Справа №  1-883/11

Провадження №11/0390/142/2012 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.

Категорія:ч.2,3 ст.307 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 березня 2012 року місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Борсука П.П.

суддів Хлапук Л.І., Матата О.В.

при секретарі Уманській Л.С.,

з участю прокурора Кутей-Хилюк Л.В.,

підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, підсудної ОСОБА_1 та її захисника на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Рудки Самбірського району Львівської області, українка, громадянка України, з середньо-спеціальною освітою, незаміжня, має на утримані малолітню дитину, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, непрацює, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судимої засуджена за

- ч.2 ст.307 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

-  ч.3  ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

          На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_1 до відбуття 5 (п'ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 залишено попередній –тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 10 червня 2011 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Нововолинськ Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого:

17.09.2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.307 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк на 3 роки,

засуджено за ст.307 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

          На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання призначеного за даним вироком, частково невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 17.09.2008 року - 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_2 до відбуття 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити попередній –тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з 12 січня 2011 року.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

                                                В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1, 03 грудня 2009 року, знаходячись на території Республіки Польща в м. Варшава, за попередньою змовою з ОСОБА_7, який засуджений вироком Любомльського районного суду Волинської області 06.07.2011 р., з яким співмешкала і перебувала в цивільному шлюбі, від нього незаконно отримала та переслала у м. Львів через водія рейсового автобуса сполученням "Варшава-Львів" у вигляді передачі, в якій серед інших предметів знаходилася приставка до комп'ютера - кермо, всередині якого була захована психотропна речовина (амфетамін).

  В свою чергу підсудний ОСОБА_2, 4 грудня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_8, який засуджений вироком Любомльського районного суду Волинської області 06.07.2011 р., в місті Львові незаконно отримали передану з Республіки Польща від ОСОБА_7 та ОСОБА_1 психотропну речовину, обіг якої обмежено (амфетамін), перевезли з м.Львова у м.Луцьк, де зберігали з метою подальшого збуту за місцем проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 та в подальшому 15 грудня 2009 року незаконно переслали з м. Луцька в м. Бориспіль Київської області через водія рейсового автобуса сполученням "Луцьк-Харків" у вигляді передачі особі, матеріали відносно якої виділена в окреме провадження, яка 16 грудня 2009 року о 3.00 год. була затримана працівниками міліції в міжнародному аеропорту "Бориспіль" в ході проведення контрольованого постачання наркотичних засобів і психотропних речовин та у якої в подальшому була виявлена і вилучена порошкоподібна речовина білого кольору вагою 71,14 грама, яка згідно висновку експертизи від 06.05.2010 р. містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, –амфетамін, масою –1,825 грама, що  становить великий розмір.

ОСОБА_1, повторно, 26 серпня 2010 року приблизно о 9 год. на автовокзалі, який розташований на вул.Стрийській м.Львова, за попередньою домовленістю з ОСОБА_7, який засуджений вироком Любомльського районного суду Волинської області 06.07.2011 р., отримала від ОСОБА_7 з Республіки Польща через водія рейсового автобуса сполученням "Варшава-Львів" адресовану на її ім'я передачу, в якій серед інших предметів знаходилася м'ясорубка, всередині якої була захована в упакованому вигляді психотропна речовина (амфетамін). незаконно зберігала при собі дану психотропну речовину, а в подальшому мала намір на прохання ОСОБА_7, незаконно переслати її іншій особі в м. Луцьк через водія рейсового автобуса сполученням "Львів-Луцьк", проте була затримана працівниками міліції, які виявили і вилучили у неї порошкоподібну речовину білого кольору загальною вагою 511,1244 грама, з вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено, –амфетамін, масою 39,0064 грама, що становить особливо великий розмір.

