохоронних органів та зможе переховуватись від суду, впливати на свідків, а також продовжити кримінально протиправну поведінку.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.

Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422, 4221 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 серпня 2025 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника – адвоката  ОСОБА_7 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча:         ОСОБА_1

Судді:         ОСОБА_2

        ОСОБА_3