АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Копія:
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Черевко П.М.
Артеменко І.А.
при секретарі: Ксендзюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльского міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до кооперативу НОМЕР_1 по установці та експлуатації гаражів та ОСОБА_2 про зобов’язання виконати дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009р. ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до кооперативу НОМЕР_1 по установці та експлуатації гаражів та ОСОБА_2 про зобов’язання виконати дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 2 квітня 2008р. звернувся до голови автокооператуву з заявою про прийняття його до членів кооперативу, на що получив письмову згоду. Встановив гараж та сплатив вступні та членські внески за півроку. Проте 19 листопада 2008р. ОСОБА_2 самочинно демонтував його гараж за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.186 КпАП України – самоуправство. Вважає вищевказані дії щодо демонтажу гаража неправомірними, а тому просить позов задовольнити.
Рішенням Ізмаїльского міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2011р. позов задоволено частково, зобов’язано кооператив НОМЕР_1 по установці та експлуатації гаражів повернути та встановити на території кооперативу НОМЕР_1 по установці та експлуатації гаражів авто гараж ОСОБА_3 №207.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1700грн. моральної шкоди.
Стягнуто солідарно з кооперативу НОМЕР_1 по установці та експлуатації гаражів та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 98грн. судових витрат.
У задоволені інших вимог відмовлено.
Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення, посилаючись на те, що строк пропущений з поважних причин.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2011р. заяву задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 будучи членом автокооперативу НОМЕР_1, який розташований в АДРЕСА_1 встановив на його території металевий гараж під №207. 12 травня 2008р. на засіданні правління кооперативу було ухвалено рішення про позбавлення ОСОБА_3 місця №207, а 19 листопада 2008р. ОСОБА_2 діючи, як голова правління автокооперативу самочинно, без відповідного рішення суду організував демонтаж та вивіз з території кооперативу металевий гараж. За даним фактом ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.186КпАП України у вигляді попередження.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що 2 квітня 2008р. ОСОБА_3 був прийнятий до членів авто кооперативу НОМЕР_1 по установці та експлуатації гаражів (а.с.15,16), відповідно до Статуту кооперативу розділ №8 позивачу виділено місто №207 під гараж.
В порушення вимог Статуту кооперативу, а саме при участі менш ніж 2\3 від загального числа членів кооперативу 19 квітня 2008р. на загальних зборах було прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 головою автокооператива НОМЕР_1(а.с.17-20).
12 травня 2008р. також всупереч розділу №23 Статуту на засіданні правління кооперативу НОМЕР_1 було ухвалено рішення про позбавлення ОСОБА_3 місця №207, оскільки гараж встановлений з порушенням, тобто заважає проїзду іншого автотранспорту (а.с.123-126), але з членів кооперативу позивач виключений не був.
За вирішенням даного спору ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом не звертався, а діючи на власний розсуд 19 листопада 2008р. організував демонтаж та вивіз з території кооперативу металевий гараж.
Неправомірність дій по демонтажу гаража №207 підтверджується постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради від 17 грудня 2008р., згідно якої ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.186 КпАП України – самоуправство. Вказана постанова не оскаржена та набрала чинності (а.с.69-72).
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з наступного.
За правилами ч.1 ст.1166ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що позивач, як в суді першої, так і в апеляційній інстанції не навів доказів того, що йому з боку відповідачів була завдана матеріальна шкода, тобто немає зв’язку із сплатою їм за паркування та діями відповідачів, окрім цього факт сплати не підтверджений відповідними касовими документами. А тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно вимоги про стягнення матеріальної шкоди залишив без задоволення.
Щодо стягнення моральної шкоди, яка відповідно до ч.1 ст.1167ЦК України завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, то саме ОСОБА_2 допустив незаконні дії у відношенні позивача, його вина підтверджена постановою Ізмаїльської міської ради від 17 грудня 2008р. Вказані протиправні дії спричинили моральні страждання ОСОБА_3 в зв’язку з пошкодженням майна, зміни звичайного ритму його життя.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що дійсно вина відповідачів доведена, а тому правомірно зобов’язав кооператив повернути та встановити авто гараж ОСОБА_3
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.210,213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308,315ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ізмаїльского міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2011р. залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.А. Артеменко
П.М. Черевко
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Одеської області Ю.М. ГРАДОВСЬКИЙ