ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
28 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/932/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.,
представників позивача: Скржешевського М.С., Тишківського С.Л.,
представника відповідача: Спесивцева В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: малого приватного підприємства "Руслана"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ :
29.02.2012 року мале приватне підприємство «Руслана»(далі –МПП «Руслана») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці):
– податкове повідомлення-рішення № 0000222310 від 20.02.2012 року про визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 155 801,00 грн., з яких 129 910,00 грн. основного платежу та 25 891,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
– податкове повідомлення-рішення № 0000232310 від 20.02.2012 року про визначення зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 104 431,00 грн., з яких 83 717,00 грн. основного платежу і 20 714,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами виїзної документальної планової перевірки МПП «Руслана» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року відповідачем складений акт № 269/2301/13337853 від 01.02.2012 року, яким встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, а саме заниження податку на прибуток у розмірі 129 910,00 грн. у зв’язку із відсутністю документально підтверджених валових витрат, та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме безпідставне включення підприємством до податкового кредиту документально не підтверджених витрат на придбання товарів на суму 83 717,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці 20.02.2012 року було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо нікчемності договорів на поставку МПП «Руслана»відходів поліетилену (агломерату) контрагентами ТОВ «Аммо»і ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», оскільки такі повністю підтверджені усіма необхідними первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності позивача. Просить врахувати, що на момент поставки товару зазначені товариства були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб містилися офіційні відомості саме про тих директорів, які у господарських правовідносинах з МПП «Руслана»виступали від їх імені. Крім того, безпідставним є посилання ДПІ у м. Вінниці на положення ст. 532 ЦК України про місце виконання зобов’язання за юридичною адресою продавців ТОВ «Аммо»і ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс». Норми цієї статті застосовуються лише до тих зобов’язань, місце виконання яких не встановлено у договорі, тоді як у договорах поставки з контрагентами чітко обумовлено доставку товару на склад покупця автотранспортом продавця. Заперечення директорами ТОВ «Аммо»і ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»Пікалова Д.О. і Батенка О.П. фактів вчинення правочинів не підтверджені належними засобами доказування, а відібрані у них на стадії дослідчої перевірки пояснення не можуть бути підставою для висновків податкового органу під час проведення перевірки. Вказує на те, що укладені МПП «Руслана»договори на поставку агломерату недійсними у судовому порядку не визнавалися, а тому відповідач необґрунтовано вважає їх недійсними. Крім того, за відсутності належних доказів на підтвердження того, що цими договорами було порушено публічний порядок, немає жодних правових підстав для висновку про їх нікчемність. Також не погоджується із твердженням ДПІ у м. Вінниці про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки податкова накладна від 14.04.2011 року, виписана постачальником ТОВ «ТД «Онікс», відповідає обов’язковим реквізитам, які передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України та містить посилання на вид цивільно-правового договору. Вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є помилковими та не відповідають дійсності, а прийнятті ним податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 134-138), та у своїх поясненнях звертає увагу на невідповідності товарно-транспортних накладних передбаченим законодавством вимогам у зв’язку із відсутністю у них номерів подорожніх листів та незаповненням усіх необхідних граф. Також просить врахувати, що місця відвантаження товару, який поставлявся позивачу, є сумнівними і не збігаються з місцями реєстрації його постачальників. Вказує на те, що висновки ДПІ у м. Вінниці стосовно нікчемності договорів, укладених МПП «Руслана»з контрагентами на поставку агломерату, були зроблені контролюючим органом на підставі актів документальних невиїзних перевірок ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»та ТОВ «Аммо», проведених ДПІ у Печерському районі м. Києва, які є чинними і не оскаржувалися. Не заперечив факту декларування зазначеними товариствами податкових зобов’язань з податку на додану вартість, однак просить взяти до уваги фіктивність їх господарської діяльності, яка встановлена у ході аналізу податкової звітності, а саме через відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Стверджує, що ДПІ у м. Вінниці при проведенні планової виїзної документальної перевірки МПП «Руслана»і прийнятті оскаржуваного рішення діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У ході судового розгляду справи було з’ясовано, що ДПІ у м. Вінниці припинила своє існування у зв’язку із закінченням процесу реорганізації та утворенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції шляхом злиття ДПІ у м. Вінниці та Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.
