УКРАЇНА АПЕЛЖЦЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-3946/06 р. Головуючий у першій інстанції Гусев О.Г.
Категорія-__ Доповідач Левенець Б.Б.
УХВАЛА ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кварталової A.M., Плавич Н.Д.
при секретарі - Кодінцевої С.В. за участі позивачки ОСОБА_1, ії представника адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_5 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою і уточненнями до неї, в обгрунтування якої зазначила, що прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3, виступаючи 29 квітня 2004 року на зборах-семінарі нотаріусів Одеської області оприлюднив відомості, які були викладені у письмовому зверненні гр. ОСОБА_5 від 24.03.04р. до прокурора Одеської області. Просить визнати відомості, викладені в заяві гр. ОСОБА_5 і оприлюднені ОСОБА_3 на зборах нотаріусів 29.04.04р., а саме: "Я стала жертвою шахрайської афери людей, котрих інакше як мерзотниками не назвеш. І що більш всього вражає, участь у злочині, метою якого стало заволодіння протиправними методами моєю квартирою, людини, яка в позовній заяві названа нотаріусом", а також факт оприлюднення цих відомостей в контексті виступу такими, що не відповідають дійсності, ганеблять її честь, гідність та ділову репутацію, зобов"язати прокуратуру Одеської області на черговому семінарі нотаріусів Одеської області спростувати вищезазначені відомості, стягнути з ОСОБА_3 25 000 грн. грошової компенсації за спричинену моральну шкоду (а.с.4-5, 31,59-61)
Відповідачі і третя особа проти позову заперечували.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційному суді, позивачка та ії представник підтримали доводи скарги, яку попросили задовольнити. Відповідачі і третя особа заперечували проти скарги, яку попросив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхілити, рішення суду першої інстанції залишити без змін за таких підстав.
Правовідносини, що склались між сторонами мають бути врегульовані за вимогами ЦК України в редакції Закону від 2003 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, яка приймає участь в справі як третя особа 24 березня 2004 року підписала і направила звернення в прокуратуру в якому містяться наступні відомості"Я стала жертвою шахрайської афери людей, котрих інакше як мерзотниками не назвеш. І що більш всього вражає, участь у злочині, метою якого стало заволодіння протиправними методами моєю квартирою, людини, яка в позовній заяві названа нотаріусом".
Суд першої інстанції встановив, і ця обставина не оспорюється сторонами, що
ОСОБА_5 24.03.04р. звернулась до правоохоронних органів(районної і обласної прокуратури) із заявою в якій повідомляла про порушення законів діями осіб, зазначених нею у зверненні(а.с. 6), і вимагала поновлення законності. Такі дії ОСОБА_5, на думку колегії суддів, не може бути визнано поширенням стосовно цих осіб відомостей, спростування яких має відбуватись в порядку, встановленому ЦК України, незалежно від заходів, яких вживають ці органи для з"ясування дійсних обставин.
Як видно із протоколу, порядок денний зборів нотаріусів 29.04.04р. передбачав виступ представника обласної прокуратури ОСОБА_3 з питань стану та заходів дотримання житлових прав громадян нотаріусами Одеської області.(а.с. 44-45)
Як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді позивачка та ії представник не заперечували того, що відповідач на засіданні нотариусів не повідомляв фактичних даних щодо фактів протиправних дій позивачки по заволодінню квартирою ОСОБА_5, проте оприлюднення вищевказаного оспорюваного тексту із заяви ОСОБА_5 вважають таким, що завдали шкоди честі, гідності, ділової репутації позивачки.(а.с. 104-106, 181)
Як видно із оспорюваного позивачкою тексту із заяви ОСОБА_5 в прокуратуру, протоколу наради державних та приватних нотаріус Одеської області від 29.04.04р., відомості, викладені в заяві і зазначені в протоколі, як зміст виступу відповідача не містять фактичних даних(повідомлень) стосовно позивачки. (а.с. 4-6, 44-47) Доказів того, що виступи на цій нараді, окрім протоколу, фіксувались іншим шляхом або веденням стенограми до суду не надано, не встановила наявності таких і колегія суддів.
Відомості про те, що позивачка діючи як нотаріус посвідчила доручення і угоду, які оспорює ОСОБА_5 в судовому порядку і зазначила у своєму зверненні у прокуратуру, відповідають дійсності і цього сторони не заперечують.
Судом не встановлено наявності умислу з боку ОСОБА_3 на поширення відомостей, які можуть принижувати честь, гідність та ділову репутацію позивачки. Критична оцінка відповідачем певних фактів та недоліків, які мали місце, не може визнаватись відомостями, що порочать особу і можуть бути спростовані в порядку, передбаченому ст. 277 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" від 1992 року, висловлювання, які не містять фактичних даних, за винятком наклепу чи образи, визнаються оціночними судженнями і не підлягають спростуванню і доведеності їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які сприйняли виступ ОСОБА_3 як повідомлення останнім відомостей, що ганеблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 цих висновків суду першої інстанції не спростовують, не підтверджуються іншими доказами по справі, тому відхилені судом першої інстанції обгрунтовано.
Оцінюючи ці факти в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку не мало місце поширення відомостей, які б містили фактичні дані щодо позивачки і могли бути визнані як такі, що принижували(порочили) честь, гідність або ділову репутацію позивачки, про спростування яких був пред'явлений позов, оскільки за змістом ст.ст. 17 ч. 2, 20, 277, 299 ЦК України та виходячи із роз'яснень даних у п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 p. N "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (зі змінами, внесеними до цього пункту постановою від 4 червня 1993 p. N 3), звернення громадянина до правоохоронного органу, уповноваженого розглядати скаргу, за захистом прав, які вважає порушеними, у тому числі пояснення сторони до суду під час розгляду справи, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей. Тому, враховуючи й те, що об"єктивних доказів, які б свідчили про поширення відповідачем фактичних даних, які можуть бути визнані такими що ганеблять честь, гідність або ділову репутацію позивачки серед інших осіб, не встановлено, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 303 ч.І ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Колегія суддів відмічає, що хоча про це і не зазначено в апеляційній скарзі, але розглядаючи вказану цивільну справу, суд першої інстанції мав притягнути і не притягнув до участі в справі орган Державного Казначейства України, оскільки позивачкою були заявлені вимоги щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди завданої прокурором при виконанні ним службових обов'язків. Цього суд першої інстанції не зробив. Проте, рішення суду першої інстанції є правильним по суті спору, а тому не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317,319 ЦПК
України, судова колегія,
УХВАЛИЛА.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.