Справа: 22ц-930/0б                                                                         Головуючий у І інстанції Лапін О.Ф.

Категорія: спори про стягнення аліментів                                         Доповідач: Мудренко Л.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року                                                                         М.Луцьк

Колегія суддів судової палати   у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -           судді Мудренко Л.І.

суддів             -          Данилюк В.А., Карпук А.К.

при секретарі-        Грицюк О.П.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року,

встановила:

1 серпня 2006 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. Вимоги обґрунтовувала тим, що згідно постанови Ковельського міського суду від 10.11.1998 року відповідач зобов'язаний був сплачувати в її користь аліменти на утримання дочки по 1/4 частині всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 26 жовтня 1998 року і до її повноліття, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Однак з часу присудження аліментів відповідач свої зобов'язання виконував несистематично та, посилаючись на безробіття, в мінімальному розмірі. Дитина проживає разом з нею, перебуває на її утриманні, часто хворіє. Їй одній утримувати дитину важко. Відповідач, маючи доходи від підприємницької діяльності, спроможний сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі. Просила суд визначити розмір аліментів, що стягуються з відповідача в її користь на утримання дочки у твердій грошовій сумі 250 грн. щомісячно.

В процесі розгляду справи позивач змінила позовні вимоги і просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 160 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року позов задоволено. Постановлено змінити розмір аліментів, визначених постановою Ковельського міського суду від 10.11.1998 року. Стягувати з ОСОБА_1, 1972 року народження, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, на користь ОСОБА_2, мешканки АДРЕСА_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_3, в твердій грошовій сумі -  160 грн.  щомісячно,  з  дня  набрання  рішенням  законної сили  та продовжуючи до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на незаконність рішення суду в зв'язку з порушенням норм процесуального права, просить змінити дане рішення та визначити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дитини, у твердій грошовій сумі щомісячно по 250 грн.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду - скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Є необхідність постановления нового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надає, аліменти, присуджені на утримання доньки, сплачує несистематично і в мінімальному розмірі, враховуючи матеріальне становище сторін та здоров'я дитини. При цьому суд керувався нормами ч.1 ст.192 СК України,

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивач заявляючи вимоги про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, фактично просила змінити спосіб виконання аліментного зобов'язання - розмір аліментів у частці від заробітку змінити на розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Зміна способу сплати аліментів чинним законом не передбачена.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч.1 п.4, 314, 316, 319 ЦПК України, на підставі ст. 192 СК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду від  10 серпня 2006 року в даній справі скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.