Справа №11- 529 / 2006 р.                             Головуючий у 1 інстанції Труш В.О.

ч. 1 ст.296 КК України                                     Доповідач Хлапук Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

6 жовтня 2006 року

Колегія суддів судової палати апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І., суддів Польового М.І., Силки Г.І., з участю прокурора Смолюка Б.С., законного представника засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на постанову Любешівського районного суду від 9 вересня 2005 року, якою кримінальна справа про обвинувачення за ч.1 ст.296 КК України ОСОБА_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого Любешівським районним судом 10.05.2005 року за ч.1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням протягом 1 року, -закрита на підставі п.п. „а", „є" Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію".

встановила:

ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що біля 2 год. 27 березня 2005 року в дворі будинку АДРЕСА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських спонукань вдарив ОСОБА_2 палицею по лівій руці, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця.

Постановою Любешівського районного суду від 9 вересня 2005 року при попередньому розгляді справу щодо ОСОБА_3 по даному обвинуваченню була закрита згідно п.п. „а", „є" Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію".

Вважаючи дану постанову незаконною, потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції на неї вказує, що суд не вправі був закривати справу за амністією без проведення судового слідства по справі та врахування того, що    ОСОБА_3 відбував покарання за вироком Любешівського районного суду від 10 травня 2005 року. Вважає, що разом з обвинуваченим за даний злочин повинні відповідати і інші особи. Просить вищевказане рішення суду скасувати, направивши справу на додаткове розслідування.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_1 в своєму запереченні на апеляцію вважає постанову суду законною і прохає залишити її без зміни.

Заслухавши доповідача, який доповів суть справи, доводи апеляції, пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка її підтримала, законного представника засудженого ОСОБА_1, що заперечила проти неї, міркування прокурора про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 1 пп. „а", „є" Закону України від 31 травня 2005 року „Про амністію" звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають неповнолітні особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи засуджені за вчинені до прийняття цього Закону умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п"яти років. Таке звільнення, як вказано у ст. 9, п. "г" ст.7 цього Закону, не допускається, якщо винна особа заперечує проти цього, або якщо вона вчинила новий злочин під час іспитового строку чи відстрочки виконання попереднього вироку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обвинувачувався за ч.1 ст.296 КК України, якою передбачено максимальне покарання - обмеження волі на строк до п"яти років. До початку судового розгляду підсудний подав письмову заяву з проханням звільнити його від відповідальності за вчинений злочин згідно акту амністії та документи, що підтверджують його право на таке звільнення: про неповнолітній вік на момент вчинення злочину, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Його засудження 10.05. 2005 року за ч.1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням протягом 1 року за вчинений 8 грудня 2004 року злочин, не є перешкодою для застосування до ОСОБА_3 Закону „Про амністії" від 31.05.2005 року щодо злочину, скоєного 27.03.2005 року.

Кримінальну справу щодо вищевказаного підсудного закрито провадженням згідно акту амністії на попередньому судовому розгляді у відповідності з ст. 237, 244, 248 КК України, тому посилання апелянтки на не проведення судового слідства не ґрунтуються на вимогах закону.

Не підлягає до врахування твердження потерпілої про необхідність направлення справи   на   додаткове   розслідування   для   притягнення   до кримінальної відповідальності інших осіб, оскільки, у відповідності з ст. 275 КК

 України розгляд справи проводиться  тільки щодо підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати -

ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду від 9 вересня 2005 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.