Тому на підставі ст. 55 КАС України судом за згодою осіб, які беруть участь у справі, в порядку процесуального правонаступництва проведено заміну відповідача ДПІ у м. Вінниці правонаступником в особі Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов є підставним і підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Встановлено, що МПП «Руслана»як юридична особа зареєстроване 12.02.1993 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 143055 від 12.02.1993 року (код ЄДРПОУ № 13337853), взяте на облік у ДПІ у м. Вінниці 23.12.1993 року за № 319/9 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 1856227 від 15.03.2005 року.
На підставі направлень, виданих 20.12.2011 року ДПІ у м. Вінниці за № 4531/23, № 4533/17, № 4532/15, № 4535/22, № 4537/22, № 4536/23 та №4534/23, згідно із ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка МПП «Руслана»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 269/2301/13337853 від 01.02.2012 року, яким зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем з однієї сторони та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»і ТОВ «АММО»з іншої. Крім того, податковим органом встановлено порушення МПП «Руслана»п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 129 910,00 грн., в тому за III квартал 2010 року –на суму 65 875,00 грн., IV квартал 2010 року –на суму 37 688,00 грн. та II квартал 2011 року –на суму 26 347,00 грн., а також порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 83 717,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року –на суму 22 000,00 грн., вересень 2010 року –на суму 30 700,00 грн., жовтень 2010 року –на суму 30 150,00 грн., квітень 2011 року –на суму 867,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000222310 та № 0000232310 від 20.02.2012 року, якими позивачу визначено суму поадктвого зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 155 801,00 грн., з яких 129 910,00 грн. основного платежу та 25 891,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 104 431,00 грн., з яких 83 717,00 грн. основного платежу і 20 714,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Надаючи правову оцінку зазначеним рішенням суб’єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.
З акту перевірки № 269/2301/13337853 від 01.02.2012 року вбачається, що за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року МПП «Руслана»задекларовано скориговані валові витрати у сумі 9 363 853,00 грн., при цьому їх завищення, на думку контролюючого органу, становить 414 250,00 грн., в тому числі за III квартал 2010 року на суму 263 500,00 грн. та за IV квартал 2010 року на суму 150 750,00 грн.
Як стверджує відповідач, МПП «Руслана»необґрунтовано зараховано до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у постачальників ТОВ «ВКБ Стандарт-Сервіс»та ТОВ «Аммо»на підставі нікчемних правочинів, які були укладені без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.
Проте, такі висновки ДПІ у м. Вінниці не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.
Виходячи із приписів п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою для віднесення витрат до валових є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару та віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів із метою їх використання в господарській діяльності.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товару, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Встановлено, що у звітній період МПП «Руслана»перебувало у господарських відносинах з ТОВ «Аммо»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»у зв’язку із придбанням в даних контрагентів відходів поліетилену (агломерату).
Так, на підставі договору поставки за № 186 від 10.08.2010 року (а.с. 57) ТОВ «Аммо» здійснило поставку позивачу вказаної сировини загальною вагою 51,817 т на суму 244 900,00 грн. з ПДВ, зокрема, відповідно до видаткової накладної № РН-0000058 від 12.08.2010 року у кількості 22 000,00 шт. на суму 66 000,00 грн. з ПДВ; видаткової накладної № РН-0000235 від 30.09.2010 року у кількості 14 700,00 шт. на суму 88 200,00 грн. з ПДВ та видаткової накладної № РН-0000332 від 29.10.2010 року у кількості 15 117,00 шт. на суму 90 700,00 грн. з ПДВ (а.с. 60, 63, 66).
За умовами договору (п. 3.2) вказаний товар був поставлений продавцем на склад МПП «Руслана», реальність поставки підтверджується товарно-транспортними накладними № 196 від 12.08.2010 року, № 2111 від 30.09.2010 року та № 184 від 29.10.2010 року (а.с. 61, 64, 67).
Розрахунок за придбаний у ТОВ «Аммо»агломерат позивачем здійснено у безготівковому порядку і засвідчується виписками з його банківського рахунку у Вінницькій філії ФАТ «Укрінбанк»(а.с. 107-113).
Право МПП «Руслана»на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Аммо»підтверджується податковими накладними № 80 від 12.08.2010 року, № 000000408 від 30.09.2010 року та № 000000603 від 29.10.2010 року (а.с. 62, 65, 68). При цьому безспірно встановлено, що на момент вчинення відповідних господарських операцій ТОВ «Аммо»було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100277986 від 06.04.2010 року, а.с. 58).
Окрім вищезазначеного правочину, 16.08.2010 року між МПП «Руслана»і ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»укладено договір за № 16/08-10 на поставку цього ж виду сировини, на виконання якого позивач придбав у вказаного товариства для використання у господарській діяльності 64,297 т агломерату загальною вартістю 252 200,00 грн.
Реальність вказаної господарської операції повністю підтверджується усіма необхідними первинними документами, зокрема, видатковими, товарно-транспортними, податковими накладними, розрахунковими документами (а.с. 71-85, 107-11) і, на переконання суду, є доведеною.
Вищенаведені обставини спростовують висновки відповідача про те, що факт проведених господарських операцій з придбання товару МПП «Руслана»не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару або здійснення діяльності.
Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що основним видом діяльності позивача є виробництво полімер-піщаної продукції, в процесі якого безпосередньо використовується агломерат, що додатково вказує на наявність господарської мети у зв’язку із його придбанням у ТОВ «Аммо»і ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс».
Належними доказами (а.с. 127-131) підтверджуються також і фізичні (технічні) можливості МПП «Руслана»зберігати та використовувати поставлену цими контрагентами сировину.
Таким чином, сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій та реальність поставки. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.
Натомість відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б об’єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у тому числі податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на податковий кредит немає.
Що стосується посилання відповідача на те, що поставка товару МПП «Руслана»не була супроводжена необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.
Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто документи повинні мати ті обов'язкові реквізити, про які йшлося раніше.
Пред'явлені до перевірки документи (договори, видаткові та податкові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні ст. 9 цього Закону та повністю підтверджують факт здійснення операцій.
Усі первинні документи з обліку господарських операцій позивача з контрагентам, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.
Відповідач ставить під сумнів правильність оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні операції з відвантаження товарів позивачу, зокрема, вказує на відсутністю у них номерів подорожніх листів та незаповнення усіх необхідних граф.
Разом із тим, наявність помилки в оформленні окремих документів сама собою не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, однак, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір валових витрат.
Не заслуговують на увагу також покликання відповідача на відсутність документального підтвердження місць виконання зобов’язань за спірними правочинами, а також на розбіжності щодо місць відвантаження товару, який поставлявся позивачу, з місцями реєстрації його постачальників.
Як вже зазначалося, за умовами договорів придбаний МПП «Руслана»агломерат поставлявся на його склади транспортом постачальників, що не суперечить положенням ст. 532 ЦК України, а та обставина, що місце його відвантаження не співпадає з фактичним місцем реєстрації контрагентів жодним чином не вказує на відсутність поставки товару позивачу, факт якої повністю підтверджується документально.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Судом встановлено, що дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних були відсутні.
Тому твердження відповідача, з посиланням на матеріали перевірки, про те, що діяльність вказаних вище контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди МПП «Руслана»у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.
Оцінюючи правомірність віднесення позивачем МПП «Руслана»до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 866,67 грн. за податковою накладною № 140 від 14.04.2011 року, суд виходить з наступних мотивів.
Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Отже, що в разі видачі контрагентом, зареєстрованим як платник ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 130401 від 13.04.2011 року МПП «Руслана»придбало у ТОВ «Торговий дім «Онікс»редуктор РМ-350-50-21 вартістю 5200,00 грн., в тому числі ПДВ –866,67 грн. (а.с. 86-87).
Реальність даної господарської операції повністю підтверджується документально, зокрема, видатковою накладною від 14.04.2011 року № 011401, податковою накладною від 14.04.2011 року № 1401, платіжним дорученням від 14.04.2011 року № 389 та випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 88-91, 132-133).
При цьому, отримана МПП «Руслана»від постачальника податкова накладна повністю відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України та містить посилання на вид цивільно-правового договору. Тому висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок включенням до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку із придбанням вищевказаного редуктора, є безпідставним.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб’єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці за № 0000222310 та № 0000232310 від 20.02.2012 року, а тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000222310 та № 0000232310 від 20.02.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "Руслана" сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя /підпис/ Сало Павло Ігорович
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: