Справа №22ц-2438/12 р. Головуючий у 1 інстанції – Петруня Н.В.
Категорія – 32 Доповідач - Зінов’єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 березня 2012 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайсуду Донецької області від 27 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Костянтинівка Донецької області (далі Фонд) про стягнення компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою страхових сум,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Костянтинівського міськрайсуду Донецької області від 27 грудня 2011 року ОСОБА_2 у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилалася на те, що судом першої інстанції було встановлено наявність заборгованості по виплатам сум в рахунок відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров'я за період з 1995 р. Суму заборгованості за рішенням Костянтинівського міського суду від 21.04.2003 р. було стягнуто на її користь з підприємства, яке згодом було ліквідовано без правонаступника. Сума заборгованості була виплачена Фондом, після заміни сторони у виконавчому провадженні, однак при цьому відповідачем на виплачену суму не була нарахована компенсація. Оскільки діючим законодавством на Фонди покладено обов'язок виплачувати компенсацію у разі несвоєчасного проведення страхової виплати, то у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивачки апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи судом було встановлено, що на підставі рішення Костянтинівського міського суду Донецької області від 21.04.2003 р. на користь ОСОБА_2 з ВАТ «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красный октябрь» в рахунок шкоди, завданої в результаті пошкодження здоров'я стягнуто заборгованість по щомісячним сумам втраченого заробітку, яка утворилася за період з 1995 р. в розмірі 6640 грн. 24 коп. та з 01.04.2001 р. зобов'язано сплачувати щомісячно по 50 грн. 51 коп. Згідно довідки, 10.03.2011 р. вказане підприємство виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке ліквідовано без правонаступника. Ухвалою Костянтинівського міськрайсуду від 07.06.2011 р. проведено заміну сторони у виконавчому провадженні замість ліквідованого підприємства на Фонд. У вересні 2011 р. сума заборгованості Фондом була виплачена у повному обсязі.
Відповідно до абзацу другого п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2001 р.).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
При цьому, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
На виконання вищевказаного Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. При цьому, ст. 2 вказаної Постанови встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427.
Згідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підприємство-боржник було ліквідоване лише у березні 2011 р. без правонаступництва. Рішення суду про стягнення на користь позивачки заборгованості по сумам втраченого заробітку було ухвалене 21.04.2003 р. За вказаний період (з 2003 по 2011 р.) ОСОБА_2 з вимогами до підприємства з приводу нарахування компенсації не зверталася.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно ч.7 ст. 59 ГК України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Порядок ліквідації суб'єкта господарювання визначений ст. 60 ГК України, згідно вимогам якої орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює, зокрема, строк для заяви претензій кредиторами. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.
Відповідно до ст. 61 ГК України, претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Виходячи з викладеного, вбачається, що при ліквідації підприємства правонаступництво не передбачається. За вказаних обставин, Фонд не може приймати на себе всі права та обов'язки ліквідованого ВАТ «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красный октябрь», а за вимогами абзацу другого п.3 Прикінцевих положень Закону на нього покладається лише обов'язок по виплаті заборгованості.
Згідно ч.7 ст. 40 Закону, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
В ході слухання справи судом першої інстанції не встановлено вини Фонду у невиконанні підприємством-боржником рішення суду про стягнення заборгованості по сумам втраченого заробітку.
За вказаних обставин апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_2 про обов'язок Фонду виплачувати при даний правовідносинах компенсацію у разі несвоєчасного проведення страхової виплати.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайсуду Донецької області від 27 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: