АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів – Боголюбської Л.Б., Жук О.В.
за участю прокурора Ємця А.А.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ленська Саха Якутія, зареєстрований у м. Кам’янка Черкаської області, мешкав у АДРЕСА_1, який не мав судимості, -
засуджений за ст. 187 ч.1 КК України на 6 років позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_4 570 грн.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 2 грудня 2010 року, приблизно о 8 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні Інтернет-клубу, яке розташоване по вулиці Попудренка, 15-а в м. Києві, вчинив напад на адміністратора клубу ОСОБА_4 із застосуванням до неї насильства, яке є небезпечним для її здоров’я, бо, завдавши декілька ударів рукою в обличчя, спричинив потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, від чого вона втратила свідомість. Після чого, таким чином подолавши волю потерпілої до опору, засуджений заволодів її мобільним телефоном «Нокія 2630» із аксесуарами на загальну суму 570 грн. та з місця злочину зник.
В апеляції захисник порушує питання про перекваліфікацію дій засудженого зі ст.187 ч.1 КК України на ст.185 ч.1 та ст.122 КК України, оскільки у того не було умислу на заволодіння майном потерпілої шляхом розбійного нападу.
Справа №11/2690/2745/2011 Категорія 187 ч.1 КК України.
Головуючий у першій інстанції – Марченко М.В. Доповідач – Бєлан Н.О.
На переконання апелянта, поза увагою суду залишені показання засудженого про те, що він наніс потерпілій тілесні ушкодження у зв’язку з тим, що остання відмовила йому видати виграш. Також апелянт стверджує, що засуджений вчинив крадіжку майна потерпілої, скориставшись її непритомним станом.
Одночасно захисник зауважує на те, що суд не урахував обставини, які пом’якшують покарання, зокрема на утриманні засудженого перебуває мати, яка є пенсіонеркою, дружина та малолітня дитина, яка страждає на тяжкі хвороби і потребує лікування. Крім того, засуджений позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, а обставини, що обтяжують покарання, не встановлені, тому захисник просить застосувати до винного положення ст.75 КК України.
Апеляція засудженого за змістом є аналогічною.
Іншими учасниками судового розгляду апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку, пояснення захисників та засудженого, які підтримали апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого у вчиненні цього злочину за обставин, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і підтверджується доказами, що ретельно досліджені під час судового слідства.
При цьому повно та всебічно були перевірені у судовому засіданні й ці доводи засудженого, на які є посилання в апеляціях, про відсутність у нього умислу на заволодіння майном потерпілої із застосуванням до неї фізичного насильства та його твердження щодо спричинення потерпілій тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, бо вона не віддала йому виграш, а також вчинення ним крадіжки її мобільного телефону.
Разом з тим, судом обґрунтовано такі твердження засудженого визнані такими, що не відповідають дійсності, бо спростовуються об’єктивними доказами у справі, і які докладно наведені у вироку.
Так, за показаннями потерпілої, засуджений досить тривалий час, майже весь день до ранку наступного дня, перебував у клубі, де програв всі гроші, тому на його прохання вона видала йому 1 тис. грн., що належали клубу, під залог водійського посвідчення. Тому, коли засуджений запросив її для того, щоб анулювала автомат та видала йому виграш 10 грн., вона здивувалася і пояснила, що видача грошей проводиться у випадку виграшу у розмірі більше, ніж 20 грн., та в цей же час засуджений наніс їй удари рукою в обличчя, від чого вона впала і втратила свідомість, а коли прийшла до пам’яті, виявила зникнення з кишені штанів мобільного телефону.
При цьому потерпіла заперечувала факт сварки із засудженим та те, що її поведінка могла викликати у засудженого агресію або будь-які інші почуття образи, навпаки вона наполягала на тому, що напад на неї з боку засудженого стався несподіваним, і у той час, коли у приміщенні залу вони залишалися наодинці.
Підстави піддавати сумніву ці свідчення потерпілої у справі відсутні, як і не встановлено й обставин, які б викривали її у обмові засудженого. В апеляції засуджений взагалі не навів переконливих аргументів з приводу цього.
Більш того, такі обставини підтверджували свідки.
Зокрема, свідок ОСОБА_6, охоронець клубу, також підтверджував той факт, що потерпіла давала засудженому гроші, які брала з сейфу. Також, за показаннями свідка, вночі у засудженого вже не було грошей, бо він навіть мав намір закласти у ломбард навігатор зі свого автомобіля, але який не прийняли. Крім того, у його присутності, а на роботі він перебував до шостої години ранку, останній взагалі не вигравав в автоматі, про що при спілкуванні з ним той і не розповідав, та не бачив, щоб гроші видавалися засудженому.
Сам засуджений не оспорює той факт, що наніс удар потерпілій зразу ж після того, як висловив вимогу віддати гроші.
При цьому наполягав на тому, що вдарив один раз, хоча ці його твердження спростовуються висновком експерта, згідно до якого у потерпілої виявлена закрита черепно-лицева травма, яка за ступенем відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, і спричинена трьохкратною дією тупого предмету .
Свій такий висновок експерт підтвердив у судовому засіданні при його допиті.
За показаннями засудженого, відразу після застосування до потерпілої насильницьких дій, що призвело до втрати свідомості, він забрав у неї мобільний телефон, який продав стороннім особам, а гроші витратив.
Отже, докази, які детально наведені у вироку, свідчать про спрямованість умислу засудженого на заволодіння майном потерпілої із застосуванням до неї насильства, яке є небезпечним для її життя чи здоров’я,
Таким чином, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши докази у справі, обґрунтовано постановив щодо засудженого обвинувальний вирок і правильно визначив кваліфікацію його дій за ст. 187 ч.1 КК України.
Що стосується доводів в апеляціях про порушення судом вимог ст.65 КК України в частині не визначення наведених обставин, які, на думку апелянтів, пом’якшують покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Об’єктивно встановлено, що засуджений вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого потерпіла майже протягом місяця перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному та у щелепно-лицевому відділенні у зв’язку з тим, що злочинними діями засудженого їй був заподіяний струс головного мозку, перелом нижньої щелепи, забійної рани верхньої губи та гематоми, від яких залишився рубець на обличчі.
Крім того, суд першої інстанції, ретельно дослідивши дані про особу засудженого, дав їм належну оцінку, з якою погоджується судова колегія.
Так, встановлено, що засуджений на час вчинення злочину не працював, проживав окремо від родини, тому сумнівними є його твердження про те, що він утримував дружину та хвору дитину, а приїхавши до Києва, проводив час у гральному клубі.
За таких обставин, ураховуючи ставлення засудженого до вчиненого ним тяжкого злочину, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість його перевиховання без ізоляції від суспільства, а призначене покарання є справедливим та таким, що є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судова колегія не вбачає підстав для пом’якшення призначеного засудженому покарання.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року стосовно нього - без зміни..
Головуючий:
Судді: