УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Синельщікової О.В.

Суддів                       Іващенко В.В.

Берещанської І.І.

При секретарі Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі  цивільну справу за

позовом ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2 до

ОСОБА_3 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

,

на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 21 березня 2006 року,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року представник ОСОБА_2. - ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 березня 2004 року позивач передав відповідачу 60000 грн. строком до 15 квітня 2004 року, про що відповідач видав відповідну розписку. У встановлений в розписці термін відповідач борг не повернув, на численні запитання про повернення грошей відповідав не надійшло. В серпні 2004 року ОСОБА_3 віддав 18500 грн. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 не отриману у повному обсязі суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, і 3% річних від простроченої суми боргу. Сума нарахованих відсотків з 16 квітня 2004 року по 28 жовтня 2005 року складає 2761 грн. 65 коп., інфляційні витрати - 8979 грн. 55 коп. ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 41500 грн., проценти - 2273 грн. 88 коп., інфляційні витрати у розмірі - 8979 грн. 55 коп., і судовий збір.

Рішенням Київського районного суду М.Сімферополя від 21 березня 2006 року позов ОСОБА_1, заявлений в інтересах ОСОБА_2. задоволено. Постановлено: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 41500 грн., відсотки -2273,88 грн., інфляційні витрати - 8979,55 грн., а всього 51949,23 грн. і судовий збір в сумі 510 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . - просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При цьому вказує, що суд не врахував характер спірних правовідносин, факти, які свідчать про часткове погашення боргу шляхом передачі причіпу іншій особі, усну домовленість про розстрочення боргу.

Справа № 22-5473\06       

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга необгрунтована, і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову про стягнення суми боргу, 3% річних, інфляційних витрат, судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо боргу грошових коштів, і оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання, то повинен виплатити борг разом із 3% річних за прострочення виконання, інфляційними витратами, а також сумою судового збору.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону.

Так, з матеріалів справи вбачається що 29 березня 2004 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_2розписку, в якій було зазначено, що він до 15 квітня 2004 року повинен повернути ОСОБА_2суму боргу в сумі 60000 грн. ( а.с.22).

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про існування між сторонами договірних грошових зобов'язань щодо позики в сумі 60000 грн.

Відповідно до ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.І ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законне і обгрунтоване рішення про задоволення позову ОСОБА_2. про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу із врахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних , яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Доводи апелянта про наявність усної домовленості про розстрочення виплати боргу, або передачі причепу іншій особі в рахунок виплати боргу колегією суддів до уваги не приймаються, як не засновані на праві, оскільки належними доказами в порядку ст. 60 ЦПК України ОСОБА_3. не підтверджені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню в порядку ст. 308 ЦПК України, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303,307,308,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4  на рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 21 березня 2006 року - відхилити.

Рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 21 березня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає чинності злиоменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вегіховного Суду України протягом двох місяців.

Справа № 22р473\06     .