УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4424/06 р.                                           Головуючий у першій інстанції - суддя Буран О.М.

Доповідач: суддя Левенець Б.Б. УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів: Галушко Л.А., Кварталової A.M.

при секретарі - Кодінцевій С.В., за участі ОСОБА_1, ії представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07.02.2006 року по справі за позовом Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про знесення самовільного будівництва та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_4 до Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, ОСОБА_1 про визнання права власності на встановлену огорожу та усунення перешкод в користуванні при будинковою територією,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2006 року за заявою ОСОБА_4 забезпечений позов шляхом заборони Малиновській райадміністрації м. Одеси, Південному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню МО України, квартирно-ексшгуатаційному відділу м. Одеси вчиняти дії по демонтажу металевої огорожі біля квартири заявника АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 4)

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала скаргу в якій попросила скасувати забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т. 2 а.с. 4)

В судовому засіданні апелянт та ії представник, представник будинкоуправління підтримали доводи апеляційної скарги, яку попросили задовольнити. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти скарги заперечував.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково за наступних підстав.

Оскаржуєма ухвала за заявою ОСОБА_4 постановлена 07 лютого 2006 року, позовну заяву ОСОБА_4 подав 22 лютого 2006 року, про що свідчить штамп суду про її прийняття(а.с. 4,14)

Як видно із матеріалів справи, вимоги, що розглядаються судом першої інстанції не містять посилань на порушення права інтелектуальної власності.

Згідно до ч. 4 ст. 151 ЦПК України, за заявою заінтересованої особи, суд може забезпечити позов до подання позовної заяви лише з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. Розширеному тлумаченню ця норма не підлягає. Інших підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви ЦПК України не містить.

Цих вимог процесуального закону суд першої інстанції не врахував, тому оскаржуєму ухвалу не можна визнати законною і обгрунтованою, вона підлягає скасуванню.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_4, предметом позовних вимог є визнання права власності на самовільно встановлену ним огорожу біля вікон, якою відокремлено частину земельної ділянки, яка не належить позивачу ОСОБА_4 на час розгляду скарги апеляційним судом (а.с. 14-16) При цьому будь-якіх рішень, або дій спрямованих на демонтаж цієї огорожи з боку органів державної влади не встановлено, цього не заперечував і позивач ОСОБА_4.

Відповідно до ч. З ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії судового розгляду, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_4 може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, позивач до суду не надав, не встановлено таких і в судовому

2

засіданні, тому заявлене ОСОБА_4 клопотання про забезпечення      позову      вказаним      ним      шляхом задоволенню не підлягає.

Згідно до вимог ст. 320 ЦПК України, апеляційний суд може постановити окрему ухвалу у випадках і порядку, встановлених ст. 211 цього Кодексу, а також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції

Колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для винесення окремої ухвали на адресу суду першої інстанції, при цьому враховує, що повідомлення заявника про службове підроблення може бути ним спрямовано до районної прокуратури Малиновського району м. Одеси з метою проведення відповідної перевірки.

Підстав для передачи справи до іншого суду не встановлено, тому в задоволенні клопотання апелянта в цій частині слід відмовити, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи у тому ж складі суду. Такий висновок колегія суддів обґрунтовує змістом ст.21 ЦПК України і роз"ясненнями, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по перший інстанції", оскільки постановленою ухвалою провадження в справі не закінчувалось.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхілені.

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 315,317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2006 року скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по демонтажу металевої огорожі біля квартири заявника АДРЕСА_1 - відмовити.

Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня її проголошення.

Головуючий

Судді