АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Ковальської В.В.,
суддів - Мацелюха П.С., Присяжнюка О.Б.,
за участі прокурора - Вітка В.А.,
потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих - ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Органом досудового слідства
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кельн, Німеччина, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи з 13 липня 2006 року посаду майстра з експлуатації, а з 01 лютого 2010 року – головного інженера ДП МО України «готель «Козацький», який розташований по вул. Михайлівській, 1/3 в м. Києві, будучи службовою особою, уповноваженою на виконання
________________________________________
Справа №11/2690/560/2012 Головуючий в суді 1- ї інстанції - Овсеп’ян Т.В..
Категорія : КК ч. 2 ст. 367 Доповідач - Мацелюх П.С.
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, безпосередньо відповідаючи за забезпечення дотримання порядку утримання і безпечної експлуатації будівлі готелю «Козацький», зазначені обов’язки виконував формально та не в повному обсязі через несумлінне ставлення до них. Цим самим ОСОБА_4 припустився службової недбалості, в результаті якої ІНФОРМАЦІЯ_2 при руйнуванні цегляної кладки конструкції фасаду будівлі вказаного готелю та обваленні її елементів було смертельно травмовано громадянина ОСОБА_6, тобто спричинено тяжкі наслідки.
Ці дії ОСОБА_4 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України.
Постановою попереднього розгляду Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України внаслідок акту амністії.
На обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості з необережності та на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» досяг віку 67 років. Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, у справі не встановлено.
В апеляції потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають постанову суду незаконною, посилаючись на неповноту та необ’єктивність судового розгляду справи. Мотивуючи наведене, вказують на наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи – директора ДП «Готель «Козацький» ОСОБА_7, вважаючи, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, оскільки станом на 24.03.2011 року він не був безпосередньо пов'язаний трудовими відносинами з ДП «Готель «Козацький».
З наведених в апеляції підстав потерпілі просять постанову суду скасувати, а кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 повернути військовому прокурору Київського регіону на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх представника ОСОБА_3, які підтримали апеляцію з наведених у ній підстав, думку прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, залишення її без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв’язку з помилуванням окремих осіб.
Згідно з п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини, вчиненні з необережності, які не є особливо тяжкими, чоловіки та жінки, які на день набрання чинності цим Законом досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку.
Відповідно до ст. 6 цього Закону звільненню від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії підлягають особи, які підпадають під дію ст. 1 даного Закону, кримінальні справи щодо яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства, чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Висновок суду про наявність передбачених законом умов та підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку з актом амністії відповідає фактичним обставинам справи, є вмотивованим, ґрунтується на вимогах КПК України, Закону України “Про амністію у 2011 році” № 3680-VI від 08.07.2011 року та Закону України «Про застосування амністії в Україні» № 392/96 ВР від 01.10.1996 року в редакції від 30.12.2006 року, чинній на момент винесення постанови.
Так, інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, за формою вини є вчиненим з необережності та відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» досяг віку 67 років, що підтверджено копією паспорта громадянина України (т. 3, а.с.142, 143).
Передбачених ст. 7 даного Закону обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, у справі не встановлено.
Як вбачається з протоколу судового засідання, справу розглянуто судом з дотриманням порядку, встановленого ст. 248 КПК України, ст. ст. 8-10 Закону України “Про амністію у 2011 році”(т. 3, а.с.252-253).
Зокрема, звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії було ініційовано захисником та підтримане обвинуваченим ОСОБА_4 під час попереднього розгляду справи. При вирішенні цього клопотання суд належним чином з’ясував позицію щодо звільнення від кримінальної відповідальності з даної підстави самого ОСОБА_4, який наполягав на звільненні його на підставі п. “ґ” ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», що підтвердив у власному письмовому клопотанні; думку потерпілих, які заперечували проти цього, ретельно перевірив наявність передбачених законом підстав для застосування амністії, пересвідчився в відсутності обставин, які б перешкоджали прийняттю такого рішення (т. 3, а. с. 152, 250-253), та виклав у постанові обґрунтування свого висновку, з яким колегія суддів погоджується.
Наведені в апеляції потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи про необхідність повернення справи на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності директора ДП МО «Готель «Козацький» ОСОБА_7 колегією суддів не беруться до уваги.
Оскільки згідно зі ст. 246 КПК України при попередньому розгляді кримінальної справи суддя вправі повернути її на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий, лише за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника.
Виходячи з меж судового розгляду, встановлених ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.
В разі необхідності порушити кримінальну справу щодо нових осіб суд додержується правил, установлених у статті 278 КПК України, а саме, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя – постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
Як вбачається з протоколу судового засідання, під час попереднього розгляду справи ніхто із зазначених у ст. 246 КПК України учасників судового розгляду не заявляв клопотань про повернення її на додаткове розслідування з даної підстави (т. 3, а. с. 252-253). А прийняти таке процесуальне рішення з власної ініціативи суд не вправі.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, висловлюючи свої заперечення проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, також нічого не вказували про необхідність вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 або інших осіб. А замість цього, на обґрунтування своєї позиції зазначали, що ОСОБА_4 повинен відповідати за скоєний злочин на загальних підставах (т. 3. а. с. 253-253 (зворот).
До того ж, можлива наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб не перешкоджає застосуванню амністії щодо особи, якій пред’явлено обвинувачення. А прийняття судом такого рішення щодо ОСОБА_4 не позбавляє потерпілих права на оскарження постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 в порядку, визначеному ст. 99-1 КПК України чи ст. 236-2 КПК України.
Доводи апелянтів про відсутність у діях ОСОБА_4 об’єктивної сторони злочину у зв’язку з тим, що станом на 24.03.2011 року, тобто на момент події, ОСОБА_4 звільнився з посади та не був безпосередньо пов'язаний трудовими відносинами з підприємством «Готель «Козацький», не ґрунтуються на вимогах кримінального закону. Оскільки об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, становлять дії або бездіяльність службової особи, які містять ознаки службової недбалості та можуть бути триваючими в часі, спричинені ними тяжкі наслідки та причинно-наслідковий зв'язок між діями і наслідками, який не залежить від тривалості часового проміжку між ними. І за наявності такого зв’язку звільнення винної особи з посади на момент настання наслідків не перешкоджає притягненню її до кримінальної відповідальності за службову недбалість, допущену під час перебування на відповідній посаді.
Орган досудового слідства дійшов висновку, що службова недбалість ОСОБА_4 у період його перебування на посаді майстра з експлуатації та головного інженера ДП МО «Готель «Козацький» знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням наслідків у виді руйнування конструкції будівлі та смерті ОСОБА_6, хоча й сама дана подія сталася після звільнення обвинуваченого з займаних посад.
Враховуючи викладене, постанова суду про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. “ґ” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2011 році” є законною і обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року щодо ОСОБА_4 – залишити без зміни , а апеляцію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без задоволення .
Судді:
___________________ ___________________ _____________________
Ковальська В.В. Мацелюх П.С. Присяжнюк О.Б