АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів – Боголюбської Л.Б., Жук О.В.
за участю прокурора Ємця А.А.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Григоренка Л.Ю., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Києва, який мав судимості:- 15 липня 1997 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ст.229-6 ч.1 КК України (1960 року) на 1 рік позбавлення волі; - 16 листопада 1998 року вироком цього ж суду за ст.ст.196-1 ч.2, 140 ч.2 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі і звільнений на підставі ст.74 КК України (2001 року) 23 лютого 2002 року постановою Білоцерківського районного суду Київської області; - 9 грудня 2004 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ст.ст.186 ч.4, 309 ч.2, 70 КК України на 7 років позбавлення волі і звільнений по відбуттю строку покарання 28 травня 2010 року, -
засуджений: за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту;
за ст.309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України остаточно визначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів 3 роки позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що будучи особою, стосовно якої 2 квітня 2010 року постановою Вінницького районного суду Вінницької області встановлено адміністративний нагляд на 1 рік, а 7 червня 2010 року він офіційно був попереджений про кримінальну відповідальність за самовільне залишення місця проживання.
Справа №11/2690/2685/2011 Категорія 309 ч.2 КК України.
Головуючий у першій інстанції – Метелешко О.В. Доповідач – Бєлан Н.О.
Проте засуджений порушив встановлені щодо нього встановлені обмеження, бо не з’являвся на реєстрацію та з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце свого проживання в квартирі АДРЕСА_1.
Крім того, 29 липня 2011 року, приблизно о 19 год.30 хв., біля магазину «Фора» по бульвару Верховної Ради, передав не встановленій слідством особі 200 грн. для повторного незаконного придбання наркотичного засобу, і через деякий час за вказівкою останньою зайшов до другого під’їзду, будинку №25 по цьому ж бульвару, де з під килимка біля квартири на першому поверсі, що розташована навпроти вхідних дверей, він забрав медичний шприц з 0,131 гр. ацетильованого опію, який, незаконно зберігаючи при собі без мети збуту, для власного вживання, намагався винести, але побачивши працівників міліції, піднявся на другий поверх та заховав під килимок цей медичний шприц із вказаним наркотичним засобом, де він і був вилучений останніми.
В апеляції прокурор порушив питання про скасування вироку в частині внаслідок м’якості призначеного покарання, бо на його думку, суд першої інстанції не в повній мірі урахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу засудженого, тому просив вироком апеляційного суду призначити винному покарання за ст.395 КК України 6 місяців арешту, за ст.309 ч. 2 КК України – 4 роки позбавлення волі та остаточно визначити винному покарання на підставі ст.70 КК України 4 роки позбавлення волі.
В апеляції засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу, зокрема не ураховано, що він хворіє на тяжкі хронічні хвороби, а тому просить із застосуванням ст.69 КК України призначити йому 2 роки позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав подані апеляції, бо вважає вирок суду законним і обґрунтованим, пояснення засудженого та його останнє слово про пом’якшення покарання, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого у вчиненні вказаних злочинів за обставин, наведених у вироку, згідно до вимог ст.365 КПК України не перевіряється у зв’язку з тим, що за згодою сторін, які не оспорювали фактичні обставини справи, докази не досліджувалися.
Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, у тому числі й вимог, передбачених ст.299 КПК України, щодо встановлення скороченого порядку дослідження доказів судовою колегією не встановлено.
Визначена кваліфікація дій засудженого за ст.ст.395 та 309 ч.2 КК України відповідає матеріалам справи і теж не оспорюється в апеляціях.
Що стосується тверджень в апеляції прокурора про м’якість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу, бо переконливих доводів про це не наведено.
Навпаки, як убачається з вироку, суд при призначенні покарання засудженому відповідно до вимог ст.65 КК України урахував ступень тяжкості вчинених злочинів, обставини, що обтяжують покарання, - рецидив злочину, а також, що пом’якшують покарання, - щире каяття.
Крім того, мотивуючи рішення про призначення покарання, суд зазначив і дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, ніде не працював та вперто не бажав виправитись, навіть при тому, що , як посилається в апеляції, хворіє на тяжкі хвороби, і в невдовзі після звільнення, будучи попередженим про виконання правил адміністративного надзору, почав їх порушувати, не заявлявся для реєстрації, та в подальшому взагалі без попередження органів міліції самовільно його залишив і був затриманий у зв’язку з вчиненням нового злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів.
Отже, за таких обставин, ураховуючи, що судом першої інстанції засудженому призначене покарання не в максимальних межах санкції статті, підстав для пом’якшення йому покарання колегія суддів не знаходить, бо за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, а також є необхідним для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора Григоренка Л.Ю. та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2011 року стосовно нього - без зміни.
Головуючий:
Судді: