АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-810 2008 р. Головуючий у 1 інстанції Березій Ю.А.
Категорія 37 Доповідач Гайсюк О.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
21 травня 2008 р. Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої судді ― Авраменко Т.М.
Суддів ― Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.
при секретарі ― Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
Зазначила, щоІНФОРМАЦІЯ_1в с. Хмельове померла її мати ― ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй домоволодіння в АДРЕСА_1вартістю 487 грн.
За життя, 21.10.1982 року мати склала заповіт посвідчений Хмелівською сільською радою, згідно якого все своє майно заповідала їй (позивачці). Оскільки всім було відомо про заповіт, вона вважала, що їй достатньо вступити в управління або володіння спадковим майном, а тому діяла як власник. В 1992 році вона дозволила своєму брату ОСОБА_4проживати в цьому будинку, але 22.05.1998 р. брат отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори, згідно якого будинок матері успадкував брат.
Вважаючи зазначене свідоцтво незаконним та посилаючись на те, що про наявність свідоцтва їй стало відомо лише в серпні 2006 року, позивачка просила суд визнати зазначене свідоцтво про спадщину недійсним та визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 17.08.2007 року в якості співвідповідачів до участі у справі залучено ОСОБА_5та ОСОБА_6(а. с. 102).
Рішенням Маловисківського районного суду від 19.02.2008 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, від 22.05.1998 р. видане ОСОБА_4.
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позов, посилаючись на те, що судом достовірно встановлено той факт, що після смерті матері вона, маючи на руках заповіт, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1. та відповідачка ОСОБА_2. не з'явились, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки зазначені особи суд не повідомили.
Державний нотаріус Дробот Л.Г. просить справу розглядати за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_5. та ОСОБА_6. з доводами скарги не погодилися.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, щоІНФОРМАЦІЯ_1померла ОСОБА_3 (а. с. 8), після її смерті відкрилася спадщина на належний їй будинок в АДРЕСА_1(а. с. 28).
За життя, ОСОБА_3 все своє майно заповіла позивачці (а. с. 6, 25, 37).
Згідно ст. 548 Цивільного кодексу, 1963 року, що був чинний на момент відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК, 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк.
З матеріалів спадкової справи (а. с. 23-30) вбачається, що позивачка заяви про прийняття спадщини державній нотаріальній конторі не подавала.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачка не надала суду жодного доказу про те, що вона протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті матері фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.
В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що доказом того, що вона вступила в управління і володіння спадковим майном є те, що вона мала на руках заповіт (а. с. 165-166), про це позивачка зазначала і в позовній заяві (а. с. 4-5) і в своїх усних поясненнях суду першої інстанції (а. с. 113).
Посилання позивачки на те, що вона у 1992 році дозволила своєму брату - ОСОБА_4проживати в спадковому будинку (позовна заява - а. с. 4, апеляційна скарга - а. с. 165) не можна розцінювати як доказ прийняття позивачкою спадщини, оскільки йдеться про дії, які вчинені після того як з дня смерті матері (1986 рік) пройшло більше п'яти років, а предметом доказування є тільки ті дії направлені на прийняття спадщини, які вчинені на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини (дня смерті матері).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела того, що вона після смерті своєї матері ОСОБА_3. прийняла спадщину у спосіб встановлений законом, а тому правильно відмовив позивачці у задоволенні позову про визнання за нею права власності на будинок в порядку спадкування. Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду в цій частині відсутні.
3
Оскільки позивачка не прийняла спадщини, суд не мав правових підстав саме за її позовом визнавати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 22 травня 1998 року брату позивачки, а сину померлої ОСОБА_3. - ОСОБА_4(а. с. 30), оскільки це суперечить статті 3 ЦПК України.
До того ж, задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність заповіту робить неможливим спадкування за законом, але цей висновок суперечить ст. 524 ЦК, 1963 року згідно якої спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до ст. 529 ЦК, 1963 р. діти є спадкоємцями першої черги. Мати ОСОБА_4 у заповіті (а. с. 6) не позбавила його права спадкоємства відповідно до положень ч.2 ст. 534 ЦК, 1963 р.
Відповідно до ч.2 ст. 553 ЦК, 1963 р. позивачка вважається такою, що відмовилася від спадщини, а ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки згідно довідки сільської ради від 20.05.1998 року на день смерті матері проживав у будинку, що належав його матері (а. с. 29).
За таких обставин, підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1. відсутні.
Наведене свідчить про те, що рішення суду в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Оскільки апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, а порушення норм матеріального та процесуального права допущені судом є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 303, п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), рішення суду в частині визнання недійсним свідоцтва підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині спору нового рішення про відмову позивачці в задоволенні її вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 22.05.1998 року.
На підставі ст. ст. 524, 529, 534, 549, 553 Цивільного кодексу України, 1963 року, керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.3,4 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду від 19 лютого 2008 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.05.1998 року скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 22 травня 1998 року виданого ОСОБА_4відмовити.
В решті рішення Маловисківського районного суду від 19.02.2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області О.В. Гайсюк
3