ОСОБА_2, повторно, в м.Луцьку, незаконно придбав у невстановлений час, невстановленому місці і невстановленої особи, матеріали з приводу чого виділені для проведення окремої перевірки, психотропну речовину, обіг якої обмежено (амфетамін), яку в подальшому незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2, а також у гаражі № НОМЕР_1 на території гаражного кооперативу "Підшипник" на вулиці Мамсурова м. Луцька,  де 12 січня 2011 року під час проведення санкціонованого обшуку працівниками міліції були виявлені і вилучені порошкоподібні речовини загальною вагою 18,616 грама з вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено, –амфетамін, масою 1,8872 грама, що становить великий розмір.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не погоджуючись з вироком суду подав апеляцію, в якій не оспорюючи доведеності вчинених ОСОБА_1, ОСОБА_2 злочинів і кваліфікацію їх дій, просить вирок в частині призначеного їм покарання скасувати та постановити новий, призначити за ч.2 ст.307 КК України 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна,  за ч.3 ст.307 КК України девять років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання у виді девяти років позбавлення волі з конфіскацією майна., а ОСОБА_2- за ч.2 ст. 307 КК України сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та на підставі ст. 71 КК України десять років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, ОСОБА_2 безпідставно визнано щире каяття, як пом’якшуючу обставину, оскільки він вину визнав тільки в кінці судового слідства. В доповненнях до апеляції прокурор вважає, що  ОСОБА_1 вчинила злочини з корисливим мотивом, а тому суд безпідставно не застосував до неї додаткове покарання у виді конфіскації майна.

ОСОБА_1 та її захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та звільнити від відбування покарання  із застосуванням іспитового строку, оскільки судом не враховано дані про її особу та обставини, що пом’якшують покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який підтримав апеляцію, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх захисників, що прохали залишити апеляцію прокурора без задоволення, а інші апеляції задовольнити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав вірну юридичну оцінку. Дії ОСОБА_1 як незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини у великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб, за ст.307 ч.2 КК України, та як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини у особливо великих розмірах, вчиненими повторно,  за попередньою змовою групою осіб  за ст.307 ч.3 КК України, а ОСОБА_2 незаконне придбання, зберігання, перевезення і пересилання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини у великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб за ст.307 ч.2 КК України кваліфіковано правильно і ніким не оспорюються.

Посилання прокурора у своїй апеляції на невідповідність призначеного підсудним покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених, що призвело до призначення надто м’якого покарання безпідставні.

Як вбачається із вироку, суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України, врахував не лише тяжкість вчинених ним злочинів, а й відсутність обставин, які обтяжують покарання, обґрунтовано взяв до уваги обставини, що пом’якшують покарання  їх щире каяття, а ОСОБА_1 крім  того вчинення злочину перебуваючи в стані вагітності..

Враховано і особу засудженої ОСОБА_1 яка є молодого віку, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 за ч.3 ст.307 КК України  ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції частини цієї статті.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд також  врахував, що він вину визнав, у вчинених злочинах розкаявся, позитивно  характеризується, раніше судимий, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, вчинив злочини в сфері обігу психотропних речовин у період відбуття іспитового строку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому прийшов до правильного висновку про його виправлення та перевиховання в ізоляції від суспільства.

Доводи прокурора на безпідставне визнання ОСОБА_2 такої пом’якшуючої обставини, як щире каяття є непереконливими. На досудовому слідстві ОСОБА_2 використовуючи своє конституційне право відмовився від дачі покарань, хоча надалі в процесі розгляду справи по суті давав визнавальні показання та послідовно розказав про обставини вчинених злочинів.

Погоджуючись з призначеним судом першої інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 покарання, колегія суддів враховує співрозмірність призначеного покарання ОСОБА_7, ОСОБА_8 за вироком Любомльського районного суду від 06 липня 2011 року, який набрав законної сили, оскільки роль останніх у вчинених злочинах значно більша.  

Покарання призначені ОСОБА_1, ОСОБА_2 є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів і такими, що не можна визнати надмірно мякими, а також невиправдано суворими, як про це зазначено в апеляціях.

Оскільки ОСОБА_1 вчинила злочини за які призначено покарання у виді позбавлення волі на строк більше п’яти років, підстав для застосування до неї ст. 79 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням як таку, що має дитину віком до семи років, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366, КПК України, колегія суддів судової палати,

                                            У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції, підсудної ОСОБА_1 та її захисника залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 без зміни.

          Головуючий

          Судді