Справа №  2/0537/4/2012   р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

            14 березня 2012 року  Олександрівський  районний суд Донецької області

           в складі : головуючого-                      судді Щербак Ю.В.,

                             при секретарі                      Осадчій Л.В.,

за участі :

позивача –ОСОБА_1,

представника позивача –адвоката ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

представника відповідача –ОСОБА_4,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Олександрівка цивільну справу за позовом      ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про  внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,

                                                                   В С Т А Н О В И В :

           Позивач   звернувся до суду, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_5, після смерті якого залишився спадок у вигляді 1\2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 Олександрівського району Донецької області та надвірними побудовами і спорудами.

          На час відкриття спадщини  він проживав разом із спадкодавцем , про що свідчить його прописка. Після смерті батька він  вступив в управління та володіння спадковим майном, постійно проживав в будинку разом з матір`ю –ОСОБА_3, тому він фактично прийняв спадщину як спадкоємець першої черги.

          Оформленням права на спадщину займалась його мати, але він був певним, що набув право на  частину спадкового майна. Перевіряючи цю обставину, йому стало відомо, що мати оформила  спадщину на себе.

          На підставі викладеного, позивач просить внести зміни до свідоцтва про право власності на спадщину, що отримала відповідачка, визначивши йому 1\2 частину вищезазначеного спадкового майна.

          В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що після смерті батька   він з братом –ОСОБА_1 та їх мати –ОСОБА_3 були  спадкоємцями  першої черги . Вони з братом доручили матері оформити спадок , вважаючи її “першою спадкоємицею ”, але при цьому вони не відмовлялися від спадщини. Позивач вважав себе  співвласником жилого будинку де проживав  разом з матір`ю .На цей час стосунки між ним та матір`ю ускладнились, вона погрожує вигнати його з дому, тому він хоче юридично оформити своє право на частку належної йому спадщини.

          Представник позивача вважає, що позов підлягає задоволенню, посилаючись на те, що  за діючою на час відкриття спадщини нормою ст. 549 ЦК України ( в ред.1964 року), позивач, як спадкоємець першої черги фактично прийняв спадок, бо залишаючись після смерті батька проживати в батьківському будинку , він  вступив у правління та володіння спадковим майном. Крім того,  він був прописаний  в  спірному будинку. Будучи юридично необізнаним, позивач довірив матері оформити спадок, та вважав себе співвласником майна до останнього часу, коли йому стало відомо, що мати, прийнявши спадщину не зазначила інших спадкоємців першої черги.

          Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що після смерті чоловіка вона прийняла спадщину за згодою синів. Вони не проживали в спірному будинку. Так, позивач разом з сім`єю жив та працював в с. Новобахметьєве. Після розлучення, через декілька років після смерті батька, позивач переїхав до відповідачки,

і з того часу вони стали  проживати разом. Відповідачка не погоджується  на внесення змін до свідоцтва про право власності на спадщину, зазначаючи, що прийняла спадщину за чоловіком після спливу шестимісячного строку –в жовтні 2000 року. Весь цей час позивач заяву про прийняття спадщини  в нотаріальну контору не надавав, заперечень проти прийняття нею спадщини не мав.  

          Представник  відповідачки вважає, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що позивач не звернувся у встановлений шестимісячний строк до нотаріуса, фактично спадщину не прийняв, бо на час відкриття спадщини він проживав із сім`єю  в іншому населеному пункті. Позивач знав про те, що відповідачка оформила спадщину за померлим чоловіком  та не мав заперечень проти цього. На цей час сплинув встановлений законом  строк позовної давності на звернення до суду, що  є  самостійною підставою  для відмові у позові.

          Третя особа –ОСОБА_1  в судове засідання не з`явився, будь - яких заяв щодо заявленого позову до суду не надав.

          Заслухавши пояснення сторін, вивчивши  надані докази по справі, суд встановив наступне.

          ОСОБА_5 помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року , про що в книзі реєстрації  актів про смерть  ОСОБА_6 селищної ради Олександрівського району Донецької області 21 лютого 2000 року зроблено актовий запис № 16.

          Відповідно свідоцтва про одруження ОСОБА_3( відповідачка по справі) є дружиною померлого, а ОСОБА_1.(позивач по справі) -  сином, що підтверджено свідоцтвом про народження.

          Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з ? частини жилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1, земельної ділянки, на якій розташована 1\2 частина жилого будинку з надвірними побудовами та легкового автомобіля М 214121 рік випуску 1991, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_4, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1.

          19 жовтня 2000 року ОСОБА_3 звернулась до  ОСОБА_6 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, зазначивши, що спадщину за померлим чоловіком вона фактично прийняла, як така, що постійно мешкає в будинку.

Цього ж дня ОСОБА_3 отримала посвідчене державним нотаріусом свідоцтво про право  на спадщину за законом, відповідно до якого вона є  спадкоємцем померлого  ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловіка –ОСОБА_5

          За  довідкою БТІ від 31 жовтня 2011 року право власності  на квартиру АДРЕСА_1 Олександрівського району Донецької області зареєстроване за ОСОБА_3

          Зазначені обставини сторони не оспорюють.

          Заперечуючи проти внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, відповідачка пояснила, що позивач  не прийняв спадщину після смерті батька, бо постійно проживав разом зі своєю  сім`єю в с. Новобахметьєве Олександрівського району Донецької області, де він і працював. Позивач  часто приїздив до неї іноді  залишався на декілька днів , бо сварився з дружиною через зловживання спиртними напоями, але після примирення він повертався до сім `ї.

          Свідок ОСОБА_7 - колишня дружина позивача пояснила, що побравшись з позивачем, вони до 1995 року проживали разом з батьками  позивача в  спірному домі в с.м.т. Олександрівка, а потім переїхали до батьків свідка в с. Новобахметьєве. Під час  подружнього життя з відповідачем, вони часто сварилась. Відповідач,  зловживаючи спиртними напоями, міг декілька днів не з’являтися додому, бо залишався у друзів або у матері. На час смерті батька позивача, він   знаходився в батьківському домі, але  після похорон він повернувся, бо постійно проживав з нею та сином в с. Новобахметьєве. В цьому ж селі  позивач також  працював водієм. У вихідні дні  він приїздив до матері, міг залишитися у неї на кілька днів.  У 2004 році, після розлучення,  ОСОБА_7 примусово  виселила позивача з дому і з цього часу він постійно проживав у матері.

          Свідок ОСОБА_8, який довгий час  спілкувався з сім`єю ОСОБА_7, підтвердив, що позивач разом з сім`єю проживав  в с. Новобахметьєве , і повернувся в батьківській дім  через кілька років після смерті батька.

          Стосовно зазначених обставин свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11   пояснили, що підтримували дружні стосунки з  відповідачкою, особливо, коли вона залишилась сама після смерті чоловіка –ОСОБА_12 її син -ОСОБА_1 мешкав разом із сім`єю в с. Новобахметьєве.

          Свідок ОСОБА_13 пояснив, що постійно спілкується з позивачем, та йому відомо, що у 1995-1996 роках, ще за життя ОСОБА_12 позивач разом з сім`єю виїхав від матері до с. Новобахметьєве, де проживав в   з дружиною  та її ріднею.  На час смерті батька, позивач знаходився в батьківському домі в с. Олександрівка, та після смерті, біля місяця проживав у матері.

          Свідок   ОСОБА_14 - сусідка  відповідачки хоча і заявила , що позивач після смерті батька  проживав в батьківському домі, але  в той же час не заперечувала, що він  через   2-3 дні  повертався до сім`ї.

           Свідок  ОСОБА_15 -  пояснив, що  в березні або квітні 2000 року він в спірному будинку виконував будівельні роботи. В цей час йому допомагав ОСОБА_1, який  проживав  у матері.

          Суд вважає, що  пояснення свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 стосуються  незначного  періоду часу і не можуть свідчити про постійне проживання позивача  в спірному домі.

          Таким чином, суд вважає встановленим, що  з 1995 по 2004 роки позивач постійно проживав разом із сім`єю в с Новобахметьєве Олександрівського району.

          Та обставина, що він приїздив до матері та залишався у неї на деякий час  не дає підстав для висновку про наявність дій, які свідчать про володіння та управління спадковим майном.

          Що стосується прописки позивача в спадковому будинку, суд виходить з наступного.

          В  паспорті позивача є відмітка про прописку в спадковому будинку з 15 січня 1975 року.

          За змістом ст. 549 ЦК України в редакції 1964 року, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подачі ним у шестимісячний строк відповідної заяви в нотаріальну контору, так і в разі фактичного його вступу в управління або  володіння спадковим майном, тобто вчинення відповідних дій у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.

          Тому, зберігання прописки за позивачем  в спірному домі не може розцінюватися як такі дії.

          Що стосується прийняття спадщини  шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною  заявою, встановлено, що позивачу було відомо про відкриття спадщини за померлим батьком. Він не заперечував проти того, щоб спадщину оформила мати позивача –відповідачка по справі, яку позивач вважав “першою спадкоємицею ”.

          То ж позивачу було відомо  про прийняття відповідачкою спадщини і він погоджувався з цим , про що  свідчать обставини  прийняття іншої частини спадкового майна.

          Так, до складу спадкового майна  входив також  автомобіль  М 214121 державний номерний знак НОМЕР_1. Позивач пояснив, що після смерті батька, зазначений автомобіль був зареєстрований  на відповідачку, як власника транспортного засобу . Остання передала йому право управління  автомобілем , а у 2005 році мати продала автомобіль. Заперечень проти цих дій позивач не висловив, а під час реєстрації автомобіля навіть допомагав матері.

          На підставі викладеного, встановлено, що відповідачка у 2000 році оформила право власності  на спадкове майно свого чоловіка- ОСОБА_5 та розпоряджалась цим майном. Позивачеві ці обставини були відомі, заперечень він не висловлював, погодившись, що мати є спадкоємицею.  

          Для отримання  свідоцтва про право власності на спадкове майно, позивач до нотаріуса  не звертався.

          Таким чином, дії позивача свідчили про його небажання своєчасно отримати та оформити належну йому частину в спадковому майні.

          Після спливу 11 років, позивач  звернувся до суду  з заявою про  внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що до цього часу був впевнений, що належним чином набув право на  частку в спадковому майні.

          Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає, що у позивача не було підстав для такого висновку, а фактичною обставиною, що  змусило позивача звернутися до суду з позовом є   певні  зміни, що сталися  в особистому житті позивача останнім часом.

          Відповідно до ст. 1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

          З урахуванням того, що обставини прийняття спадщини позивачем  не знайшли свого підтвердження  під час розгляду справи, суд вважає , що достатніх підстав для внесення змін у свідоцтво про прийняття спадщини , виданого  19 жовтня 2000 року ОСОБА_3 позивачем не заявлено.

          Керуючись  ст. 1300 ЦК України, ст. 549 ЦК України( в ред. 1964 року)  , ст.ст. 10,60,212,214-215  ЦПК України, суд

                                                                     В И Р І Ш И В:

                   Відмовити в задоволенні позову    ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про  внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

            Рішення суду набирає чинності  після закінчення   строку подання  апеляційної скарги , якщо скаргу не було подано.

               Апеляційна скарга може бути подана  до апеляційного суду Донецької області через  Олександрівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня   проголошення рішення суду.     

                                                                                           Суддя                Щербак Ю.В.