УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-5429/2006 p. Головуючий у першій інстанції Фабіжевський С.А.
Категорія- Доповідач Левенець Б.Б.
УХВАЛА ЇМ "ЯМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі: •
головуючого - ЛевенцяБ.Б.
суддів - Галушко Л.А., Кварталової A.M.
при секретарі - Кодінцевої С.В. за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою і уточненнями до неї (а.с. 2, 44), в обгрунтування якої зазначив, що є власником 1/2 частини домоволодіння і земельної ділянки за АДРЕСА_1, співвласницею іншої частини домоволодіння і земельної ділянки є його донька ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_2, яка є власником домоволодіння АДРЕСА_2, самовільно побудувала сараї в порушення норм і правил, не обладнала водостоки, внаслідок чого, дощова вода заливає земельну ділянку позивача, самовільно обладнала вигрібну яму, яка створює загрозу зараження колодязю, розташованого на ділянці позивача, самовільно захватала частку земельної ділянки шириною 10-15 см. і довжиною 10 м.. Враховуючи вищевикладене, позивач просить зобов"язати позивачку усунути вказані порушення і обладнати тверду загороду, обклавши її камінням.
Відповідачка позов заперечувала.
Третя особа ОСОБА_3 подала до суду заяву в якій заявила, що покладається на розсуд суду і попросила розглянути справу без її участі(а.с. 55)
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2006 року позовні вимоги задоволені частково, зобов"язано відповідачку засипати вигрібну яму, що розташована поруч з межею ОСОБА_1 на відстані 80 см. з північної частини його ділянки, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції підтримав доводи скарги.
Відповідачка та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що в справі є докази(а.с 74-77), до суду не прибули, надіслали заяви в якіх попросили розглянути справу без їх участі, при цьому третя особа ОСОБА_3 підтримала скаргу позивача.
За таких обставин, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка осіб, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог позивачки, заперечень відповідача і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу скаргу слід задовольнити частково за наступних підстав.
Згідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.
За змістом вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник(співласник) земельної ділянки може вимагати усунення будь-якіх порушень його прав на земелю навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Ст. 106 ЗК України встановлює, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно до вимог ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, який має містити план земельної ділянки після встановлення її меж у натурі.
Відповідно до роз"яснень, що містяться в п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", суди розглядають справи за спорами про м%жі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників згідного вимог ст. 158 ЗК України. Спори щодо додержання правил добросусідства -обов'язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), -розглядаються судами відповідно до статей 103 - 109 ЗК України.
Цих вимог законодавства і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд першої інстанції не врахував, задовольнив позовні вимоги в частині обов"язку відповідачки засипати одну зливну яму, не з"ясувавши правовідносин, що виникли між сторонами, інші позовні вимоги фактично не розглянув, а справу вирішив із посиланням на Закон України "Про власність".
Так суд першої інстації не встановив, чи є позивач власником(співласником) земельної ділянки, розташованої за АДРЕСА_1, відповідних доказів не досліджував. Зазначаючи, що сараї, знесення яких вимагав позивач, розташовані на межі ділянки, що належить ОСОБА_3 доказів підтверджуючих такий висновок не досліджував і не зазначив. Доводів позивача, що він є співласником не тільки будівлі, а і земельної ділянки в цілому не спростував.
3"ясування належності позивачу ідеальної(реальної) долі у власності на вказане домоволодіння і земельну ділянку з урахуванням вимог ст. 86, п. "в" ч. 2 ст. 89 ЗК України має значення для правильного висновку про наявність(відсутність) порушень права позивача як землекористувача. Встановивши межі земельних ділянок за правовстановлюючими документами та порівнявши їх з фактичними, можливо зробити висновок щодо обгрунтованості заявлених вимог позивача про порушення межі земельних ділянок, відповідності Закону розташування відповідачкою двох сараїв, двох вигрібних ям. Копії правовстановлюючих(земельно-кадастрових) документів мають бути долучені до справи не лише з метою обгрунтування законності рішення суду першої інстанції, а і для можливості вищим судовим інстанціям перевірити правильність прийнятого судового рішення.
Вказані документи та докази в матеріалаї справи відсутні, як видно із протоколу судового засідання суд першої інстанції їх не досліджувавше. 53-54, 57-58), а рішення місцевих органів влади про передачу земельних ділянок у власність позивачу та третій особі та виїзд суду на місце проживання сторін для огляду земельних ділянок(а.с. 16,17), на які послався суд першої інстанції не містять цих відомостей, і не дають можливості для законного і обгрунтованого висновку щодо наявності чи відсутності порушення прав землекористувача.
Із висновку працівника бюро технічної інвентаризації, акту обстеження земельних ділянок від 07.07.04р.(а.с.5-7, 10,11, 48) вбачається, що позивач Нітяговський і третя особа ОСОБА_3 є співласниками земельної ділянки 0,085 - 0,086 га. та розташованого на ній домоволодіння, а виділення із спільного майна часток не проводилось.
Висновок суду першої інстації про належність позивачу земельної ділянки 0,04га. і через це відмову в задоволенні його вимог про визначення межі земельним ділянок, знесення самовільних будівель побудованих відповідачкою та відновлення меж земельних ділянок не можна визнати обгрунтованим.
Як вбачається із матеріалів справи(ах.б) на суміжну земельну ділянку на якій розташовані будівлі відповідачки, знесення яких вимагає позивач як самовільних, генплан відсутній взагалі. За підтвердження таких обставин, суд мав вирішити питання про притягнення до участі в справі відповідного землевпорядного органу(органу місцевої влади), в залежності від належності земель селища в якому проживають сторони, до відома яких належить складання земельно-кадастрової документації на спірні земельні ділянки. Коли для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, суд має вирішити питання про призначення експертизи з додержанням вимог процесуального закону.
Саме ці недоліки зазначала колегія суддів апеляцйного суду в ухвалі від 22 листопада 2005 року(а.с.41) повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно до вимог ч. 2 ст. 311 ЦПК України, висновки і мотиви з яких скасовані рішення є обов"язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Проте останнім ці недоліки не усунені, що перешкоджає колегії суддів досліджувати докази та обставини, що не були досліджені судом першої інстанції.
Таким чином має місце порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції не розглянув заявлених позовних вимог, вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із спрямуванням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід врахувати вищезазначене і розглянути справу відповідно до вимог матеріального і процесуального закону.
Керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, 309, п.4, 5 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК
України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2006 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: