АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Погорєлової С.О.,
при секретарі – Бжассо В.В.
за участі представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, доходу втраченого внаслідок ушкодження здоров’я, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року позивачка звернулася із позовом і уточненнями до нього, в обґрунтування якого зазначила, що 26 вересня 2008 року о 11.30 год. ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем ЗАЗ рухаючись по автодорозі Одеса – Білгород-Дністровський в с. Прилиманське при виконання повороту ліворуч на вул.. Оборонну порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з мопедом на якому рухалась позивачка із сином. Внаслідок пригоди позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження, із 26 вересня до 21 жовтня 2008 року стаціонарно лікувалась, їй встановлено 2 групу інвалідності. Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2010 року стягнуто із відповідача на користь позивачки 5036 грн. майнової шкоди та 30 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.
Позивачка додатково витратила кошти на лікування, втратила заробіток, загубила золотий ланцюжок вартістю 5 000 грн., телефон NOKIA-7360 вартістю 2500 грн.
Тому, 697.15 грн. вартості ліків, 143000 грн. доходу фізичної особи підприємця за період із 26 вересня 2008 року до 21 липня 2010 року(22 місяці), 5 000 грн. вартість втраченого золотого ланцюжка та 2500 грн. втраченого мобільного телефону, 500 грн. витрат на правову допомогу, позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача.(а.с. 1-12, 35-39, 43-44)
Відповідач не заперечуючи фактичних обставин справи та винності у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, заперечував проти стягнення вищевказаних грошей. На обґрунтування заперечень зазначив, що дохід позивачки як підприємця розрахований всупереч чинному законодавству, відповідач вживав заходів відшкодування шкоди зверненням до МТСБ України, посилався на стан здоров’я.(а.с. 28-32, 49-50)
Прокурор Овідіопольського району Одеської області заявив про вступ справу на стороні позивача, згодом подав заяву про припинення представництва.(а.с. 52, 185)
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто із відповідача на користь позивачки 697.15 грн. вартості ліків, 5 000 грн. вартість втраченого золотого ланцюжка та 2500 грн. втраченого мобільного телефону, 500 грн. витрат на правову допомогу. В задоволенні вимог про стягнення 143000 грн. доходу фізичної особи підприємця за період із 26 вересня 2008 року до 21 липня 2010 року(22 місяці) – відмовлено. (а.с. 62 – 64)
В апеляційній скарзі позивачка просила змінити рішення районного суду та ухвалити нове про задоволення її вимог у повному обсязі.(а.с. 145-147)
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просив оскаржуване рішення змінити із постановленням нового про відмову у позові, стягнення із відповідача на користь позивачки 697.15 грн. витрат на лікування не заперечував. Обґрунтовуючи скаргу зазначив, що районний суд не взяв до уваги, що стягнення 7500 грн. вартості золотого ланцюжка та мобільного телефону не доведено доказами по справі, стягнення 500 грн. витрат на правову допомогу є безпідставним, оскільки квитанція не містить печатки, є вина у скоєнні пригоди сина позивачки, який керував мопедом.( а.с. 68-90).
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи скарги ОСОБА_2 і просив її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули про причини неявки не повідомили, відповідач ОСОБА_3 був сповіщений за зазначеною ним адресою, повідомлення повернулось із відміткою працівника пошти про відмову адресата від отримання судової повістки-повідомлення.(а.с. 205, 230-233)
Зважаючи на вимоги ч. 8 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року об 11.30 год. ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем «ЗАЗ-110270», р/н 119-44ОЕ рухаючись по автодорозі Одеса – Білгород-Дністровський в с. Прилиманське при виконання повороту ліворуч на вул.. Оборонну, виїхав на смугу зустрічного руху та у порушення п.п. 2.10, 10.1, 10.4, 12.3, 16.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 N 1306, не пропустив мопед, що рухався по смузі зустрічного руху під керуванням ОСОБА_1. із пасажиркою ОСОБА_2, здійснив зіткнення, внаслідок пригоди позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Винність відповідача у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, її наслідки та обставини справи, встановлені набравшим законної сили вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2010 року, зміненим в частині цивільного позову ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2010 року, яким стягнуто із відповідача на користь позивачки 5036 грн. майнової шкоди, завданої лікуванням та 30 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди. Вирок суду в частині цивільного позову про стягнення втраченого доходу внаслідок втрати працездатності, вартості мобільного телефону та золотого ланцюжку скасовано із направленням справи на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.(матеріали кримінальної справи №29200800303 а.с. 294-296, 309-311)
За довідкою, ОСОБА_3 зазначений власником автомобіля ЗАЗ 110270 р/н НОМЕР_2 (матеріали кримінальної справи №29200800303 а.с. 113).
Цих обставин сторони не заперечували і в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на вищевказані фактичні обставини, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які мають бути врегульовані за вимогами ст.ст. 1166-1168, 1187, параграфу 2 глави 82 ЦК України.
Згідно до ст. 1187 ЦК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься в абзаці другому п. 3 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
За змістом ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до вимог ст. 1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
З огляду на вищенаведені положення статей 1195, 1198 ЦК України, втрачений фізичною особою-підприємцем дохід визначається як з урахуванням розміру його доходу до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, так і з урахуванням ступеня втрати ним професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
При цьому, розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби та обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
За вимог ч.ч. 1, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Суд першої інстанції у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з наступних обставин та доказів.
Предметом уточнених позовних вимог, заявлених позивачкою в суді першої інстанції, є стягнення з відповідача 143 000 грн. доходу фізичної особи-підприємця, втраченого позивачкою внаслідок ушкодження здоров’я за період із 26.09.2008 року до 21.07.2010 року, стягнення 697.15 грн. витрат на лікування, 7500 грн. вартості втрачених мобільного телефону та золотого ланцюжка.(а.с.35-39)
За свідоцтвом, довідкою державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 19 жовтня 2010 року № 17735/17/17-234, повідомленням від 24.06.2011р. № 8912/9/17-234, ОСОБА_2 була зареєстрована і працювала фізичною особою – підприємцем.
Колегія суддів визначила розмір доходу позивачки, як фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я за довідками отриманими із Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області та завіреними копіями податкових декларацій ОСОБА_2 з відміткою про їх прийняття податковим органом, за якими розмір одержаного валового доходу дорівнює розміру чистого доходу ОСОБА_2 отриманого від здійснення підприємницької діяльності(роздрібна торгівля).(а.с. 43-44)
За період попереднього господарського року, що передував пригоді, із серпня 2007 року до серпня 2008 року від підприємницької діяльності, за даними податкового органу, ОСОБА_2 отримала дохід 150 277 грн.(серпень-вересень 2007 року – 0 грн. + 76500 грн. за період з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року + 73777 грн. за період з 01 січня до серпня 2008р.(83 000 грн. доходу/ 9 міс. за період із 01.01.08р. до 30.09.08р. х 8 міс. розрахункового періоду)) у сумі, нарахованої до вирахування податків. (а.с. 39-44, 128, 168, 180, матеріали кримінальної справи №29200800303 а.с. 62-63, 234)
За епікризом-випискою № 22788, № 5044, № 10197, № 10513, ОСОБА_2 із 26 вересня 2008 року до 21 жовтня 2008 року перебувала на стаціонарному лікуванні, із 21 жовтня 2008 року до 26 січня 2009 року на лікуванні під наглядом невролога в режимі «стаціонар-вдома».(а.с. 122, мат. крім. справи а.с. 62-63, 160)
За довідкою МСЕК серії 2-18ОД № 006055, ОСОБА_2 із 26 січня 2009 року визнана інвалідом ІІ групи, довідкою МСЕК серії 2-18ОД № 082154 від 28.02.2011р., позивачці підтверджено другу групу інвалідності строком до березня 2013 року (а.с. 3, 170-171, 228)
Таким чином, розмір доходу позивачки, як фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я за період із 26.09.2008 року до 26.01.2009 року(перебування позивачки на стаціонарному лікуванні до встановлення інвалідності), колегія суддів визначає в розмірі 50 092. 33 грн.( 150 277 грн. доходу за період із серпня 2007 року до серпня 2008 року / 12 місяців х 4 міс. із 26.09.2008р. до 26.01.2009р.)
За висновком комісії судово-медичних експертів від 06 жовтня 2011 року № 272, ОСОБА_2 встановлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент їх спричинення, встановлено постійну втрату загальної працездатності в розмірі 45%, наявність причинно-наслідкового зв’язку між пошкодженнями, отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 26.09.2008р., та лікуванням ОСОБА_2 в стаціонарі із 26.09.08р. до 21.10.08р., із 13.05.09р. до 22.05.09р., із 28.09.09р. до 07.10.09р., із 16.04.10р. до 27.04.10р., із 21.10.10р. до 02.11.10р., та встановленням їй 2-ї групи інвалідності.(а.с. 207-229)
Вказаний висновок підтверджений дослідженими медичними документами, виписками. Підстав для визначення втрати професійної працездатності немає, доказів наявності перешкод(протипоказань) позивачці через ушкодження здоров’я до зайняття підприємницькою діяльністю не встановлено.
За довідкою державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 19 жовтня 2010 року № 17735/17/17-234, 25 лютого 2010 року ОСОБА_2 припинила здійснення підприємницької діяльності.(а.с. 39)
За таких обставин, вимоги ОСОБА_2 про відшкодування їй втраченого доходу фізичної особи-підприємця підлягають задоволенню частково із дня отримання ушкодження 26 вересня 2008 року до 25 лютого 2010 року, коли позивачка встановленим порядком припинила підприємницьку діяльність.
Тому, колегія суддів визначає розмір доходу позивачки, як фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я за період із 26 січня 2009 року до 25 лютого 2010 року, тобто в межах заявлених позовних вимог, який складає 73260.03 грн.( 150 277 грн. доходу за період із серпня 2007 року до серпня 2008 року / 12 місяців х 45% втрати загальної працездатності = 5 635.38 грн. х 13 міс. із 27.01.2009р. до 25.02.2010р.)(а.с. 35-36)
Таким чином, розмір доходу позивачки, як фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я за період із 26 вересня 2008 року до 25 лютого 2010 року складає 123352.36 грн.(50092.33 грн. + 73260.03 грн.) та підлягає стягненню із відповідача на користь позивачки.
Таке рішення, з огляду на вимоги ст.ст. 1202, 1203 ЦК України, не позбавляє позивачку права заявити вимоги щодо зобов’язання відповідача із 26 лютого 2010 року здійснювати відшкодування шкоди шляхом щомісячних платежів до відновлення працездатності, проте таких вимог у цьому провадженні позивачка не заявляла.
Додаткові витрати на лікування позивачки в сумі 697.15 грн. підтверджуються квитанціями та відповідачем не заперечуються.
Окрім пояснень позивачки, до суду не надано інших об’єктивних доказів, що золотий ланцюжок та мобільний телефон, які за її твердженнями перебували у неї на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, втрачені позивачкою саме внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3, та їх заявленої вартості: ланцюжка – 5 000 грн., телефону – 2500 грн. Тому, в цій частині позовних вимог у відшкодуванні матеріальної шкоди позивачці слід відмовити.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 має відповідати за заподіяну позивачці шкоду як володілець джерела підвищеної небезпеки.
Обставин і доказів, які б свідчили про наявність вини самої потерпілої у заподіянні шкоди, чи завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої до суду не надано і в судовому засіданні таких не встановлено.
Підпункт «г» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 N 1306(у редакції чинній на час скоєння пригоди), не передбачав обов’язку водія та пасажирів мопеду перебувати під час руху у застебнутих шоломах, тому, колегія суддів відхилила посилання апелянта ОСОБА_3 на вказані обставини та винність водія мопеду ОСОБА_1 та позивачки ОСОБА_2 у скоєнні вказаної пригоди та тяжкості її наслідків.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки 500 грн. витрачених позивачкою по квитанції № 2468 від 23.12.08р. на правову допомогу адвоката, яка є в матеріалах справи.(матеріали кримінальної справи № 29200800303 а.с. 51).
Відповідач ОСОБА_3 із 16.04.2003 року є інвалідом І-ої групи, тому, за п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI звільнений від сплати судового збору.(а.с. 75, 85)
Інші доводи апелянтів не спростовують вищевказаних висновків суду, тому мають бути відхилені. Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 88, ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 грудня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково і стягнути на її користь із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:
- 697(шістсот дев’яносто сім) грн. 15 коп. завданої матеріальної шкоди;
- 123 352(сто двадцять три тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 36 коп. доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я за період із 26 вересня 2008 року до 25 лютого 2010 року.
- 500 ( п’ятсот) грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області : Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
С.О.Погорєлова