Справа №22-ц-727/12 20.03.2012 20.03.2012 20.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-727/12 Суддя суду 1-ї інстанції – Тустановський А.О.
Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2012 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Шолох З.Л.,
суддів: Самчишиної Н.В., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Крамаренко Л.С.,
за участю:
позивача – ОСОБА_3,
представника позивача – ОСОБА_4,
представників відповідача – Ніколенко Г.Д., Алєксєєва Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області
від 21 грудня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до фермерського господарства «Юлиана» Веселинівського району Миколаївської області (далі – ФГ «Юлиана») про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього та зобов’язання повернути земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А:
15 вересня 2011 року ОСОБА_3 пред’явив зазначений позов, мотивуючи вимоги тим, що 12 грудня 2005 року між ним та СТОВ «Мрія» був укладений договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 6,35 га, розташованої в межах Луб‘янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Згідно з умовами договору передбачалась передача земельної ділянки в оренду строком на 5 років, яка повинна була здійснюватися у десятиденний строк після цього договору за актом приймання-передачі.
Вказував, що пункти 5, 9, 16, 26, 28-32 оскаржуваного договору, в яких повинні бути зазначені істотні умови, викладені не повно, неправильно або всупереч Закону України «Про оренду землі». Крім того, до договору оренди землі не долучені план-схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а акт приймання-передачі об’єкта оренди не містить дати цієї дії.
02 лютого 2009 року між ним та ФГ «Юлиана», яка стала правонаступником СТОВ «Мрія» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки. Позивач зазначав, що оскільки СТОВ «Мрія» було ліквідовано, то дія договору оренди припинилася, а тому додаткова угода є незаконною.
Також позивач наголошував, що як договір про оренду земельної ділянки, так і додаткову угоду до нього підписувала його мати, а не він.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду до нього та зобов’язати ФГ «Юлиану» повернути йому спірну земельну ділянку.
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач подав на рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення суду скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки договір оренди земельної ділянки є таким, що не відповідає ст.ст.13, 14 Закону України «Про оренду землі», так як укладений не уповноваженою особою.
Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення районного суду залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд І інстанції виходив з того, що зміст укладеного договору оренди землі відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі». Як позивач, так і відповідач протягом 6 років виконували умови цього договору, таким чином визнаючи його зміст, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з встановленими судом І інстанції обставинами та правовідносинами, його висновками щодо них та результати вирішення справи вважає законними та обґрунтованими.
Згідно з ст.ст.14,18 Закону України «Про оренду землі» (далі – Закон) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до вимог ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Ст.15 Закону встановлює умови договору оренди землі. Частина друга цієї статті передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закон, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Частина друга статті 241 ЦК України регламентує, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач 12 грудня 2005 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №097902 уклав з СТОВ «Мрія» договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Зазначена земельна ділянка має площу – 6,35 га, розташована в межах Луб‘янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та має цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пункт 37 зазначеного договору передбачає можливість припинення договору у разі ліквідації юридичної особи (а.с.6-7,9).
В 2008 році СТОВ «Мрія» припинило свою діяльність шляхом поділу на 3 фермерські господарства, одним з яких є ФГ «Юлиана» (а.с.36-40).
23 січня 2009 року засновниками СТОВ «Мрія» було затверджено розподільчий баланс та акт про передачу права на оренду земельних ділянок з зазначенням повних прізвищ, імен та по батькові кожного орендодавця та розміру земельної ділянки (а.с.75-83). 28 січня 2009 року було проведено державну реєстрацію ФГ «Юлиана», як правонаступника СТОВ «Мрія» (а.с.32-35).
Після цього 02 лютого 2009 року ФГ «Юлиана» уклало з позивачем додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, в якій виклало в новій редакції назву орендаря, нормативну грошову оцінку ділянки, строк дії договору та розмір орендної плати (а.с.8).
За таких обставин суд І інстанції правильно визначив, що не має підстав для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього, оскільки сторонами в договорі були узгоджені всі його істотні умови і протягом 6 років відбувалося його виконання.
Районний суд у повній мірі дослідивши обставини справи, вірно зазначив, що якщо позивача на даний час не влаштовують якісь умови договору, то у нього є можливість звернутися до відповідача з пропозицією про внесення до них змін.
Твердження апелянта про те, що договір є припиненим, оскільки відбулася ліквідація попереднього орендаря, а тому є недійсною додаткова угода, є хибним, оскільки, як було з’ясовано у судовому засіданні СТОВ «Мрія» припинило свою діяльність шляхом поділу на 3 господарства, а не шляхом ліквідації.
Щодо відсутності невід’ємної частини договору оренди земельної ділянки, а саме: плану-схеми земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), то зазначена обставина, на думку колегії суддів не призвела до порушення прав позивача як у 2005 році, так і зараз, оскільки, як свідчать матеріали справи, місцерозташування земельної ділянки визначено державним актом на право власності на земельну ділянку. Ніхто протягом дії названого договору не оспорював розмір ділянки, її розташування та межі. А отже, відсутність зазначених документів при укладенні договору оренди, ніяким чином не відобразилося на взаємовідносинах сторін договору.
Що стосується доводу позивача про те, що спірний договір та додаткова угода до нього підписувалися не ним, а його матір‘ю, то з урахуванням ст.241 ЦК України цей довід є непереконливим, оскільки після укладення договору позивач схвалив його, передавши земельну ділянку орендарю, а натомість протягом 6 років отримував від нього орендну плату за користування нею.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді