Справа № 2/0124/289/2012 р .
ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
«06» березня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю :
позивача ОСОБА_3
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики разом із встановленим індексом інфляції і трьох процентів річних та процентів за користування позикою ,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим із зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства і просила суд :
- Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики, укладеним 19 червня 2008 року, разом із трьома процентами річних , відсотками за користування сумою позики і встановленим індексом інфляції в розмірі 13867 гривень 30 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами 19 червня 2008 року в усній формі був укладений договір позики на суму 7000 гривень зі строком повернення суми позики 19 листопада 2008 року суми в розмірі 8000 гривень. Проте свого обов’язку позичальник не виконав, суму боргу за договором не повернув дотепер.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 наполягав на задоволенні позовних вимог з викладених підстав.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового розгляду була оповіщена у встановленому законом порядку.
Ураховуючи, що позивач не заперечував проти вирішення справи на підставі наявних доказів за відсутності відповідача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. ст. 224 - 226 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази під час заочного розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з таких підстав.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
19 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в усній формі був укладений договір позики, за яким позикодавець ОСОБА_3 передав у власність позичальника грошові кошти в розмірі 7 000 гривень, а позичальник зобов’язався повернути позикодавцеві 8000 гривень 19 листопада 2008 року.
У відповідністю з вимогою ч. 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення в усній формі договору позики та його умов позивачем була надана розписка від 19 червня 2008 року(а.с.4).
При цьому відповідач у порядку, передбаченому статтею 1051 ЦК України, не оспорював договір позики з тієї підстави, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У частині 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого саме роду та такої саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На час вирішення справи сума позики позикодавцеві не повернута, письмових доказів на підтвердження протилежного суду не надано, зважаючи на таке, ця сума підлягає стягненню із відповідача.
Окрім основної суми боргу, у відповідністю з положеннями ч. 2 статті 625 ЦК України підлягає стягненню сума трьох процентів річних від простроченої суми за період з 19 листопада 2008 року по 16 листопада 2011 року та сума інфляції за цей же період, які становить 718 гривень 68 копійок та 2440 гривень відповідно, отже розрахунки надані позивачем є помилковими та не відповідають встановленої методики розрахунку сум відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
Підстав для стягнення із відповідачки суми процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2347 гривень, яка розрахована позивачем, суд не знаходить, оскільки це протиричить положенню Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Так ч.ч.1,3 ст.5 цього Закону передбачають, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Позивач не надав суду доказів наявності у нього відповідної ліценції щодо права здійснювати кредитні операції.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представника позивача, заочно з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 625, 1046, 1049 ЦК України , ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212 - 215, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики разом із встановленим індексом інфляції і трьох процентів річних – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму боргу за договором позики, укладеним 19 листопада 2008 року в розмірі 8000(вісім тисяч) гривен, разом із трьома процентами річних в розмірі 718(сімсот вісімнадцять) гривень 68 копійок та встановленого індексу інфляції в розмірі 2440(дві тисячі чотириста сорок) гривень, а всього 11158 (одинадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) гривень 68 копійок.
В решті позовних вимог – відмовити.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Роз’яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги позивачем, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання позивачем апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Савранська