У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1

         Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2005 року

                            ОСОБА_1,

уродженця і мешканця м. Дніпропетровськ,

судимості не має в силу ст. 89 КК України,

засуджено:

         - за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;

         - за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі.

         Як визнав суд першої інстанції, 29 травня 2003 року, приблизно о першій годині, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_2, засудженим за цей злочин 27 травня 2004 року, біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-2107 державний номерний знак        НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 5590 грн., що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

         Крім того, 13 квітня 2004 року, ОСОБА_1 у особи, невстановленої слідством, у м. Дніпропетровську, незаконно, без мети збуту придбав 31,2 г наркотичного засобу (макової соломки), котрий незаконно зберігав за місцем свого проживання.

         Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року апеляцію ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Новомосковського міськрайонного суду від 5 грудня 2005 року змінено.

         Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ст. 289 ч. 3 та ст. 309 ч. 1 КК України - на чотири роки позбавлення волі.

         У касаційному поданні прокурора поставлено питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки апеляційна інстанція необгрунтовано пом'якшила покарання ОСОБА_1, застосувавши ст. 69 КК України.

         Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, колегія суддів знаходить їх такими, що підлягають задоволенню.

         Висновок суду, щодо доведеності винності ОСОБА_1, правильності встановлення фактичних обставин справи у поданні не оспорюється.

         Прокурор також не оспорює обгрунтованість призначення судом першої інстанції ОСОБА_1 міри покарання у виді позбавлення волі.

         Проте, як убачається зі справи, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 289 КК України, не призначив додаткове покарання - конфіскацію майна, яка передбачена санкцією цієї статті.

         Апеляційний суд, перевіряючи законність постановленого щодо ОСОБА_1 рішення, всупереч вимогам ст. 365 КПК України не усунув допущену помилку.

         Крім того, суд апеляційної інстанції застосував ст. 69 КК України лише до основного виду покарання і нічого не вказав про незастосування додаткового покарання - конфіскації майна.

         З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду в частині призначення покарання не можна визнати законною.

         Колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції на ігнорування роз”яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, і зокрема у п. 17 вказаної постанови.

При новому апеляційному розгляді суду слід усунути вказані недоліки, а також звернути увагу на інші доводи, наведені у касаційному поданні прокурора і прийняти законне рішення.

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

         Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

С у д д і:

Кравченко  К.Т.                            Самелюк  П.О.                     Скотарь  А.М.