АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/2600/12

Справа №  2-388/11                                                                                Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В.

      Доповідач  -  Лаченкова О.В.   

Категорія  56                                                                                                   

У Х В А Л А

                                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого                    Лаченкової О.В.

суддів                     Григорченка Е.І., Макарова М.О.

при секретарі                    Бондаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2011 року по справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення авансу та відшкодування вартості невід'ємних поліпшень домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську Ради про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення авансу та відшкодування вартості невід'ємних поліпшень домоволодіння.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму авансу у розмірі 305 620 грн. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково та зобов’язано усунути перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 із домоволодіння АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2  подала апеляційну скаргу в якій, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог  матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті  і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що у червні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовились про купівлю-продаж належного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за ціною 80 000 доларів США. В рахунок виконання договору ОСОБА_3 була передана ОСОБА_4 сума у розмірі 40 000 доларів США, що підтверджується розпискою.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному на підставі свідоцтв про право на спадщину, посвідчених 21 вересня 2008 року державним нотаріусом третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстрами №5-2732 та №5-2733.

Родина ОСОБА_2 почала користуватися будинком, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні були оформити документи, сплатити комунальні борги та до вересня 2008 року підписати договір. В січні 2009 року ОСОБА_3 відмовився від підписання угоди у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5  

Частково задовольняючи як первинні так і зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно ст. 570 ЦК. України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Отже, суд дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3  в частині стягнення з ОСОБА_4 на його користь суми авансу підлягають задоволенню, оскільки передача грошей підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_4 взяв завдаток у ОСОБА_3 у розмірі 40 000 доларів США, що станом на 01 червня 2009 року еквівалентно 305 620 грн.

Що стосується вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 на його користь вартість невід'ємних поліпшень домоволодіння та відшкодування йому витрат на оплату послуг з оцінки вартості виконаних невід'ємних поліпшень і майна домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, то суд зробив вірний висновок, що вони не підлягають задоволенню, оскільки власниками вказаного домоволодіння є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яки згоди на вищевказані поліпшення домоволодіння не давали. Доказів, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 давали згоду на проведення поліпшень домоволодіння ОСОБА_3 не надав. Отже, з урахуванням того, що ці поліпшення не носили необхідний характер, суд вірно зазначив, що оскільки ОСОБА_3  не є добросовістним набувачем спірного домоволодіння (ОСОБА_4 та ОСОБА_5  дали згоду тільки на проживання родини ОСОБА_3), то у відповідності до ст. 390 ЦК України він не набув права повернення вартості тих поліпшень, які були зроблені ним в домоволодінні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди суд  правильно виходив із положень ст. 23 ЦК України та роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». При цьому судом було вірно зазначено, що ОСОБА_3 не довів спричинення йому діяннями ОСОБА_4 моральної шкоди.

Відповідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками вищевказаного домоволодіння, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність усунути перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 із домоволодіння № АДРЕСА_1.

Що стосується вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на їх користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то суд дійшов до правильного висновку, що вони не підлягають задоволенню,оскільки розпискою не було передбачено строки підписання угоди, виселення осіб з даного домоволодіння та інші обставини.

Крім того, судом правильно зазначено, що на правовідносини, які склалися між сторонами не розповсюджується норма діючого законодавства щодо відшкодування моральної шкоди.

У відповідність положень ст. ст. 79, 88 ЦПК України судом вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_2 при розгляді справи в першої інстанції позовних вимог не заявляла, тому ці вимоги заявлені в апеляційної скарзі розгляду не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги  суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційної скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

          Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2011 року –залишити без змін.

          Ухвала  набирає законної  сили з моменту  її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді