Дата документу       Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 –1152 / 12                                                                        Головуючий у 1 інстанції: Ворожбянов А.М.

          Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«26» березня 2012 року                                                            м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:

суддів:

при секретарі:Бєлка В.Ю.

Забіяко Ю.Г.

Глазкової О.Г.

Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до  ОСОБА_5 про звернення стягнення, виселення, зняття з реєстраційного обліку

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки –квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виселення всіх осіб, що зареєстровані та проживають у цій квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В позові зазначалося, що відповідно до договору № ZPVAG10000003144, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_5 01.02.2008 року, відповідач отримав кредит в сумі 70 000 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 01.02.2023 року. Однак відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим станом на 25.03.2011 року має заборгованість в розмірі 82 971, 63 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами 01.02.2008 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира, на яку позивач просив звернути стягнення в рахунок погашення наявної заборгованості шляхом продажу вказаної квартири ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2011 року  в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконуються умови кредитного договору тв порушень термінів та розміру сплати заборгованості за цим договором не встановлено.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна.   

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 01.02.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ZPVAG10000003144, згідно якого останньому булло надано кредит у сумі 70 000 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 01.02.2023 року (а.с.8-12).

01.02.2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №ZPVAG10000003144 від 01.02.2008 року, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої на момент укладення договору зазначена в розмірі 94 000грн. (а.с.13-16).

Звертаючись до суду ПАТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ «ПриватБанк», посилався на те, що оскільки відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів разом з нарахованими процентами, то наявні підстави для задоволення вимог за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як визначено ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 25.03.2011 року заборгованість за кредитним договором №ZPVAG10000003144 від 01.02.2008 року становить в розмірі 82 971,63грн., яка складається з наступного: 67 407,60 грн. - заборгованість за кредитом; 7 809,49грн. –заборгованість за відсотками; 211,66 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором; 7 542,88гр. –штраф (а.с.4-5).

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку що відповідачем в період з 05.10.2010 року по 29.11.2011 року сплачено заборгованість за кредитним договором відповідно до наданих ним чеків на суму по 1000грн. кожний, оскільки ці квітанції свідчать лише про сплату поточної заборгованості по кредиту, та не свідчать про погашення заборгованості, яка утворилася починаючи з 2009 року, що підтверджується наданими позивачем розрахунками (а.с.4-5).

Розрахунок банку кредитором належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України  не спростовано.

У зв’язку з тим, що відповідачем був порушений графік погашення кредиту, позивачем були нараховані штрафні санкції відповідно до розділу 6 договору. Відповідно до п.2.6. кредитного договору, грошові кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направлялись на погашення відповідно до п.п.5.2.9, п.5.3.12 договору пені, комісії, а решта коштів спрямована на погашення тіла кредиту.

Відповідно до п.2.7 кредитного договору,якщо сума платежу, що надійшла на погашення кредиту, менша розміру у п.2.4 договору, то ця сума залишається на транзитному рахунку Банку, вказаному у п.5.1.2 договору без розподілу до наступної дати погашення заборгованості, а ауїтетний платіж, що мав бути сплачений, вважається простроченим.

Як свідчить розрахунок заборгованості, відповідач систематично порушував взяті на себе зобов’язання по розміру та черговості щомісячних оплат.

Відповідно  до п.5.3.3 кредитного договору у разі порушення умов цього договору або іпотечного договору, на вимогу позивача, відповідач зобов’язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та інших платежів.

При винесенні рішення, судом першої інстанції не були враховані умови п.п.2.6, 5.2.4, 5.3.3 кредитного договору, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того,  відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»та ч.1 ст.575 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет  іпотеки.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема: іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її.

Кредитором порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення суми кредиту, відсотків за його користування, пені, тому позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню, що відповідає вимогам ст.ст.35, 39 Закону України «Про іпотеку».

Факт невиконання боржником умов кредитного договору щодо сплати щомісячних платежів та процентів за користування кредитом доведений позивачем належними доказами та не спростований відповідачем, а тому на підставі договору іпотеки іпотекодержатель (банк) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом продажу  предмету іпотеки з укладанням банком договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою-покупцем, за початковою ціною 94 000грн., що не суперечить вимогам ст.38 Закону України «Про іпотеку»та умовам п.1.3, п.4.3 Іпотечного договору.

При цьому вартість предмету іпотеки (94 000грн.), на який просить позивач звернути стягнення співмірна із розміром заборгованості по кредиту (82 971,63грн.).

Відповідно до вимог діючого законодавства звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч.5 ст.38 Закону України «Про іпотеку», п.4 Іпотечного договору №ZPVAG10000003144 від 01.02.2008 року).

Крім цього, позивачем перед зверненням до суду виконані вимоги ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»та іпотекодавцю, який є також і кредитором, направлено 15.03.2011 року письмову вимогу від 03.03.2011 року за №30.1.0.0/2-110 про усунення порушень за кредитним договором, із зазначенням змісту порушених зобов’язань щодо погашення заборгованості, попереджено іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором у 30-тиденний строк (а.с.6).

З огляду на зазначене, судова колегія не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову у частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішуючи спір в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача та інших осіб з квартири, що є предметом іпотеки, судова колегія вважає його таким, що не ґрунтується на законі, а також ці вимоги є такими що передчасно заявлені та без достатнього з’ясування обставин у справі, оскільки із текстів укладених між сторонами кредитного та іпотечного договорів, паспортних даних відповідача, він взагалі зареєстрований за іншою адресою (АДРЕСА_2), та даних хто проживає, чи зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (квартира, яка є предметом іпотеки), в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом. Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців. У частинах 2 і 3 ст.40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2011 року по цій справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZPVAG10000003144 від 01.02.2008 року в розмірі 82 971,63грн., яка станом на 25.03.2011 року складається з наступного: 67 407,60 грн. - заборгованість за кредитом; 7 809,49грн. – заборгованість за відсотками; 211,66 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором; 7 542,88гр. - штраф; звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 43кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені іпотекодавця ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно,  а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою  ціною предмета іпотеки  94 000грн., але не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судові витрати у розмірі 1 253,02грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: