Справа № 2-607/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Супрун Г.Б.,
при секретарі: Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс», про звільнення з посади за власним бажанням, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачу трудової книжки, стягнення моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду і просить зобов»язати відповідача ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» звільнити його за власним бажанням, видати належним чином оформлену трудову книжку, надати довідку про доходи за відпрацьований період, провести всі розрахункові виплати по заробітній платі за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за не використану відпустку всього 34500 грн., за нанесену моральну шкоду 50000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір № 28, згідно якого ОСОБА_1 наймався на посаду головного архітектора на строк до 05.08.2007 р. Після закінчення строку дії трудового договору, позивач до листопада 2007 р. працював у відповідача. 05.11.2007 р. директору товариства позивачем була подана заява про звільнення за власним бажанням. Але до цього часу ОСОБА_1 з посади не звільнили, трудову книжку не видали, хоча аналогічні заяви були подані ще два рази.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, уточнили суму позову, просили стягнути заборгованість по зарплаті, затримку по день постановлення рішення суду та за не використану відпустку всього 141866 грн., а моральну шкоду - в розмірі 25000 грн.
Представники відповідача Гроголь О.М. та Гейко С.О. під час судового розгляду заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 05.11.2007 р. та 15.11.2007 р. заяви про звільнення не писав, лише 27.11.2007 р. відповідачем була отримана по почті заява позивача про звільнення від 23.11.2007 р. та лист з проханням підготувати до 07.12.2007 р. трудову книжку, розрахунок та довідку про доходи, після чого ОСОБА_1 одразу було направлено лист-претензію, що для видачі позивачу трудової книжки та проведення розрахунку, він має бути на робочому місці. Пояснили, що трудовий договір укладався з ним не на певний період, а на виконання певної роботи проекту «Петрівка», яка станом на 27.11.2007 р. не виконана. В ході роботи позивачем було зроблено помилки та недоробки, що призвели до збитків підприємства.
В подальшому в судовому засіданні представниками відповідача покази були змінені, вказувалося, що дійсно 05.11.2007 р. позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням, в зв'язку з цим 15.11.2007 р. його було звільнено з займаної посади за власним бажанням. Частково визнали, що, дійсно, за півмісяця листопада 2007р. та за невикористану відпустку не розрахувались, оскільки позивач сам не приходив за розрахунком.
Вислухавши позивача, його представника, представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до трудового договору №28 від 05.06.2007 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» на посаду головного архітектора з випробувальним строком 2 місяці. ( а.с.3-4).
Після закінчення випробувального строку позивач продовжує працювати, тобто трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, тому відповідно до ст.39-1 КЗпП дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Згідно до ст.38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника письмово за два тижні.
05.11.2007р. позивач звернувся із заявою до директора ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» Піхулі О.В., в якій просив звільнити його з роботи за власним бажанням з 15.11.2007р. ( а.с.78).
Наказом №66 від 15.11.2007р. про припинення трудового договору позивача звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, про що проведено відповідний запис в трудовій книжці ( а.с.76, 77).
Але в день звільнення відповідач не провів розрахунків з позивачем, не виплатив всіх сум, що належать йому від підприємства, як це вимагає ст. 116 КЗпП України.
Причини не виплати розрахунків представник відповідача Гроголь О.М. пояснює тим, що сам позивач до них не з»являвся і не отримував цих розрахунків.
Як зазначає позивач, його 15.11.2007р. ще не було звільнено, він про це не знав, з наказом не ознайомили, тому він 23.11.2007р. написав повторну заяву про його звільнення з 07.12.2007р.( а.с.7). Але з 23 по 27 листопада 2007р. та з 27.11.2007р. по 07.12.2007р. включно перебував на лікарняному ( а.с.38,39), тому не з»являвся до ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс». Крім того, отримав поштою лист-претензію відповідача від 30.11.2007р. з вимогою продовжити роботу.
Той факт, що станом ще на 30.11.2007р. ОСОБА_1 не було звільнено та не ознайомлено з наказом про звільнення підтверджується претензією № 403-07, в якій директор ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» Піхуля О.В. вимагала терміново з»явитись на робоче місце та продовжувати виконувати роботу за трудовим договором.( а.с.13-15). І не повідомили взагалі про звільнення позивача та не направили для відома наказ про звільнення від 15.11.2007р. А з 23.11.07р. по 07.12.07р. він знаходився на лікарняному.
Тому суд робить висновок, що наказ про звільнення був виготовлений не 15.11.2007р., а пізніше. Позивачу про його звільнення не було відомо і він не мав можливості ознайомитись з наказом та отримати розрахунок, який проведено не було, а також отримати трудову книжку.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що причини невиплати сум звільненому працівнику у визначені ст.116 КЗпП строки представником відповідача не обгрунтовані і в цьому вбачається вина товариства.
Представник позивача надав суду розрахунок заборгованості по зарплаті та за затримку по день фактичного розрахунку ( на день постановлення рішення) і за не використану відпустку 8990,56 грн., а всього - в розмірі 141 866 грн., виходячи з того, що на руки позивач повинен отримувати не суму зарплати, передбачену договором, а з вирахуванням податків, тобто 10918,27 грн.( а.с.104). Оскільки зарплата передбачена договором, і представник відповідача також підтримує,що розмір визначений саме договором, тому суд даний розрахунок не бере до уваги.
Представник відповідача не надав суду довідку по заборгованості по зарплаті взагалі, вважає, що по заробітній платі, передбаченій договором заборгованость відсутня, а визнає лише те, що мають заборгованість перед позивачем за не використану відпустку. Але протягом всіх судових засідань розрахунку також не надав. Хоча в судовому засіданні пояснював, що на день виготовлення наказу 15.11.2007р. повністю було проведено розрахунок, але ОСОБА_1 сам не з»явився за грошима та не отримав трудову книжку. Дані пояснення є суперечливими.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи такі обставини справи, позивачу неодноразово надавався час для уточнення позовних вимог, після чого, суд, вираховуючи суму заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування за не використану відпустку, виходив з наступного.
Згідно до п.4.1. та 4.3. трудового договору №28 розмір заробітної плати встановлений 12625 грн. за місяць, а оклад на іспитовий термін 7575 грн.
Враховуючи, що Чайковський працював два місяці з 05.06.2007р по 05.08.2007р. з випробувальним терміном, тому за цей період йому повинні були сплатити 15150 грн.
В подальшому з 05.08.07р по день звільнення 15.11.2007р. - 3 місяці і 10 днів мав отримувати зарплату згідно договору, тобто 12625грн. х 3 місяці = 37875 грн. + 4208,33 грн. (12625/30=420,83 грн.х 10днів= 4208,33 грн.) = 42083,33 грн.
42083,33 грн.+ 15150 грн.= 57233,33 грн.- сума, яка мала бути виплачена за вказаний відпрацьований період.
Разом з тим, в судовому засіданні позивач пояснив, що декілька разів йому надавали гроші, за що він особисто розписувався, але на окремих аркушах. Відомості про отримання зарплати не відповідають встановленим формам та товариством не ведуться, так як і не сплачуються належним чином податки. Тому отримані кошти вважає премією.
Посилання позивача на те, що він отримував премії, не отримуючи при цьому щомісячну зарплату нічим не підтверджені. Тому суд вважає, що ці кошти він фактично отримав як зарплату, хоча відомості не відповідають встановленій законодавством формі.
( а.с.94-95).
Позивач отримав за час роботи зарплату в розмірі: за червень-6854 грн., за липень- 7575 грн., за серпень- 14807 грн, вересень- 11363 грн., жовтень- 12625 грн. Всього= 53224 грн.
Різниця між нарахованою та сплаченою сумою складає 4009,33 грн.(57233,33-53224=4009,23), що і є заборгованістю.
Сума за не використану відпустку складає 5606,63 грн. Даний розмір суд визначав, виходячи з того, що за час щорічної відпустки він би отримав 12625 грн. зарплати. Відповідно за 5 місяців 10 днів роботи на товаристві розмір не використаної відпустки складає: 12625/12 х 5міс.= 5260,41 грн. ( за 5 міс.) + 345,9 грн.( за 10 днів). За один день складає 34,59 грн.
( 12625/365дн.=34,59 грн.).
Згідно ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП , при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки не виплата розрахунку сталася з вини власника ( відповідача), тому середній заробіток за час затримки з 15.11.2007р. по день постановлення рішення суду 19.05.2008р. складає 6 міс.4 дні. Тобто: 12625х6= 75750 + 1683,33 (за 4 дні:12625/30х4) = 77433,33 грн.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача належить стягнути всього: 4009,33 грн + 5606,63+77433,33= 87049,29 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, а також врахуваучи глибину і характер перенесених позивачем моральних, душевних страждань, те, що він перебував на лікарняному за стресової ситуації, яка склалася внаслідок того, що його не хотіли одразу звільняти, керуючись принципами справедливості, поміркованості, розумності суд вважає, що моральну шкоду слід частково задовольнити в розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст.36,38,39, 115, 116,117 КЗпП України, ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті, середній заробіток за весь час затримки, суми за не використану відпустку всього 87049,29 грн. , а також зобов»язати видати ОСОБА_1 трудову книжку.
Стягнути з ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Стягнути з ТОВ «Абрекс Прожект енд Партнерс» на користь держави судові витрати в розмірі 51 грн. держмита та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в Апеляційний суд м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя :